Сторінка
10

Теоретичні основи вибору і можливості реалізації валютно-фінансової політики в ринкових умовах

На сьогодні особливо важливим у створенні й реалізації ефективної грошо­во-кредитної політики є правильний вибір і конкретизація її тактичних цілей, погодження їх із стратегічною метою на довгостроковому етапі. Необхідно по­годитись із позицією М.Савлука про те, що вибір цілей, зміна чи узгодження їх спрямування є нині чи не найскладнішими завданнями економічної політики загалом і монетарної зокрема.

Для економіки України найактуальнішими є проблеми, пов'язані з:

1) трансформацією економіки, 2) структурною перебудовою та створенням конкурентноспроможного вітчизняного виробника, 3) подоланням дефіциту державного бюджету і тенденції у зростанні державного боргу, 4) створенням сприятливого мікроклімату для залучення іноземного капіталу, 5) стимулю­ванням розвитку підприємництва (малого й середнього бізнесу) та інвестицій­них процесів у країні. Реалізація цих проблем допоможе конкретизувати так­тичні цілі грошово-кредитної політики, зробить їх зрозумілішими й спрямова-нішими, створить умови для досягнення стратегічної мети ринкових перетво­рень і макроекономічної стабілізації в цілому.

Грошово-кредитна політика дає можливість акумулювати вільні кошти держави, підприємств, населення та використовувати їх найбільш раціонально й ефективно. Сьогоднішній фінансовий і технічний стан підприємств не дає їм змоги проводити самостійну економічну політику. Отримавши юридичну са­мостійність, підприємства економічно не можуть самостійно розвиватися. Це передусім зумовлюється тим, що продукція підприємств не може конкурувати з аналогічними товарами імпортного виробництва. Основних причин дві:

1) застаріла технологія виробництва, а також високі додаткові витрати, пов'язані зі зберіганням, транспортуванням, процесом реалізації, роблять вітчизняну продукцію набагато дорожчою за імпортну; 2) низький рівень життя громадян України, стійка тенденція до зниження доходів на душу населення призводять до падіння купівельної спроможності. Населення купує переважно низькоякіс­ні, але дешеві імпортні товари, водночас вітчизняна продукція не має збуту.

Тому основним завданням грошово-кредитної політики держави є ство­рення умов для прориву вітчизняного виробника на національний і міжнародний товарні ринки. Такими умовами в ситуації, що склалася в економі­ці, можуть бути:

— визначення пріоритетів у структурній перебудові економіки;

— пільгове кредитування пріоритетних галузей і підприємств. Встановлен­ня державного контролю за обов'язковістю надання кредитів комерційними банками визначеним державою підприємствам на пільгових умовах;

— створення гнучкішої системи оподаткування, яка б давала змогу стиму­лювати використання частини прибутку на розвиток виробництва;

— створення відповідної законодавчої бази, що дає можливість одночасно реалізовувати інтереси підприємця і держави в цілому.

Важливим чинником, що визначає пріоритети структурної перебудови України, є прямі іноземні інвестиції. Динаміка обсягів зарубіжних інвестицій в окремі галузі економіки дає можливість точніше визначити конкурентоспро­можність окремих наших підприємств і галузей, відповідність їхньої продукції кон'юнктурі світового ринку. Прямі іноземні інвестиції допомагають визначи­ти пріоритетність розвитку підприємств за умови державного фінансування, отримати майбутні надходження до державного бюджету із цих підприємств.

Пріоритетність надходження іноземних інвестицій в окремі галузі еконо­міки дає змогу визначити основні орієнтири структурної перебудови економі­ки України. Особлива роль у цьому процесі належить грошово-кредитній по­літиці НБУ, яка повинна, з одного боку, сприяти залученню іноземних інвес­тицій, а з другого — здійснювати державний контроль за їх цільовим і ефек­тивним використанням. Визначення пріоритетних напрямків іноземного ін­вестування дає змогу державним структурам за допомогою економіко-правових чинників проводити відповідну політику їх регулювання, а також найраціональніше використовувати державні фінансові ресурси. Тобто за допомогою фіскальної і грошово-кредитної політики держава повинна регулювати обсяги інвестиційних надходжень, здійснювати перерозподіл доходів із необхідним урахуванням інтересів соціально-економічного розвитку країни.

Залучення іноземного капіталу значною мірою впливає на грошово-кредитну політику держави, хоч водночас є об'єктом останньої. Це полягає в тому, що:

1) додаткові капіталовкладення безпосередньо впливають на зростання обсягів виробництва й зайнятості, що визначається в стратегічній меті грошо­во-кредитної політики;

2) операції на відкритому ринку та залучення коштів нерезидентів, які держава та НБУ використовують для збільшення своїх валютних резервів і стабілізації національної грошової одиниці, були пріоритетним завданням грошово-кредитної політики в 1996—1998 роках;

3) цей процес також позитивно впливає на кредитоспроможність і ліквід­ність банківської системи, що стабілізує грошово-кредитний ринок.

Необхідність ринкових перетворень в Україні після здобуття незалежності, нерозвиненість ринкової інфраструктури, безгосподарність урядових структур, а також великі державні фінансові витрати спричинили появу і зростання державного боргу України. Внаслідок тяжкого економічного стану, падіння обсягів ви­робництва та зменшення надходжень до державного бюджету його потреби пок­риваються за рахунок трьох джерел: кредитів Національного банку, розміщення облігацій внутрішньої державної позики і зовнішніх джерел фінансування.

Весь період виникнення і зростання державного боргу можна поділити на два етапи залежно від факторів його збільшення.

Перший етап — 1991—1995 роки — характеризувався зростанням дер­жавної заборгованості за рахунок кредитів, отриманих від НБУ, міжнародних фінансових організацій, та заборгованості з експорту.

Другий етап — управління державним боргом характеризується пере­орієнтацією акцентів на ринок державних цінних паперів. Міністерство фінан­сів основним джерелом управління державним боргом визначило ринок ОВДП. Гіперболізація ринку ОВДП створила проблеми управління ним та підтримки стабільності, що особливо виявилося в період фінансових криз 1997—1998 років.

Вивчення моделей використання грошово-кредитної політики у країнах із ринковою економікою і той досвід, що його має наша країна, дають змогу дійти висновку про необхідність особливого підходу у використанні інстру­ментарію та моделей грошово-кредитної політики, врахування суб'єктивних факторів впливу, незавершеність процесу трансформації, потребу в структур­ній перебудові, нерозвиненість ринкової інфраструктури та відсутність відпо­відної законодавчої бази. Така позиція об'єктивно викликає обов'язкове вико­ристання в умовах перехідної економіки поряд з інструментами грошово-кре­дитної політики фіскальних важелів та адміністративних методів управління, що адекватні процесу становлення ринкової системи господарювання.