Сторінка
1

Інструментарій управління агробізнесом

Здійснення ефективного управління в аграрному секторі економіки вимагає як прий­няття оптимальних рішень, так і їх узгодження в розподіленому середовищі на різних ета­пах діяльності сільськогосподарських підприємств. Швидкий розвиток інформаційних технологій надає можливість значно полегшити процес управління в аграрних господар­ствах. Із появою об’єктно-орієнтованих технологій стає можливим перехід до систем мас­штабу підприємства з об’єктами, які розподілені між багатьма комп’ютерами, здатних обмінюватись інформацією незалежно від операційної системи, платформи і мови програ­мування.

Із метою узгодження та прийняття розподілених управлінських рішень пропонується система моделей таких різних функціональних блоків, як технології, планування вироб­ництва, забезпечення ресурсами, збут продукції, фінанси, маркетинг, бухгалтерія, аналіз функціонування господарства, що реалізують конкретні завдання аграрних підприємств.

За даними первинного обліку господарських операцій складається бухгалтерський баланс і звітність підприємства, в яких відображаються діяльність господарства, склад і рух засобів і їх джерела [1]. Це – узагальнений бухгалтерський звіт, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових коштів, затрати на продукцію та ін. (табл. 1) (працюють моделі блоку ”Бухгалтерія”).

На основі даних бухгалтерської звітності розраховуються техніко-економічні показ­ни­ки діяльності підприємства для загальної оцінки і порівняння з діяльністю минулих років і з передовими господарствами. Тут також приймаються рішення про подальшу доцільність наступної діяльності підприємства або формуються рекомендації щодо перео­рієнтації господарства, нарощування або скорочення його потенціалу, збільшення обся­гів виробництва (працюють моделі аналізу функціонування і оцінки виробничо-господар­ської діяльності блоку ”Аналіз функціонування господарства”).

Із урахуванням даних аналізу минулої діяльності господарства і прогнозу стану на наступний період ринків сировини, товарів, засобів виробництва, цінних паперів і фінан­сів здійснюється розрахунок і оцінка варіантів діяльності підприємства на наступний період з урахуванням рекомендацій моделей аналізу з нарощування потенціалу, зміни напрямів діяльності, зміни обсягів виробництва. У результаті роботи даного класу моде­лей формується бізнес-план господарства, в якому сформульовані цілі господарства, ок­рес­лений його потенціал, види діяльності, напрями розвитку, вкладання капіталу, допус­тимі і бажані затрати, прибуток і собівартість продукції (діють моделі формування бізнес-плану блоку ”Планування виробництва”).

За визначеними напрямами господарювання, умовами розвитку господарства, наявни­ми ресурсами вибирається оптимальний набір технологій із урахуванням кліматичних умов та вимог сівозмін. З вибраних технологій визначається оптимальний набір техніки, необхідні ресурси та їх норми витрат, майбутні витрати та вихід продукції (працюють мо­де­лі вибору оптимального технологічного комплексу і технічних засобів блоку “Технології”).

На сформованих попередніми блоками умовах за допомогою моделей формування плану виробництва визначаються обсяги виробництва продукції, що забезпечують досяг­нення цілей господарства. Моделі дозволяють коригувати вибір варіантів плану з ураху­ванням побажань управлінців. Крім обсягів виробництва продукції, вибраний варіант плану містить обсяги необхідних ресурсів, затрати на виробництво та прибуток, який цей план дасть можливість одержати. Перш ніж одержаний варіант плану буде рекомен­дований як кінцевий, він передається блокам з забезпечення ресурсами, збуту продукції, фінансів, бюджету господарства для перевірки на можливість побудови під цей план вироб­ництва таких планів реалізації продукції і забезпечення господарства ресурсами та фінансами, які б сприяли досягненню поставленої господарством мети (діє модель фор­му­вання плану виробництва блоку ”Планування виробництва”).

Модель планування виробництва використовується не тільки для побудови плану вироб­ництва, але є засобом узгодження в межах єдиних цілей і можливостей господарства роботи інших моделей, які мають свої цілі і обмеження. При реалізації моделі застосову­ється метод багатокритеріальної оптимізації, що дозволяє побудувати цільову функцію, яка враховує інтереси як господарства в цілому, так і його складових компонентів: вироб­ництва, забезпечення ресурсами і фінансами, збуту. У ролі обмеження для вказаної моделі виступають можливості господарства з виробництва, забезпечення і збуту із урахуванням наявних ресурсів, стан внутрішнього середовища і ситуація на ринку. На рис. 1 зображена схема взаємодії моделей у процесі узгодження управлінських рішень.

При побудові планів виробництва, забезпечення і реалізації використовуються маркетингові оцінки ринку сировини, сільськогосподарської продукції, засобів вироб­ництва, фінансового ринку і ринку цінних паперів, що дають інформацію про кон’юнктуру ринку, попит на окрему продукцію, прогноз цін і цінову політику (працюють моделі вив­чен­ня ринку блоку «Маркетинг»).

Взаємодія усіх вищезгаданих моделей (див. рис.1) як єдиної структуризованої системи стає можливою завдяки прикладній компоненті – загальній архітектурі брокерів об’єк­тних запитів Common Object Request Broker Architecture (CORBA), основне призначення якої – підтримка розробки і розгортання складних об’єктно-орієнтованих систем. На сьогодні в аграрному секторі економіки функціонують різні за величиною сільськогос­подарські

підприємства або агропромислові утворення, які мають складну спеціалізацію і можуть складатися із географічно віддалених один від одного підрозділів і здійснювати інформаційні взаємодії на основі загальних сховищ баз даних через загальну корпора­тивну або глобальну мережу та мати різні комп’ютерні платформи і програмні рішення. CORBA виконує функції проміжного програмного забезпечення об’єктного середовища. Узгоджена взаємодія моделей, реалізованих на різних мовах програмування, стає можли­вою завдяки технологіям ”клієнт-сервер”, які дозволяють їй забезпечити взаємодію об’єк­тів і їх інтеграцію в цілу систему незалежно від фізичного розміщення об’єкта, платформи і мови програмування [2].

Оскільки в різних моделях часто використовується подібна інформація, для безпо­середнього її пошуку та обміну нею між моделями здійснена процедура, пов’язана з бро­кером об’єктних запитів (Object Request Broker, ORB) – об’єктної ”шини”, за допо­могою якої відбувається взаємодія локальних і віддалених об’єктів. Крім самого виклику методу віддаленого об’єкта, ORB відповідає за пошук реалізації об’єкта, його підготовку до отримання і обробки запиту, передачі запиту і доставки результатів клієнту. Клієнт, використовуючи дані технології, отримує обслуговування від сервера об’єкта, запитуючи метод, заданий в інтерфейсі об’єкта. Інтерфейс об’єкта задається за допомогою визначеної мо­ви опису інтерфейсів (Interface Definition Language, IDL). На мові IDL визначаються усі інтерфейси і типи даних. Різноманітні мови програмування підтримуються завдяки заданим відображенням між описом типів даних на IDL у відповідні визначення на конкретній мові. CORBA IDL задає визначення, які можуть відображатися у множину різних мов, не вимагаючи при цьому ніяких змін від цільової мови. Крім того, CORBA вклю­чає в себе кілька груп реалізації об’єктів.