Сторінка
9

Теоретичні основи вибору і можливості реалізації валютно-фінансової політики в ринкових умовах

5 лютого 1992 року Закон "Про Єдиний митний тариф" було прийнято. Ним встановлювалось, що "Єдиний митний тариф України — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші пред­мети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території". Про послідовний курс України на гуманізацію митної справи та впровадження у практику митних органів держави багатого міжнародного досвіду свідчило положення закону про те, що " . Єдиний митний тариф України базується на міжнародне визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи" (стаття 3).

Вперше в історії Української держави відповідно до згаданого закону створювалась Митно-тарифна рада України (МТР). На раду покладалося оп­рацювання пропозицій щодо митно-тарифної політики України, встановлен­ня, скасування або зміна митних ставок, надання тарифних пільг і преферен­цій; підготовка проектів законодавчих актів і міжнародних договорів України щодо митно-тарифного регулювання; розробка заходів, спрямованих на захист національного ринку та ін. (стаття 5). Функції робочого апарату МТР було покладено на Державний митний комітет України.

Законом України "Про Єдиний митний тариф" було встановлено види і ставки мита: адволорне, специфічне та комбіноване, — дано визначення та встановлено порядок нарахування ввізного, вивізного та сезонного мита (стат­ті 7—10). Значна увага приділялася особливим видам мита, які мають принци­пово важливе значення у справі захисту економічних інтересів держави та ук­раїнського товаровиробника. До них належать спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне види мита. Статтями 11, 12, 13, 14, 15 закону детально регла­ментувався порядок та умови застосування особливих видів мита, визначали­ся підстави для такого застосування.

Особливе значення для чіткого нарахування мита на товари та інші пред­мети має регламентована Законом "Про Єдиний митний тариф" митна вартість, до якої входять ціна товару, а також інші фактичні витрати (транспорту­вання, навантаження, комісійні та брокерські видатки та ін.). Відомо, що за­ниження правопорушниками митної вартості товарів разом із їх декларуван­ням не своїм найменуванням, ввезенням або вивезенням поза митним конт­ролем або з приховуванням від такого контролю є одним із найпоширеніших видів порушення митних правил і завдає великої шкоди бюджетові.

З метою усунення цих негативних тенденцій і захисту фінансово-еконо­мічних інтересів держави у 1997 році в системі митних органів України було створено відділи тарифів і митної вартості товарів. Про позитивні результати їх роботи свідчить діяльність цього відділу Карпатської регіональної митниці.

На січень 1999 року він мав у своїй електронній "картотеці" інформацію щодо митної вартості п'яти тисяч різних товарів, що давало можливість протя­гом кількох хвилин встановити фактичну вартість майже всіх товарів, які вво­зяться в Україну. Тільки за 1998 рік відділом були виявлені факти заниження митної вартості товарів деякими суб'єктами ЗЕД на суму майже 640 тис. грн. За­галом економічна ефективність роботи цього відділу за 1998 рік становила понад 1,5 млн. грн. (13) Ще одна, більш узагальнена цифра: за 1998-й і 9 місяців 1999 ро­ку в результаті посилення відділами тарифів і митної вартості товарів контролю у цілому від Держмитслужби до бюджету додатково перераховано 44,2 млн. гри.

Закон "Про Єдиний митний тариф" зіграв позитивну роль і у справі виз­начення механізму нарахування та сплати мита, умов і порядку звільнення від сплати митних платежів, встановлення тарифних пільг і преференцій, визна­чення країни походження товару тощо.

Однак реалізація Закону "Про Єдиний митний тариф" невиправдано за­тягувалась, що наносило значні збитки державному бюджету країни. Лише че­рез неповний рік — 11 січня 1993 року Кабінетом Міністрів у межах компе­тенції, визначеної Законом України "Про тимчасове делегування Кабінетом Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регу­лювання"7 було прийнято Декрет "Про Єдиний митний тариф України". Дек­ретом встановлювалось, що мито сплачується у національній валюті України. При ввезенні товарів у межах державного контракту та держзамовлення мито не стягувалось. При імпортуванні товарів дитячого асортименту ставки мита зменшувались на 50 %.

3. Методи активізації та покращення стану валютно-фінансової плітики в Уркаїні.

При визначенні об'єктивної необхідності грошово-кредитної політики в умовах трансформації економіки особливо важливим є розуміння її сутності, цілей, механізму та інструментів реалізації. Грошово-кредитна політика є складовою економічної політики держави, одночасно реалізує як політичні, так і економічні цілі. Економічна сутність грошово-кредитної політики поля­гає в сукупності економічних та адміністративних заходів держави і Націо­нального банку, спрямованих на використання економічних інструментів гро­шово-кредитного механізму для здійснення впливу на суб'єктів грошово-кре­дитного ринку з метою стабілізації національної грошової одиниці, регулю­вання пропозиції грошової маси, ліквідності та кредитоспроможності банків­ських інститутів для забезпечення необхідного економічного зростання, зай­нятості й стримування інфляційних процесів.

Таке визначення суті грошово-кредитної політики дає змогу виділити ієрархічну структуру її завдань і цілей відповідно до тих політико-правових та економічних умов, у яких вона здійснюється. Тому можна намітити стратегіч­ну мету, що реалізує кінцевий етап, і поточну грошово-кредитну політику, яка орієнтується на розв'язання конкретніших і нагальніших завдань тактичного характеру. Визначення ієрархічної структури в інтересах грошово-кредитної політики необхідне при конкретизації тактичних завдань для досягнення за­гального результату. Тактичні цілі грошово-кредитної політики за своєю спря­мованістю можуть не збігатися із загальноекономічною метою, але вони дають змогу досягти окремих результатів стану економіки, або окремих її складових, які є певним ступенем в економічній моделі, що реалізує стратегічну мету.

Нині у вітчизняній економічній літературі грошово-кредитна політика ото­тожнюється з монетарною політикою НБУ. Основною метою такої політики є стабілізація національної грошової одиниці та грошового ринку за рахунок кон­тролю й управління емісією грошей та банківською системою. Але реалізувати це завдання в умовах перехідної економіки монетарна політика може тільки в сукупності з фіскальною політикою держави, причому і фіскальна, і грошово-кредитна політика повинні становити єдиний механізм досягнення конкретної мети на відповідному етапі. (12)