Сторінка
1

Методи впровадження дистанційного навчання з використанням електронних бібліотек та Internet технологій

У сучасному інформаційному середовищі України важливе місце в становленні систем навчання та освіти займає глобальна комунікація, яка дозволяє організувати не тільки оперативне спілкування, а й одержувати доступ до інформації незалежно від відстані та розташування студентів і слухачів. Ці способи базуються на технологіях мережної взаємо­дії (у першу чергу, на використанні глобальної комп’ютерної мережі Інтернет). Повно­цінні Інтернет-комунікації поки що обмежено доступні, а інколи й занадто дорогі. Інтернет – унікальний за своїми можливостями спосіб дос­тупу до першоджерел інформації незалежно від кордонів та відстані. Самі ж джерела необхідно створити і відповідним чином підтри­му­вати. Зви­чайно найчастіше ці дані подано на англійській та інших іноземних мовах при певних обмеженнях через Інтернет знаходять своїх користувачів, але це значною мі­рою пов’язано зі специфікою іноземних вузів та англо­мовних застосувань. В українській частині Інтернету сховища текстів та методи організованого спілкування (зокрема з тема­тики електронної освіти і дистанційного навчання) тільки починають формуватися .

Створення повномасштабної системи електронної підтримки процесів обміну нав­чально-методичними матеріалами і навчальними курсами відкриває мож­ливості ефективної організації процесів перепідготовки і підвищення ква­ліфікації корпоративних користу­вачів, до яких належить система ДПА.

У зв’язку з цим виникає питання – наскільки Інтернет може замінити такі звичні спосо­би комунікації, як традиційні професійні журнали і лі­тература, які видаються? Сьогодні рішення може бути тільки інтегро­ваним, коли об’єднуються можливості новітніх інформа­цій­них технологій і традиційні способи тиражування друкованої продукції, складовою части­ною якої можуть бути електронні посібники та інтерактивні навчальні кур­си в сис­темі дистанційної освіти. Це пов’язано з певними обставинами, серед яких виділялось дві основні: 1) доступність Інтернету ще довго не можна порівнювати з доступністю зви­чай­ної пошти; 2) типовий корис­тувач Інтернету не може створити “підручними” засо­ба­ми такий зручний носій, як поліграфічне видання. Таким чином, повноцінна інформа­ційна система, призначена для бібліографічних завдань, повинна бути інтегро­ваною і включати обидві складові: сучасні телекомунікаційні технології і традиційний видав­ничий підхід.

Важливим етапом у розвитку дистанційного навчання є індивідуаль­ний підхід, в якому системи навчання повинні мати наступні компоненти:

– телеконференцію, призначену для оперативного (протягом одного-двох днів) взаємо­інформування через комп’ютерну мережу всіх користу­вачів, які цікавляться замовленою тематикою;

– електронну бібліотеку, тобто доступний через комп’ютерну мере­жу архів текстів, зображень, аудіо матеріалів тощо;

– серійні видання (ті, що систематично видаються і за певним сте­реотипом оформля­ються);

– книжкову серію – діючу послідовність видання томів (посібників, монографій, літературно-художніх здобутків тощо), що мають ознаки єдиної серії.

Названі компоненти повинні бути взаємопов’язаними з новими над­ходженнями в бібліотеку, публікаціями у серійних виданнях, про видання книг необхідно повідомляти в телеконференції. Найбільш цінні матеріали з телеконференції потрібно розміщувати в електронній бібліотеці, там же зберігаються повні тексти матеріалів, опублікованих у серійних виданнях з уривками з книг, прийнятих у бібліотеку, які раніше публікувалися тощо.

Часто в дистанційному навчанні використовують профільні телекон­ференції, але такі підходи не завжди бувають доцільними. Інформаційне наповнення не завжди відповідає вузькій предметній сфері. Крім того, не кожен навчальний заклад має можливість вико­рис­товувати сучасні телеко­мунікаційні зв’язки.

Коли ж вимагаються оперативність, надійність і незалежність від відстаней, то неми­нуче доводиться розраховувати на комерційних поста­чальників телекомунікаційних послуг. При втраті оперативності і надій­ності створення телеконференції, призначеної для обговорення поточних проблем, утратило б усякий зміст. Крім того, конференції бу­ва­ють не­керовані (у цьому випадку перевірка того, чи відповідають зміст і технічні параметри повідомлення статуту конференції, здійснюється самим від­правником) і керо­вані або модельовані (за відповідністю повідомлень ста­туту стежить спеціально призна­чена людина – модератор, без відома якого жодне повідомлення в електронну конференцію потрапити не може). Некеровані конференції, звичайно, сильно засмічені комерційною рекла­мою, листами не за даною темою, повторними розсиланнями, технічно дефектними повідомлен­нями тощо. У більшості випадків це відштовхує потенційних учасників, які не можуть або не бажають “прориватися” через подібний інформаційний шум. Ін­коли користувачам телеконференцій доводиться платити за загальний обсяг передачі, витрача­ючи свої кошти. У такому випадку конференція обов’язково повинна мати модератора, тобто бути керованою.

Наступним рішенням повинна бути підготовка статуту конференції, який потрібно узгодити з координатором телеконференцій і оголосити в мережі голосування відповідно до прийнятих правил.

Нова конференція, як правило, проходить багатомісячний період “розкручування”, за цей час сумарна активність учасників зростає до рівня декількох повідомлень у день. Від самих учасників залежить, насамперед, наскільки цікавими і корисними є розпов­сюджувані через конференцію листи, статті, правові акти, оголошення, рецензії тощо. Звичайно, зміс­товному наповненню конференції в першу чергу сприяють співробітники освітнього закладу, однак поступово до них приєднується усе більше учас­ників з інших орга­нізацій, а також приватних осіб.

Однією із складних систем щодо вибору оптимальних проектних рішень з реалізації форми і змісту інформаційних матеріалів є електронна бібліотека з доступом через Інтернет. Сучасні проекти направленні на реалізацію таких вимог: 1) бібліотека повинна мати сучасний Web-інтер­фейс з можливостями дистанційного перегляду і замовлення літератури; 2) до загальної кількості користувачів бібліотеки необхідно включити праців­ників, студентів та слухачів освітнього закладу (користувачі корпоративної мережі нав­чаль­ного закладу).

Існує кілька методів рішення питань реалізації електронної бібліо­течної системи. Найпоширенішим є використання клієнт-серверної архі­тектури (Oracle, MS SQL, InterBase і т.д.). На рисунку 1 розглянуто один із прикладів схеми роботи електронної бібліотеки клієнт-серверної архітек­тури з використанням Internet технології.

Бібліотечні файли бази даних можуть знаходитися на одному або кількох серверах корпоративної мережі навчального закладу. Може існу­вати декілька SQL-серверів, між якими налагоджені реплікації. Клієнти корпоративної мережі звертаються до одного із SQL-серверів, який оп­рацьовує запити і встановлює доступ до оригіналу або до копії бази даних. Клієнти глобальної мережі Internet також звертаються до одного із SQL-серверів корпоративної мережі через Web (або ftp)-сервер. Web-сайт доз­воляє знайомитися з правилами користування бібліотекою, переглядати каталоги, робити пошук тощо, а при запиті користувача на одержання конкретного матеріалу здійснюється його автоматичне переміщення з ftp-сервера на комп’ютер даного користувача. Відбувається це в рамках звичайної роботи з навігаційними програмами типу Internet Explorer чи Netscape Navigator.