Сторінка
11

Теоретичні основи вибору і можливості реалізації валютно-фінансової політики в ринкових умовах

Важливим чинником, який значно впливає на стабільність, а отже, дієвість і ефективність грошово-кредитної політики НБУ, є політична нестабільність у країні, протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади. Така си­туація — своєрідний фактор психологічного стримування ділової активності суб'єктів грошово-кредитного ринку в період загострення політичного проти­стояння чи перевиборів. Так, наприклад, напередодні президентських виборів в Україні у II кварталі 1999 року при зменшенні облікової ставки від 60% до 45%, а ломбардної — від 70% до 50% процес кредитування не зріс, хоч у цей період пропозиція грошової маси зросла, що зумовило перенесення розв'язання нагальних проблем грошово-кредитної політики в Україні на кінець 1999 року. Можна погодитися з факторами, що визначають таку ситуацію:

— зменшення політичного ризику та початок структурних реформ щодо відносин власності;

— необхідність прийняття державної програми про банкрутство під­приємств;

— можливість прийняття бездефіцитного бюджету та зменшення фінансу­вання держави за рахунок кредитів банківської системи;

— залучення прямих і портфельних іноземних інвестицій, пов'язаних, зокрема, з приватизацією великих підприємств.

Визначаючи економічну ситуацію в Україні, її певною мірою можна порів­няти з економічним станом в Англії наприкінці 70-х років. Основу економіч­ної доктрини уряду М. Тетчер у цей період становила монетарна політика уп­равління державними фінансами. Новим підходом у галузі контролю за грошо­вим обігом було використання в державному бюджеті Англії на 1980 рік середньострокової фінансової стратегії. Такий метод був спрямований передусім на створення певних перспектив для ринків при одночасному зменшенні адмініс­тративного впливу на економічні процеси. Уряд визначив планові цифри зрос­тання грошової пропозиції та державної заборгованості на чотири роки вперед, передбачаючи одночасне зниження обох показників. Метою уряду було скоро­чення можливостей для проведення дискреційної політики казначейства.

Практика використання грошово-кредитної політики в країнах ринкової економіки свідчить, що більш незалежна політика центрального банку, особли­во при вирішенні тактичних завдань, є запорукою протистояння інфляційним процесам, кошовій та кредитній експансії. Проте прийнятий Закон України "Про НБУ" має дещо суперечливе і нечітке визначення компетенції Ради НБУ та Правління НБУ в прийнятті рішень, їх ухваленні та відповідальності.

Так, Раді НБУ, як вищому органу управління Нацбанку, надаються повно­важення щодо розробки основних напрямків грошово-кредитної політики, її окремих заходів монетарного й регулятивного характеру, політики курсоутворення та валютного регулювання. Але до Ради НБУ входять представники різ­них політичних партій, комерційних банків зі своїм розумінням моделі грошо­во-кредитної політики, її цілей і завдань. Маючи право накладати вето і затвер­джувати рішення Правління НБУ, вони можуть якщо не змінювати, то суттєво впливати на реалізацію механізму грошово-кредитної політики, особливо при вирішенні тактичних цілей, надто в період загострення соціально-економічних ситуацій. Це створює прецедент можливості втрати управління грошово-кредит­ною політикою держави й зменшення ефективності її впливу на грошовий та кредитний ринок. Незалежність і самостійність центрального банку на сьогод­ні є основною запорукою дієвості його грошово-кредитної політики.

Висновок.

Зростаючі загрози, що випливають із фінансової сфери, потребують серйозної уваги. Необхідна співпраця між економістами й політиками у пи­таннях пошуку заходів протидії фінансовій нестабільності. Ця проблема стоїть у двох площинах: на національному і наднаціональному рівнях. Розв'язання проблеми на першому рівні диктується передусім вимогами економічної без­пеки країни. У цьому плані потребує розв'язання проблема бюджету — лікві­дація його дефіцитності чи зведення до безпечних меж, зміцнення банківської системи, регуляція міжнародних потоків капіталів, особливо короткостроко­вих, що несуть найбільші загрози.

Окрім цього, нашій країні слід подолати розрив і поляризацію реального й фінансового секторів економіки, законодавчими діями сприяти їхньому природному зближенню, відновленню співпраці. Це необхідно зробити не лише заради оздоровлення економіки, а й для відновлення економічної дина­міки. Без кредитної підтримки, фінансових інвестицій неможливо досягти економічного зростання.

Не менш важливими є завдання, які необхідно вирішувати на наднаціо­нальній площині. Тобто у рамках глобальної економіки. Необхідні міжнарод­ні зусилля з метою впорядкування й унормування світових потоків капіталів. Цю проблему вважає надзвичайно актуальною такий палкий прихильник від­критого суспільства, як Дж. Сорос. На його думку, " .краще віддати перевагу певним формам контролю над капіталом, аніж нестабільності, навіть якщо ця політика не з найкращих в ідеальному світі". (14)

Література.

1. Бадида М. Україні потрібна ефективна система оподаткування // Фінанси України.- 1999.- №8.

2. Ващишин А. Фінансова система і соціально-економічна стабільність //Фінанси України.- 1999.- №10.

3. Єпіфанов А. Бюджет і фінансова політика в Україні.- К., 1997.

4. Закон України ‘‘Про ефективний митний тариф’’.

5. Закон України ‘‘Про національний банк України’’.