Сторінка
1

Досвід формування оптових ринків

Перехід України до відносин ринкового типу супроводжується від­мовою від центра­лізованого розподілу товарів, ресурсів і фондів та замі­ною його схемами і механізмами, притаманними світовій економіці. У результаті трансформації системи оптової торгівлі її інфраструктура, яку складали плодоовочеві комбінати і склади, більше ніж на 90 % прива­тизована і перетворена у підприємства на засадах приватної власності.

Багато з них сьогодні використовується не за призначенням. Наприклад, у Черкаській області з 12 оптових та опто-роздрібних орга­нізацій, які функціонували до 1993 р., у кому­нальній власності залишилося одне підприємство – торгово-виробниче підприємство “Холод”. Інші під­приємства сфери оптової торгівлі займаються переважно роздрібною тор­гівлею, а складські приміщення передають в оренду. Практично не вико­ристовуються для оптової торгівлі колишні плодоовочеві бази та комбінати Укроптбакалії, Укропт­м’ясо­молпрому, Уксадвинпрому, Укр­коопспілки тощо.

Наведений приклад ілюструє загальну картину в державі щодо розвитку оптової торгівлі. Після ліквідації системи централізованого роз­поділу ресурсів до цього часу не вдалося створити альтернативну систему руху товарів, здатну забезпечити прозорість ринку та на конкурентних за­садах сприяти формуванню найбільш вигідних цін. Торгівлю опто­вими партіями характеризує відсутність тривалих, стабільних зв’язків, відноси­ни сторін не ґрунтуються на дійовій контрактній основі. Товаровиробники не завжди мають чітке уявлення про те, куди і на яких умовах буде реалізована вироблена продукція.

Для виправлення ситуації, налагодження стійких зв’язків між товаровиробниками та споживачами продукції як пріоритетний напрям розглядається створення мережі локаль­них, регіональних і міжрегіональ­них оптових ринків, які здійснювали б перерозподіл товарів, сприяли ефективному її просуванню до кінцевого споживача. Так, постановами Кабінету Міністрів України № 246 від 19 березня 1997 р., № 921 від 17 червня 1998 р. та № 997 від 9 червня 1999 р. затверджено заходи щодо створення оптових ринків у країні. Проте теоретичні та практичні аспекти цього питання достатньою мірою не опрацьовані, особливо з позиції інтегрування в світові та регіональні економічні структури.

З досвіду країн Європи відомо, що оптові ринки здійснюють організацію торгів наяв­них видів продукції і створюють необхідні умови для укладання торгових угод.

Найбільшими універсальними оптовими ринками Європи є Найн-Елмз і Смітфілд у Лондоні, Рюнжи в Парижі, Міланський ринок в Італії, Кельнський у ФРН. Паризький ринок Рюнжі (офіційна назва “Змішане ділове товариство – ринок національного зна­чення Рюнжи” /SEMMARIS/) обслуговує не тільки столицю та інші міста Франції, але й оптових покупців з-за кордону. Як і інші великі ринки, Рюнжи є державно-приватним акціонерним товариством, акції якого розподілені між держа­вою, великими гуртовими компаніями та кооперативними об’єднаннями. Ринок займає площу 220 га, з яких 47 га – під будівлями. На ньому заре­єстровано кілька сотень оптових продавців, обсяг реалізації яких на цьому ринку перевищує 2 млн. т продукції на суму понад 44 млрд. франків.

Розвиток оптових ринків спостерігається й у країнах колишнього соціалістичного табору. Так, у Польщі створені Варшавський, Познансь­кий, Поморський оптові ринки. Познанський плодоовочевий оптовий ри­нок, який функціонує з 1992 р. за підтримки швейцарського уряду, – перший у Польщі торговий об’єкт європейських стандартів. Його засновниками є Міністерство сільського господарства і продовольства Польщі, один із польських державних банків, органи державної влади м. Познань, об’єднання сільськогосподарських ринків країни та недержавні юридичні особи.

Цікаво зазначити, що метою діяльності Познанського оптового рин­ку є не тільки ство­рення найкращих умов для оптової торгівлі, але й рекламування та просування поль­ської продукції за кордон.

Досвід функціонування оптових ринків свідчить, що саме в умовах, коли забезпечу­ватиметься прозорість ринку через вільний доступ усіх товаровиробників і споживачів на ринок та до інформації про його кон’юнктуру, повною мірою зможуть проявитися пере­ва­ги недержавних форм власності та нових форм господарювання. Також не слід відкидати такий важливий аспект позитивного впливу оптових ринків, як зміна психології виробників продукції щодо очікування на державну вказівку відносно асортименту та кількості товарів.

Необхідність формування оптових ринків в Україні обумовлена ба­гатьма чинниками, серед яких найважливішими є порушення зв’язків між виробниками продукції та спо­живачами; зменшення ролі споживчої кооперації; збільшення обсягів імпорту; поява на ринку численних посе­редницьких структур, які здійснюють кількаразовий перепродаж; розвиток бартерних операцій.

Потрібно згадати й про досить низьку якість продукції, що пропо­нується споживачеві: вона не завжди готується для продажу, різної якості продукція не реалізується окремо; не сортується та не продається за стандартною вагою чи в стандартній упаковці тощо.

Основною метою формування мережі оптових ринків є організація гуртової торгівлі, що може стати альтернативним (відмінним від прямого постачання товарів виробниками у роздрібну торгівлю) варіантом реаліза­ції продукції. При цьому буде досягнуто позити­вного впливу на якість та рівень кінцевої ціни товарів для покупців через створення конкурентного середовища на ринку.

Розвиток мережі оптових ринків повинен вирішувати наступні завдання:

– сприяти прискоренню та спрощувати просування товарів до кінце­вого споживача, зменшуючи або взагалі виключаючи зайвих посередників у торговому ланцюгу;

– надавати можливість виходу всім виробникам і споживачам про­дукції на цивілізова­ний конкурентний ринок, забезпечуючи для них про­зорість ринку і умови для конкуренції, що в результаті формує найбільш прийнятну ціну;

– сприяти вітчизняним товаровиробникам у одержанні максималь­них прибутків від реалізації своєї продукції;

– забезпечувати достовірною інформацією про кон’юнктуру ринків і споживні властивості товарів;

– сприяти організації закупівель, зберігання та відвантаження продукції покупцям;