Сторінка
1

Економічний аналіз регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК в Україні

Ще у стародавні часи Київської Русі (V–XII ст.) у державі чітко визначились об’єкти оподаткування (земля, дім, ввіз і вивіз товарів). Усі, хто це мав, ставали платниками податків незалежно від розміру прибутків, які вони отримували.

Навіть стислий екскурс у минуле свідчить, що платники податків були в усі історичні періоди існування людства. А якщо є платник, то виникає необхідність його обліку, але до цього людство дійшло не одразу.

В умовах, коли від грошового поповнення бюджету залежить виконання цілого ряду економічних і соціальних програм, важливе значення має обґрунтована податкова політика. Але зрозуміло, що податкова система в Україні перебуває на стадії формування і потребує удосконалення.

Американський учений Лаффер довів, що підвищення податкових ставок до певного рівня відповідає збільшенню грошових надходжень до бюджету, а за межами цього рівня йде зворотний процес, тобто скорочення надходжень.

Враховуючи не тільки масштабність світової економіки (загальний світовий експорт товарів і послуг у 1998 році становив 5 270 млрд. дол. США), але і міжнародний обсяг торгівлі сільськогосподарськими товарами (частка лише експортованої аграрної продукції дорівнює 10,5 %, з якої продукція харчової промисловості – 443,1 млрд. дол. США, сільськогосподарська сировина – 109,6 млрд. дол. США), розвиток зовнішньоекономічних відносин в аграрній сфері набув надзвичайно актуального значення як з позиції загальносвітової продовольчої безпеки, так і здійснення міжнародної торгівлі в цілому. Тому серед усієї сукупності фундаментальних і прикладних питань опрацювання соціально-економічної моделі розвитку агропромислового комплексу України невідкладного вирішення потребує завдання формування механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності стосовно аграрної економіки як однієї з малодосліджених і недостатньо висвітлених у спеціальній фаховій літературі проблем.

Особливої актуальності в останні роки набула також проблема визначення перспективних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності з метою збільшення виробництва та експорту конкурентоспроможних видів аграрної продукції. До того ж державні механізми управління галуззю в попередні роки не були досконалими стосовно регулювання імпорту й експорту, що значною мірою впливало на відтворення виробничого потенціалу та фінансово-економічний стан підприємств АПК. Тому пошук науково обґрунтованих факторів зростання ефективності виробництва конкурентоспроможної вітчизняної сільськогосподарської продукції, гарантування продовольчої безпеки держави обумовлюють і необхідність розробки фінансово-економічних механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК, а також поглиблення науково-дослідних робіт із цієї проблеми.

Актуальність теми підтверджується і тими обставинами, що наукові надбання вітчизняних учених-економістів щодо зовнішньоекономічної діяльності АПК не завжди адекватно відповідають сучасним реаліям світової економіки. Останнім часом з’явилися нові політичні і економічні чинники та тенденції розвитку міжнародної торгівлі, що базуються на стратегічному партнерстві України. Ось чому з теоретичного і методологічного погляду важливо своєчасно й адекватно відреагувати на досить швидкі зміни державних пріоритетів у розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Однак найменш дослідженою і маловисвітленою залишається проблема формування фінансово-економічного механізму державного регулювання та підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності АПК із урахуванням вимог ринкової економіки, необхідності розвитку підприємництва в аграрній сфері, гарантування продовольчої безпеки держави, а також створення механізму детінізації зовнішньоекономічної діяльності.

Україна почала активно формувати власну систему зовнішньо­економічної діяльності та механізм її державного регулювання, зокрема і в АПК, з набуттям державної незалежності, оскільки сприяння розвитку раціональних зовнішньоекономічних зв’язків є одним із визначальних завдань усіх розвинених держав.

Відповідно до нових умов розвитку світового ринку, пов’язаного з глобалізацією, регіоналізацією та диверсифікацією, узагальнюючими макроекономічними принципами розвитку зовнішньоекономічної діяльності є врахування зростаючого диспаритету між економіками розвинених країн і країн, що розвиваються, вирівнювання економічного стану держав, які стають членами потужних економічних угруповань, формування міжнародної вартості на основі цін світових ринків, потреба участі в міжнародному поділі праці тощо.

Однією з визначальних складових обліково-економічного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності є митно-тарифне регулювання. Згідно з принципами ГАТТ/СОТ, регулювання зовнішньої торгівлі в Україні через митно-тарифну політику спрямовується на захист внутрішнього ринку, стимулювання експорту вітчизняної продукції та забезпечення ефективності виробництва. При цьому вона повинна поєднувати функції як наповнення бюджету, так і створення рівних умов для конкуренції вітчизняних й іноземних виробників та їх товарів.

Таким чином, державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК охоплює певну взаємопов’язану і взаємообумовлену сукупність методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність вітчизняних й іноземних суб’єктів підприємництва, визначальними з яких є обліково-економічні. Дослідження еволюції механізму державного впливу на розвиток експортно-імпортних операцій свідчить, що Україна в своєму законотворчому процесі за короткий час пройшла діалектичний період (від оптимістичного романтизму до прагматичного реалізму) і на сьогодні реалізує виважену ліберальну політику стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності.