Сторінка
1

Податкова система України , її становлення та розвиток

ВСТУП

Кожній країні властива своя система оподаткування. Станов­лення податкової системи Украї­ни відбувалося в непростий час розбудови державності та рефор­мування економіки на ринкових засадах, за умов економічної не­стабільності та гіперінфляції, хро­нічного дефіциту державного бюджету. Податкове законодав­ство формувалося на основі нор­мативної бази, успадкованої від адміністративно-командної систе­ми, а засади національної подат­кової політики розроблялись під тиском не тільки об'єктивних еко­номічних, а й політичних чинників без належного наукового обгрун­тування та аналізу мікро- і макро-економічних наслідків запровад­ження різних податків та величи­ни їх ставок.

Податкова система України , її становлення та розвиток

Податкова система - це су­купність урегульованих правови­ми нормами податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів, що стягуються з юридич­них і фізичних осіб на території певної держави, а також форми та методи побудови такої систе­ми [90, с. 435].

Правовою основою подат­кової системи нашої держави є Закони України «Про державну податкову службу в Україні» [3] та «Про систему оподаткуван­ня» [12], ухвалені відповідно 04.12.90 р. і 25.06.91 р. Ці зако­ни регламентують принципи по­будови та призначення системи оподаткування, види податків і зборів, порядок їх зарахування до бюджетів і державних цільо­вих фондів, визначають плат­ників податків, їхні права, обо­в'язки та відповідальність за порушення податкового зако­нодавства, систему органів дер­жавної податкової служби, їхні завдання, функції, права та обо­в'язки. Крім цих законів існує ще багато нормативних та інструктивних документів з пи­тань нарахування та сплати кон­кретних податків, зборів та обо­в'язкових платежів податково­го характеру.

Кожній країні властива своя система оподаткування. Станов­лення податкової системи Украї­ни відбувалося в непростий час розбудови державності та рефор­мування економіки на ринкових засадах, за умов економічної не­стабільності та гіперінфляції, хро­нічного дефіциту державного бюджету. Податкове законодав­ство формувалося на основі нор­мативної бази, успадкованої від адміністративно-командної систе­ми, а засади національної подат­кової політики розроблялись під тиском не тільки об'єктивних еко­номічних, а й політичних чинників без належного наукового обгрун­тування та аналізу мікро- і макро-економічних наслідків запровад­ження різних податків та величи­ни їх ставок.

Проте до 1995 року податко­ва система нашої держави як «су­купність податків, зборів, інших пла­тежів і внесків до бюджету і дер­жавних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислен­ня, повнотою і своєчасністю їх спла­ти» [58, с. 7] в основному була сформована. Недоліки цієї систе­ми оподаткування, мова про які йтиме далі, зумовили необхідність проведення податкової реформи. Ця реформа розпочалася в 1996 році на засадах нової податкової політики, підвалини якої були зак­ладені Постановами Верховної Ради України «Про основні поло­ження податкової політики та по­даткової реформи в Україні» від

13.12.1995 р. №466/95-ВР [14], «Про основні положення подат­кової політики в Україні» від

04.12.1996 р. №561/96-ВР [15], а також Указом Президента Украї­ни «Про заходи по реформуван­ню податкової політики» від 31.07.1996 р. №621/96 [18]. По­даткова реформа має заверши­тися прийняттям Податкового ко­дексу України.

Всі податки, збори та обо­в'язкові платежі, які справляють­ся на території України, поділя­ються на дві групи - загально­державні і місцеві. Загальнодер­жавні податки відповідно до За­кону України «Про систему опо­даткування» [12] встановлюють­ся Верховною Радою України та стягуються в обов'язковому по­рядку на всій території України незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Ні уряд, ні місцеві органи влади не мають права скасовувати ці по­датки або запроваджувати інші, встановлювати ставки оподатку­вання чи надавати пільги, за ви­нятком тих, що передбачені чин­ним законодавством України. Перелік загальнодержавних по­датків, зборів та обов'язкових платежів та їх ставки наведено в додатку А [81].

Крім загальнодержавних по­датків, наведених у додатку А, в системі оподаткування в Україні є два податки, які використовують­ся у спрощених системах оподат­кування. Це єдиний податок з суб'єктів малого підприємництва та фіксований сільськогоспо­дарський податок, їх суть розкри­та в п. З.1.

На відміну від загальнодер­жавних, для місцевих податків і зборів законодавче визначено: їх перелік; платників податків і зборів; об'єкт оподаткування; гра­ничну (максимальну) ставку подат­ку чи збору. Право встановлюва­ти місцеві податки і збори на своїй території (відповідно до їх пере­ліку), їх ставки (в межах граничних ставок), механізм їх справляння та порядок сплати надане органам місцевого самоврядування -сільським, селищним, міським ра­дам народних депутатів.

В Україні є два місцевих по­датки та чотирнадцять місцевих зборів, їх перелік та порядок справляння регламентують Дек­рет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. №56-93 [19] та Закон України «Про систему оподатку­вання» в редакції від 18.02.97 р. №77/97-ВР [12]. Всі місцеві подат­ки та збори зараховуються до місцевих бюджетів.

Перелік місцевих податків і зборів, їх платників, об'єкти опо­даткування та ставки наведено в додатку Б [82].

Значення конкретних по­датків у формуванні зведеного бюджету держави різне. Про це свідчать дані, наведені в табл. 1.2.

Як видно з табл. 1.2, основне навантаження у формуванні зведеного бюджету держави припа­дає на податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, акцизний збір та збори до дер­жавних цільових фондів (1998 р.

- 81,1%, 1999 р. - 80,8%, 2000 р.

- 64,8% від фактичних надход­жень до бюджету). Зменшення частки цих податків у бюджетних

Таблиця 1.2. Структура податкових надходжень до зведеного бюджету України, %

[64, с. 26; 67, с. 9; 133, с. 231, с. 232; 208, с. 40]