Сторінка
8

Теоретичні основи вибору і можливості реалізації валютно-фінансової політики в ринкових умовах

Формування податкової політики повинно будуватися на принципах:

— стабільної податкової системи;

— застосування одного й того ж податкового тягаря для різних груп плат­ників податків залежно від рівня їхніх доходів;

— створення однакових умов оподаткування як підприємців, зайнятих у сфері виробництва, так і споживачів. (13)

Податкам має бути властивий, так би мовити, антициклічний характер. Тобто при спаді економічної кон'юнктури необхідно здійснювати зменшення рівня оподаткування і навпаки. Це, у свою чергу, мусить відповідати зростан­ню інвестиційної активності та скороченню інфляції. Також потрібно застосо­вувати автоматичну індексацію податкових платежів, що встановлюються згід­но з рівнем інфляції в абсолютних розмірах.

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням по­датків повинен стати захист майнових прав та інтересів юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання до підвищення ефективності виробництва з вико­ристанням юридичне і фактично їхніх доходів.

Як відомо із закордонного досвіду, податки — це один з найраціональніших та найдійовіших інструментів непрямого регулювання процесів, що відбу­ваються в економіці. Комплекс податкових заходів, заснований на врахуванні економічних реалій, здатний суттєво впливати на поведінку суб'єктів під­приємництва в економічному середовищі, посилювати економічну та інвести­ційну активність.

Головним індикатором розвитку економіки в країні виступає валовий внутрішній продукт (ВВП). Його основою є, в першу чергу, продукція вироб­ничої сфери. Величина ВВП вимірюється в грошових одиницях за виготовле­ну продукцію, а ефективність функціонування економіки характеризується часткою коштів, що вилучається з ВВП у вигляді податків до бюджету. В країнах, що спираються на надійну податкову систему, фінансово-бюджетний механізм здійснює фундаментальний вплив на процес розширеного відтворен­ня шляхом (в основному) прямого субсидіювання підприємств у вигляді дота­цій чи надання бюджетних позик або за рахунок державних інвестицій в прі­оритетні галузі економіки.

Відмітною рисою досліджень у галузі податків в економічно розвинутих країнах останнім часом є їх більш прикладний характер. Це пояснюється тим, що теоретичні розробки та положення сформульовані вже давно. Вони знай­шли своє відображення в законодавстві цих держав — фіскальному та фінан­совому. Практика використання податкового законодавства в країнах з розви­нутою ринковою економікою впродовж останніх десятиліть свідчить не стіль­ки про фіскальний характер його застосування, скільки про стимулюючо-регулятивний. У цьому плані слід ретельно розібратися у внутрішньому призна­ченні податків та податкової системи. Це можна зробити, розкривши функції податків, що надто важливо для ринкової економіки. Вони зводяться до сти­мулюючої, регулюючої та фіскальної.

Фіскальна функція є основною серед названих, яка випливає із самої природи податків. Ця функція характерна для кожної країни на будь-якому етапі її існування та розвитку. Завдяки їй у державі відбувається утворення фондів коштів, з допомогою яких створюються матеріальні умови для існуван­ня та функціонування держави.

З фіскальною функцією податків дуже тісно пов'язана регулююча функ­ція. Її наявність свідчить про те, що податки як активний інструмент розпо­дільчих процесів безпосередньо впливають на основу економіки країни — виробництво. Вони можуть прискорювати його темпи або навпаки — сповіль­нювати, посилювати або ослаблювати нагромадження капіталу, розширювати або звужувати платоспроможний попит у країні тощо.

Створення ефективної податкової системи, використання оптимальних принципів застосування податків — головне завдання фінансових органів держави для забезпечення соціально-економічного розвитку нації. Податкова система повинна чітко визначати всю сукупність податків, що стягуються в країні, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійсню­вати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.

Одним із постійних і завжди актуальних питань у сфері податків є оподат­кування прибутків підприємств. У цьому аспекті виникає декілька важливих принципових завдань:

— визначення об'єкта оподаткування;

— встановлення податкових ставок;

— з'ясування переліку податкових пільг і умов їх надання суб'єктам під­приємництва.

Базою для стягнення податку сьогодні у всьому світі є балансовий прибу­ток. Поряд з іншими потенційними об'єктами, які могли б оподатковуватися, він уже довів свою ефективність та оптимальність, і дискусій з цього приводу в країнах із розвинутою ринковою економікою практично не виникає. Тако­го ж погляду дотримується впродовж останніх п'яти років й Україна, де дов­гий час було спірним питання стосовно визначення бази для стягнення подат­ку з підприємств: запровадити податок на балансовий прибуток, на валовий дохід чи податок з обігу.

Виходячи зі специфіки функціонування економіки та підприємств у ній в Україні і враховуючи досвід пройденого вже шляху в економіці сучасних про­відних країн світу, головні рекомендації можна звести до визначення опти­мальних норм оподаткування доходів населення та прибутків суб'єктів, що займаються підприємницькою діяльністю:

— при оподаткуванні доходів фізичних осіб необхідно перш за все чітко і справедливо визначити неоподатковуваний мінімум; упорядкувати і зменши­ти шкалу податкових ставок; при стягненні податку зважати на умови та роз­міри отриманих доходів; враховуючи соціально-економічну ситуацію в Ук­раїні, або збільшити базу оподаткування, або, відповідно, зменшити норми оподаткування;

— для юридичних осіб: запровадити декілька податкових ставок на прибу­ток залежно від його величини; можливо, варто запровадити, як це практи­кується в сучасній ринковій економіці, окремі ставки податків для розподіле­ного і нерозподіленого прибутків; детальніше розробити і запровадити систему пільг, особливо податкових, окремо за видами діяльності, галузями економіки, територіями країни, вдосконалити її шляхом перегляду ефективності діяль­ності за галузями економіки, які мають гостру потребу в отриманні конкретних фінансово-економічних пільг.