Сторінка
24

Проблеми обліку, аналізу і аудиту доходів і витрат від реалізації, товарів в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку (на прикладі КП “Казка”)

Для визначення валового прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума доходу, податку на додану вартість та собівартість реалізованого товару (готової продукції).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" передбачено, що дохід визнається за умови збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Однак не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

— сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

— сума попередньої оплати продукції;

— сума авансу в рахунок оплати продукції;

— сума завдатку під заставу в погашення позики, якщо передба­чено договором;

— надходження, що належать іншим особам тощо. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією. Особливій перевірці підлягає правильність відображення в обліку тієї суми прибутку, яка повинна бути перерахована в бюджет внасл­ідок застосування до підприємства економічних санкцій за вуалювання (заниження) доходу (прибутку), пені за несвоєчасне перераху­вання податків. Суми таких санкцій покриваються за рахунок при­бутку, який залишається в розпорядженні підприємства, і на величи­ну оподаткованого доходу (прибутку) не впливають.

Таким чином, під час перевірки фактичного прибутку слід вста­новити насамперед правильність відображення у звітності фактичної виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для цього ревізор використовує такі джерела інформації:

— звіт про фінансові результати;

— журнали-ордери по рахунках 23,28,301;

— первинні документи на реалізацію власної готової продукції і покупних товарів, книгу обліку РРО;

— виписки з рахунків у банках;

— прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за опла­чену продукцію;

— платіжні доручення (вимоги-доручення) на оплату реалізації за безготівковими розрахунками.

По-перше, на підставі вищевказаних документів аудитор зіставляє дані Звіту про фінансові результати за статтею "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" з даними Головної книги з рахунка 70 "Доходи від реалізації". Сума розбіжностей повинна дорівнювати сумі податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність суми, відоб­раженої в Головній книзі й оборотній відомості за синтетичними рахунками з кредиту рахунка 70 "Доходи від реалізації", сумі, одер­жаній після зменшення суми виручки у Звіті про фінансові результа­ти на суму ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу, то ревізор з'ясовує причину такої невідповідності та вживає разом із головним бухгалтером заходи щодо її виправлення відповідно до чинного законодавства.

По-друге, аудитор перевіряє правильність відображення у звітності собівартості реалізованої продукції та товарів. З цією метою слід зіставити дані Головної книги (оборотної відомості за синтетичними рахунками) з записами в журналах-ордерах за рахун­ками 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витра­ти операційної діяльності".

По-третє, перевіряють правильність і законність оформлення опе­рацій щодо відпуску продукції з обслуговування банкетіву первинних документах: слід зіставити за накладними, рахунками-факту­рами, відповідність дат. При розбіжності дат слід порівняти період відображення операції щодо обслуговування банкетів в обліко­вому регістрі з датою їх оплати за випискою банку й платіжним дорученням чи видатковим касовим ордером.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господар­ська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінан­сових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінан­сової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Фінансова сталість встановлюється шляхом співвідношення влас­ного капіталу до валюти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Крім того, слід зіставити залучені та власні кошти й визначити коефіцієнт їх співвідношення. Коефіцієнт маневрування власних коштів вказує на ступінь їх мобільності й визначається діленням суми власних оборотних засобів на всю суму їх джерел.

У регістрах синтетичного й аналітичного обліку, у Звіті про фінан­сові результати показники прибутку (доходу) і витрат показано лише в абсолютній сумі. Однак разом з абсолютною оцінкою розраховують також і відносні показники ефективності фінансової діяльності, тоб­то показники рентабельності.

Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства зага­лом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рента­бельність виробництва — економічний показник, що обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормативних обігових коштів у відсотках. На цей показник впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріаль­них обігових коштів і рентабельності обсягу реалізованої продукції.