Сторінка
56
У сенсі стосунку із "печерою" напрошується співставлення литов. rausis "печера", rusas "погріб", rushus "діяльний", швед. rusa "викопувати" з етнонімом "руси" ~ шевченківський мотив Русі як "розритої могили", можливо, належить до часу його побутування у Вільно і цілком можливо, що литовці передавали йому гру слів в оцінці окупантів — "русскіє" — "розорювачі, спаплюжувачі могил".
Також порівняймо з санскр. guha "печера" < guh "ховати, заховувати" та скандінавське Гьюкі, засновник бургундської династії Гьюкунгів-Гібіхунгів, вони ж Нібелунги, — Гунтера та його братів, які вбили Зігфріда і заволоділи скарбами альва Альберіха та дракона Фафніра).
Відповідно із перенесенням Грааля на схід всі пошуки рицарями Артурівського циклу приречені на поразку, а надалі, як вважає Р. Вагнер, пошуки Грааля замінилися пошуком скарбу Нібелунгів і далі – гробу Господнього в Ієрусалимі.
Поряд з чашею Грааля та магічним Списом герої святого Граалю (Галахад, Борс і Персифаль) заволодівають під час подорожі човном і пливуть до Володарки Озера Вівіан (Німуе; пор.: валл. Essylt Vinwen > Ізольда) Мечем Давида (пор. з мечем Артура “Ескалібуром” < “Калібурн”, “Каледвульх” < Caledvwlch “Ріжучий сталь”). Аналогічно у валлійських міфах дарує меч (валл. cleddyf, ірл. claideb “меч” ~ пор. з дв.-рус. “меч-кладенець”) героєві Ллеу Ллау Гіфесу ("Лев Важка Рука") його мати, богиня Аріанрод, якого вона народила від власного брата Гвідіона. Генетично ст.-франц. brant, італ. brando, нім. Brand “меч” < “великий (довгий) меч (яким зручно битися тільки вершнику, запроваджений у європейське рицарство іраномовними аланами; в той час як піхотинці озброювалися короткими мечами: ірл. colg, брет. kalc’h, грец. machaira, нім. Schwert, англ. sword)” ~ дв.-інд. brhant- “високий, великий, поважний” ~ кельт. Brigantes “кельтське плем’я в Британії” (пор. з іменем богині Brigit) ~ Brigantii “плем’я в Реції на Боденському озері” ~ герм. Burgundai (< дв.-верх.-нім. Purgunt-) “мігруюче плем’я” ~ авест.berezant- “високий” < і.-є. *bhrghntoi “високі, великі”.
У Вольфрама фон Ешенбаха Грааль – це камінь з написами (зелений ізмарагд; lapsit exillas, пор. з латин. lapis exilis “зниклий камінь (епітет “філософського каменя”)”; походить з Откр. 2:17; у масонській традиції він ототожнюється з ініціальним каменем з написом V.I.T.R.I.O.L. — "відвідай утробу землі і, спрямувавши свій шлях, ти знайдеш таємний камінь"). Вважається, що під "каменем" (дв.-євр. even) хрестоносці власне розуміли камінь, який був кришкою над печерою, яка стала Гробом Господнім; як розповідає літописець, у ХІІ ст. Добриня Едрейкович привіз цей камінь у Великий Новгород і потім, після того, як він став архієпископом Новгорода, святиня зберігалася у храмі Святої Софії під вівтарем. Саме з метою його "визволення" й боролися хрестоносці з Александром Невським та Іваном Грозним. Поряд з цим на Русі відома ще одна інсигнія – Вінець із Животворящого хреста (вірніше, стружка з хреста, викладена у формі вінця), а також „Пояс Богоматері” (ним, зокрема, вилікували молодого Володимира Мономаха, аналогічно – дружину імператора Льва Мудрого). Як свідчить Києво-Печерський патерик, її привіз варяг Шимон, родич конунга, який мандрував на Схід, і цього Шимона-Симона ототожнюють із Семундом Господинею, родичем (фріянд) і наступником конунга Сігурда Афрікана (Хрестоносця), який після зруйнування вендами (слов’янами) Конунгхелла пустився у мандри („Сага про Магнуса Сліпого та Гаральда Хіллі”)
У Кретьєна де Труа, Альбрехта фон Шарфенберга та у “Вульгаті” Грааль – це блюдо (escuelle < лат. scutella "піднос" < scutum "щит"; фр. ecuelle, італ. scodella). Існує у певних езотеричних колах версія, за якою династією Грааля як escuelle є шведський дворянський рід Uexkull — бокова гілка династії візантійських імператорів-космополітів Кантакузінів (борців із династією фундаменталістів-зелотів Палеологів). З часом представники шведської гілки вступили на службу до російських імператорів, внаслідок чого отримали маєтності в землі комі-зирян і відомі як Єшкілєви.
У Роберта де Борона Грааль – це чаша (chalice) для причастя (потір).
А. Платов пропонує розглядати власне чотири святині Грааля – Чаша, Спис (колізії довкола нього детально описані Т. Равенскрофтом), Меч (з’єднати частини якого може тільки той, хто знайде Грааль; "Давньо-єврейське слово Herev (меч), яке вказує також на гору Horeb (Хорив), містить небезпечну силу, . відбиває енергію, яка руйнує, спустошує, висушує і нищить .", і тут можна зауважити, що коли Месія говорить про те, що не мир Він приніс, а меч, то слід розуміти, що пріоритет віддається не земному царству Ієрусалима — "Міста миру", а духовному царству Сіона на горі Хорив) і Камінь (в кельтській традиції використовується для легітимації короля) з фольклорно-міфологічною “четверицею” світобудови (наприклад, чотири міста ірландського Племені Дану – Фаліас, Горіас, Муріас і Фіндіас, з яких принесли, відповідно, камінь (cloch) Ліа Фаль, спис Луга, казан Дагда, меч Нуаду; чотири фортеці, чотири башти), додаючи ще “п’ятий" (центральний) елемент (згадаймо фантастичний фільм "П’ятий елемент" з Брюсом Віллісом та Міллою Йовович!) – принцип Роду (престол Сарраса). У анонімній французькій поемі «Перлесваус» (“Perlesvaus Le Haut Livre du Graal”) під час літургії Грааль постає у п’яти різних образах, про котрі ніхто не має права говорити, бо таємниці цього таїнства не повинні бути розкриті, і говорити про них має право тільки той, кому Бог довірив їх. Король Артур бачить п’ять різних перетворень, і останнє з них — Потір (чаша)”.
Завантажити реферат