Сторінка
27
На відміну від пшеворців у Мазовії, Підляшші та Галичині, де місцеве населення фракійського та сарматського походження стало сусідувати з новоприбулими (в 170 р.н.е.) германцями (східногерманські скіри, лугії, вандали, бургунди та західногерманські лангобарди-вініли) і симбіозом германців та дако-фракійців постала культура карпатських курганів (писемні карпіни/карпи/карпіди), Волинь була повністю залишена попереднім населенням (культурою кулястих амфор; дако-фракійські племена), яке переселилося на Верхнє Подністров'я, внаслідок чого, як констатують археологічні дані, збільшуються площі наявних тут поселень волино-подільського типу. Таке могло трапитися лише з єдиної причини — некомпліментарних стосунків між релігійними системами волинських гото-гепідів та тубільців (фракійців). Саме гото-гепідська група дотримувалася своєрідного нордичної генези „культу пророків та провіщувань” („ . творяче божество ототожнювалося зі звуком та словом, слід співставити англ. god „бог” та ірл. guth „голос”, кімрськ. gweddi „промова, oratio”, дв.-англ. gedd „proverbium, parabola”. Пор. також рос.діал „гад”-„пророкувач”, рос. „гадать”. До цього ж кореня належать і англ. good, нім. gut „добрий” .”), на відміну від фракійсько-балтської обрядово-ритуальної релігійності (за якою лише слід дотримуватися раз і назавжди даних богами настанов і табу і не турбувати їх своїми домаганнями; божества мовби „німі” до людей, не доступні для спілкування з ними; германці цей світоглядний тип означували sið-venja „обряд ванів”; окрім того, фракійці та іллірійці, як і кельти, на відміну від інших індо-європейців, вірили в перевтілення душі після смерті).
Наприклад, як зауважує В. Стецюк, ядро готів на Волині та Поліссі містилося в районі Шацьких озер, де засвідчено велику кількість давньо-германських топонімів (назва озер може походити від дв.-верх.-нім. scaz, “гроші, худоба”, нім. Schatz “скарби”; назви села Пулемець та Пулемецького озера можна розшифрувати як “повна міра зерна” (нім. volle Metze, дв.-верх.-нім. fulle mezza ); р. Прип’ять - дв.-англ. frio “вільний”, pytt “яма, калюжа, джерело”; р. Рихта, лп Тростяниці, пп Ірші - да. riht, ryht “правий, прямий”; с.с. Ходори, Ходорків, Ходурки Житомирської області – дв.-англ. hador “бадьорий, жвавий"; назву іншого озера - Люцемер слід розуміти як “мале море” (нім. lütt, lütz, дв.-верх.-нім. luzzil “малий”, дв.-верх.-нім. mer, нім. Meer, “море”; назва села Вельбівно (Вельбовно) у Рівненській області на правому березі Горині складається з двох давніх німецьких слів welb-en “виводити склепіння” і ovan “піч” (пічка у вигляді склепіння, викладена з каменю, цілком природна річ, але вона могла мати і спеціальне призначення — для виплавки заліза з болотної руди); поруч з Вельбовним розташоване місто Нетішин, назва якого походить з дв.-верх.-нім. net означає “рибальська сітка” (в сучасній німецькій мові Netz), де друга частина назви з дв.-верх.-нім. asc- “посуд”, яке могло мати значення “човен”, бо зафіксовано двн. ascman “матрос”, тобто "нетішин" — Рибальські човни", або ж “ясенева верша” (нім. Esche “ясень”), бо гнучкі ясеневі гілки дуже добре надаються для вироблення верш); м. Киверці - нім. Kiefer, свн. kiver "челюсть, підборіддя", хоча не виключене і чеське походження назви (ч. kivir - “вид капелюха”); м. Ковель - нім. Kabel “доля, жереб”, сер.-ниж.-нім. kavel-en - “тягти жереб”; с. Мосир на північний захід від Володимира-Волинського, с.с. Мосир Новий і Старий на південний захід від Рожища Волинської обл. - дв.-верх.-нім. masar “клен”; с. Невель на південний схід від Пінська (Білорусь) - нім. Nebel “туман”; с. і оз. Нобель на захід від Зарічного Рівненської обл. - нім. Nabel, двн. nabalo “пуп”; село розташоване на півострові, що заходить в озеро; с. Паре на протоці Прастир - нім. Fahre “пором, переправа”; с. Растів західніше Турійська - дв.-верх.-нім. rasta “місце стоянки”; р. Стир, пп Прип’ті - нім. Stor, дв.-верх.-нім. stur(e) “осетер”; с. Хобултова східніше Володимира-Волинського - нім. Kobold “демонічна істота”; р. Цир, пп. Прип’яті і с. Цир - нім. Zier “прикраса”, дв.-верх.-нім. zieri “гарний” тощо.
