Сторінка
7

Теоретичні основи вибору і можливості реалізації валютно-фінансової політики в ринкових умовах

Інструменти грошово-кредитної політики, які є у розпорядженні Націо­нального банку України і які закріплені українським законодавством (стаття 25 Закону про НБУ), також лежать у руслі вже існуючого світового досвіду країн із ринковою економікою. Проте слід зазначити, що закріплені українсь­ким законодавством норми розроблені дещо "на виріст" і не можуть викорис­товуватися за нинішніх економічних умов повністю, хоча за успішного прове­дення трансформаційних процесів вони безумовно стануть необхідними і ви­користовуватимуться у подальшому повніше. Так, дисконтна політика — це один із тих інструментів НБУ, що закріплені законодавством, проте оскільки вексельний обіг в Україні фактично відсутній, то використання цього інстру­мента з метою здійснення певної грошово-кредитної політики нині фактично не відбувається.

Якщо характеризувати законодавчі основи політики обов'язкових резервів (стаття 26 Закону про НБУ), то можна дійти висновку, що вони також лежать у руслі існуючого європейського законодавства. Хоча там законодавством чіт­ко визначено граничні межі обов'язкових резервів, які може встановлювати центральний банк, що, дисциплінуючи його, дає можливість кредитним установам стабільно працювати на довгострокову перспективу. У нашому законодавстві такий захід не передбачений, як і не передбачена диференційована норма обов'язкових резервів за різними видами депозитів. (7)

Важливим напрямом здійснення грошово-кредитної політики є операції центрального банку на відкритому ринку. Об'єктом цих операцій є цінні папери, що мають високу ліквідність і користуються повсюдним попитом. Традиційно центральні банки країн Європи проводять політику відкритого ринку переважно з державними цінними паперами на вторинному ринку. До операцій відкритого ринку не належить купівля центральним банком цінних паперів на первинному ринку, тобто безпосередньо у емітента. Такі операції, по суті, є формою кредитування центральним банком уряду. У багатьох країнах (зокрема у Німеччині) вони заборонені законом. Українське законодавство (стаття 53 Закону про НБУ) також забороняє надання прямих кредитів уряду, проте у статті 42 (Види операцій НБУ) прямої заборони на операції на первинному ринку цінних паперів немає, в результаті чого НБУ продовжує викуповувати на первинному ринку цінні папери уряду. В такому разі доцільно було б у законі чітко визначити межі таких операцій, оскільки протягом перехідного періоду потреба у них існуватиме.

Проте, незважаючи на певну недосконалість, чинне українське законодав­ство у цілому враховує існуючий європейський досвід державного регулювання грошово-кредитної сфери за ринкових умов і дає достатній простір для подальшого розвитку кредитно-банківської сфери української економіки у ринковому напрямі.

Якщо характеризувати конкретні параметри грошово-кредитної політики в Україні, то можна зазначити, що нині вони досить серйозно відрізняються від існуючих у Європі. Взагалі під основними параметрами грошово-кредитної політики маються на увазі величини тих найважливіших рамкових показників діяльності кредитно-банківської сфери, які регулюються державою з метою впливу на кількість грошей задля недопущення інфляції. Саме через зміну цих найважливіших показників держава і здійснює свою політику в цій сфері. До основних параметрів грошово-кредитної політики належать величина емісії центрального банку, рівень облікової ставки, верхні межі обсягів рефінансування, ставки обов'язкових резервів, обсяги операцій на відкритому ринку та інші.

Важливою особливістю української грошово-кредитної політики є активна політика обов'язкових резервів. Політика обов'язкових резервів — це над­звичайно потужний інструмент грошово-кредитної політики. У Західній Європі навіть невеликі зміни норми резервів призводять до значних змін в обсягах кредитування комерційних банків і відчутно впливають на грошову масу. Через це на Заході домінує думка, що зміну норми резервів недоцільно використовувати для невеликого коригую чого регулювання. Саме тому цей інструмент грошово-кредитної політики використовується у Західній Європі дуже обе­режно та у сукупності з іншими гнучкішими засобами регулювання з метою отримання планованого результату. При цьому, оскільки часті зміни норми обов'язкового резервування мають дестабілізуючий вплив на економіку, то центральні банки країн Західної Європи визначають їх на досить тривалий пе­ріод, змінюючи дуже рідко. Тобто можна говорити про те, що в Європі існує тенденція до відходу від використання політики обов'язкових резервів як ме­тоду поточного, оперативного регулювання. Про це свідчать не лише рідкі зміни норм резервування, а й загальне зменшення норми резервування у 90-ті роки та відмова деяких країн від установлення для банків обов'язкових резервних вимог, що відбулося під впливом зростання міжнародної конкурен­ції у кредитно-банківських секторах національних економік.

- Митно-податкова політика.

Податки — найвпливовіший інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливіший елемент фінансових відносин на всіх рівнях — держави, регіонів, підприємств, громадян.

Податки є основою доходів держави, вони можуть становити від 85 до 92% у загальній їх сукупності.

Основою економіки є перш за все національне товаровиробництво. Це підприємства, які забезпечують робочими місцями більшість населення дер­жави та гарантують їй при результативній роботі поповнення її доходів.

Побудова чіткої податкової системи — одна з головних умов ефективно­го функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки відбувається найтісніший зв'язок між державою та її суб'єктами — юридичними і фізични­ми особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів. За умов економіки з ринковими відносинами податки, безперечно, необхідно ви­користовувати як невід'ємний і безпосередній структурний елемент фінансо­вого регулювання економіки, а не тільки як джерело доходів державного бюд­жету. Це багато в чому залежить від податкової політики, що провадить уряд країни, яка повинна враховувати певні (встановлені з часом) постулати ство­рення та функціонування податкових систем.