Сторінка
8

Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

Закон України «Про страхування» ще більше розширив функції державного Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю та його органів на місцях. Зокрема, у відповідності зі статтею 37 цього закону Комітет має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхі­дну для виконання покладених на нього функцій;

2) проводити перевірку правильності застосування стра­ховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) при виявленні порушень страховиками вимог чинного законодавства України про страхову діяльність видавати їм при­писи по їх усуненню, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення ви­явлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкли­кання здійснюється у порядку, передбаченому в статтях 38 і 39 Закону України «Про страхування»;

4) звертатись до арбітражного суду з позовом про скасуван­ня державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємниць­кої діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону Ук­раїни «Про підприємництво».

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страху­вання і перестрахування, передбачених статтею 4 Закону Ук­раїни «Про страхування»,' Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись Іншими вида­ми страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Комітету у спра­вах нагляду за страховою діяльністю заяву, до якої додаються:

— копії установчих документів та копія свідоцтва про реє­страцію;

— довідка банку або висновок аудиторської фірми (аудито­ра), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

— довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страхо­вик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

правила (умови) страхування;

—економічне обгрунтування запланованої страхової (перестраховувальної) діяльності;

— інформація про учасників страховика, голову виконавчо­го органу та його заступників, копія диплома керівника про

вищу освіту, інформація про наявність відповідних сертифі­катів у випадках, передбачених Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю зобов'я­заний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, шо не перевищує ЗО днів з часу одержання всіх перед­бачених цією статтею документів.

Про внесення змін у зазначені в цій статті документи стра­ховик зобов'язаний повідомити Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю у десятиденний термін з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність до­кументів, шо додаються до заяви, вимогам чинного законодав­ства України.

Про відмову у видачі ліцензії Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю повідомляє юридичну особу в письмовій формі із зазначенням причин відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розгля­дає суд або арбітражний суд.

Посадові особи Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю у випадку розголошення у будь-якій формі відомос­тей, що є комерційною таємницею страховика, несуть відпові­дальність, передбачену чинним законодавством.

Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а дер­жава — за зобов'язаннями страховика, за винятком обов'язко­вого державного страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі непла­тоспроможності страховика з цього виду страхування.

Не допускається, за винятком обов'язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхо­вого відшкодування), умов укладання страхових договорів, взає­мовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не супере­чать законодавству України.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов’язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Комітет у справах нагляду За страховою діяльністю має право провести примусову санацію страховика у випадках: страхувальниками, Комітет у справах нагляду за страховою діяль­ністю приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв'яз­ку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (перестраховика) — злиття, при­єднання, поділ, виділення, перетворення — проводиться у по­рядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укла­дання договорів страхування, встановлених Комітетом у спра­вах нагляду за страховою діяльністю.

Тобто в даний час в Україні у страховій справі фінансово-правовими нормами регулюються відносини між:

— страховиками і державою в особі податкових інспекцій з приводу внесення ними податків, зборів та інших обов'язкових платежів в Державний бюджет України, а також внесків в дер­жавні цільові фонди, передбачених нормативними актами дер­жави. Законом України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 28 грудня 1994 р. визначена базова ставка податку на прибуток страхових організацій в розмірі 30 процентів. Пра­вовими нормами передбачені також особливості обчислення прибутку від страхової діяльності по страхуванню життя, що визначається сумою резервів по страхуванню життя понад стра­хові зобов'язання, яка використовується у звітному періоді на власні потреби страховика, в тому числі для виплати дивідендів учасникам страхування.