Аналогічно можуть бути проінтерпретовані топоніми Галицького (і ширше – Карпатського) регіону: с. Свалява (Закарпат.обл.) – гот. swaljawa „ластівка”; с. Бринь (Галицький р-н Ів.-Фр.обл.) – гот. brunjo, дв.-ісл. brǿnja „зброя, панцир, кольчуга”; пор. ісланд. топонім Brynjudalr „Кольчужна долина”); Сваричів (Рожнятівський р-н Ів.-Фр.обл) – гот. swaran, дв.-герм. *swarjan „давати клятву, клястися” (пор. з прізвищем Зварич; б від якого походить і дв.-ісланд.vararganga „людина, що йде давати клятву” *(s)varar- „той, що клянеться” + gang „йти” > „варяг”); урочище Качків (де стоїть Галичина могила) - дв.-англ. chough „галка”, р. Луква - дв.-ісл. lœkr „потік”; Лукань (прізвище) – гот. ga-lūkan „закривати”, Діброва (місцевість за великим урвищем на захід від княжого Галича) – дв.-ісл. djúpr „глибокий”, р. Мозолів потік (впадає в Лукву і яруга якого захищає княжий Галич зі сходу) - дв.-ісл. mosi, дв.-англ., дв.-верх.-нім. mos, англ. moss, нім. Moos мох, швед. mosse, дат. mos, mose „мох, болото”, галицьке урочище Прокаліїв Сад – дв.-ісл. brok „штани” та ін.
Іншими словами, саме на Волині готи стали разом з кельтами та сарматами адстратом праслов'ян (як аналогічно вони є субстратом таких народів, як німці, французи, англійці, іспанці, тунісці та ін.), на відміну від решти остготів, які створили в Північному Причорномор'ї могутню імперію Германаріха. Коли ж остання впала під ноги гуннської кінноти слов'яни як союзники останніх цілком законно заволоділи землею свох готських дідів та дядьків. Темі готського субстрату присвячена цікава праця Ю. Палійчука, де (щоправда, на англійському лінгвістичному матеріалі) він етимологізує проблемні українські топоніми: Козятин (англ. cosy "затишний", town "місто", від tun "загорожа", "поселення"), Фастів (fuss "метушливе, базарне"), Ворохта (vertex "вершина"), Делятин (dale "долина"), Гусятин (gush "сильний потік", на р. Збруч, bruk "струмінь"), Сатанів (sough "шелест, дзюрчання"), Корнин, Корнич, Коршів, Корсунь (corn "зерно"), Потуторів (potter "гончарні вироби"), Селятин (sale "продаж, торгівля"), Снятин (snake "змій"), Літин (lee "укриття"), Гайсин (hide "схованка"), Крилос (cry "кричати", lost "загиблий"), Гологори (hole "яма", gori "кровопролитний"), Стебник (stab "удар чимось гострим"), Жуків (joke "жарт, піддражнювати"), Жабокричі, Жабокруки (jabber "базікати", crook "брехун"), Канів (canvas "полотно"), Бершадь (bear "ведмідь", shot "стрілець"), Шполе (spoil "награбоване добро"), Ніжин (niggard "скупий"), Бучач, Бучачки, Буча (butcher "забійник худоби"), Хотин, Отинія, Отиня (hoe "мотика, сапа"), Путивиль, Путила (put "ставити, зводити дім", valley "долина"), Пирятин, Перечин (peer "намісник"), Смотрич (smout від smite "розбиватися"), Рось (rous "бурхливий"), Буг (bog "болото"), Трубіж (trouble "перешкода") та ін.
Завантажити реферат