Сторінка
1

Навчальний процес вивчення української літератури в старших класах загальноосвітньої школи

У плеяді найвизначніших поетів світу, серед яких – П. Верлен, А. Рембо, П. Тичина, Леся Українка, І. Франко – Богдану-Ігорю Антоничу належить особливе місце. Його мистецтво слова сягає духовних світових та українських пластів культури, увібравши в себе первісні коріння ще індоєвропейської та праукраїнської міфології. Переосмислені й збагачені талантом поета, вони створюють оригінальний й самобутній світ, що бентежить уяву читача і приносить естетичне задоволення.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що творчий діапазон митця, який вивчають учні на уроках літератури, досить широкий: проблеми людського буття, життя і смерті, ставлення людини до Бога, космосу й національного світу. Сучасні читачі, на жаль мало знайомі з творчістю талановитого Антонича. Але ми спробуємо розкрити незвичайність його поетичної мови, своєрідність світогляду поета.

Актуальність дослідження лірики Антонича в системі літературної освіти учнів профільної школи обумовлена кількома факторами. Серед них вирішальними на нашу думку є:

1) методичний – невід’ємною складовою аналізу ліричного твору є дослідження його жанрової природи. Ігнорування чи недостатнє врахування родо-видової специфіки веде до набуття частково-системних знань учнів з літератури.

2) літературознавчий – виявлення неповторних, глибоко індивідуальних рис, ознак і закономірностей суто поетики Антонича та її оцінка дослідниками.

Науковим напрацюванням у цій тематиці слід завдячувати літературознавцям та критикам, які аналізують феномен творів Антонича, майстерність їхнього написання та очікуваний вплив на читачів. Панорама сучасних набутків про творчість Антонича представлена в авторефераті дисертації Ю. Андруховича, в окремих літературознавчих дослідженнях, статтях та рецензіях І. Драча, М. Ільницького, І. Калинця, Б. Рубчака, Т. Щерби.

У методиці навчання української літератури лише напрацьовуються наукові засади вивчення творчості Б.-І. Антонича. Для повноцінної подачі матеріалу незамінними будуть методичні поради І. Даниленко, Н. Логвіненко, Г. Токмань, Н. Якубчак .

Удосконаленні методичної бази щодо вивчення творчості поета, спрямованої на виховання національних цінностей старшокласників у середніх навчальних закладах зумовлює мету нашого дослідження: напрацювати методику вивчення лірики Богдана-Ігоря Антонича в 11 класі.

Для досягнення мети необхідно реалізувати систему таких завдань:

1) Опрацювати літературознавчі праці про творчість Б.-І. Антонича.

2) Визначити сучасні тенденції вивчення лірики поета.

3) Визначити стан досліджуваної проблеми в шкільній практиці.

4) З’ясувати психолого-вікові особливості сприймання старшокласниками лірики Антонича.

5) Розробити систему уроків з вивченням творів Богдана-Ігоря Антонича.

Об'єкт дослідження – навчальний процес вивчення української літератури в старших класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – зміст, форми, методи і прийоми вивчення поезії Б.-І. Антонича в 11 класі.

Для реалізації поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичні: аналіз попередніх праць з літературознавства, узагальнення літературознавчих концепцій для визначення теоретико-методологічних основ дослідження; емпіричні: аналіз досвіду вчителів-новаторів та спостереження на уроках літератури під час пропедевтичної практики, порівняльно-літературний, описовий, історичний методи.

Практичне значення курсової роботи полягає в можливості використання методичних рекомендацій щодо вивчення лірики Б.-І. Антонича з урахуванням психолого-вікових особливостей учнів при вивченні поезій учнями старшої ланки школи. Матеріалами курсової роботи матимуть змогу послуговуватися вчителі-словесники та студенти-філологи під час проведення уроків літератури в 11 класах.

Наукові основи вивчення творчого доробку Богдана-Ігоря Антонича

Художня спадщина Богдана-Ігоря Антонича, котрий прожив неповних 28 років, збагатила не лише галицьку, а й українську поезію. За 7 років творчого спалаху поет зміг створити п’ять поетичних збірок. Твори поета важкі для сприйняття, але несуть в собі глибоку художню та естетичну цінність.

Поет сповідував ідею неподільної, гармонійної єдності людини й природи, людини й космосу, прагнув пізнати й відтворити рух незнищенної матерії в безконечній змінності її форм і виявів, жадібно всотував усі барви, тони й звуки довколишнього світу. Але не тільки взаємини людини й природи приваблювали цього творця фольклорних метаморфоз та поетичних міфів. Антонич чутливо реагував на соціальну дійсність, на фантастичні, з елементами сюрреалізму образи-символи міста.

Поезію Антонича краще можна зрозуміти лише тоді, коли взяти за критерій його власні слова зі статті «Національне мистецтво»: «Мистецтво не відтворює дійсності, ані її перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність…» Очевидно, що автор в поняття мистецтва вкладав поезію та літературу загалом.

Найповніше зібрання літературної спадщини поета уклав Дмитро Павличко. Літературознавець написав і вступну статтю до зібрання творів Антонича, під назвою «Пісня про незнищенність матерії». За рік до цього видання Мікулаш Неврлі в Братіславі підготував до друку велику книжку його поезій під назвою «Перстені молодості». 1967 р. «Зібрані твори» Антонича з'явилися за кордоном, у Канаді, завдяки зусиллям українських літераторів в еміграції Святослава Гординського і Богдана Рубчака.

Поет багато спілкувався з художниками, скульпторами, музикантами, шукав разом із членами Асоціації Незалежних Українських Митців нових засобів художнього вираження, був уважним до новаторських експериментів у галузі форми кубістів і сюрреалістів.

Богдан-Ігор Антонич захоплювався поезіями М. Рильського та П. Тичини. Переймав досвід щодо форми поетичного слова у М. Бажана, М. Драй-Хмари, Є. Плужника, М. Семенка. Вивчав польську та світову поезію, багато перекладав. За взірець вважав період літературної класики.

Своїми вчителями він називає Франка та Шевченка. Перший для нього – «учитель і поет, виховник, будівничий», який умів «шляхи майбутнього в мету спрямувати сміло», а Шевченко – «не пишний монумент із мармуру», а «слово, яке тривкіше за бронзу й мідь».

Богдан-Ігор Антонич – яскрава, оригінальна мистецька постать в українській літературі, поет-новатор, чия творча доля переконливо засвідчує: великий талант, за словами Дмитра Павличка, «обов'язково пробивається крізь тернові хащі ідейних манівців і хитань на шлях передових думок свого часу, шлях, поєднуючий серце художника і серце його народу». Він себе називав малим хрущем на дереві нашої національної поезії, яке вросло глибоко в шевченківську традицію.

В нашій роботі ми детальніше розглянемо творчість поета в літературних працях материкової діаспорної літератури, наведемо основні методичні аспекти вивчення лірики Антонича в школі, та простежимо психолого-вікові особливості молодшого юнацького віку при вивченні ліричних творів на уроках з літератури.

Творчість Б.-І. Антонича в літературних працях материкової діаспорної літератури