Сторінка
1

Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

Зміст

Вступ

1. Фінансова діяльність держави

1. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом

2. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

1. Порядок фінансування видатків енергетики

2. Порядок фінансування транспортної системи України

3. Висновок

4. Перелік використаної літератури

Вступ

Шляхом фінансових нормативів і лімітів держава встановлює мінімальні та максимальні межі, а досить часто — конкретні однозначні розміри виділення та витрачання грошових коштів на ту або іншу операцію чи одиницю вимі­ру (вартість ліжко-місця в лікарні, вартість навчання та вихо­вання одного учня в середній загальноосвітній школі або в школі-інтернаті, мінімальна зарплата державного службовця і т.д.).

1. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ

Громадянське суспільство не може успішно функціонувати та розвиватись без держави. Держава, в свою чергу, як органі­зація публічної влади, неминучою умовою реалізації притаман­них їй завдань і функцій передбачає наявність державних фінансів. Державні фінанси — це цілісна система суспільних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і викорис­танням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій держави, а також забезпечення умов розширеного відтворення. Тобто фінансова діяльність держави зумовлена об'єктивною необхідністю і с про­цесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання цент­ралізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що за­безпечують практичне виконання функцій державою.

На різних етапах розвитку людської цивілізації зміст фінан­сової діяльності держави не був однаковим, У рабовласницько­му та феодальному суспільствах фінансові потреби держави за­довольнялись переважно шляхом встановлення різноманітних натуральних повинностей І зборів. Основними видатками до­капіталістичних держав були видатки на утримання монарха та його оточення, державного апарату, будівництво громадських споруд — доріг, портів, храмів, зрошувальних систем тощо, а також видатки на ведення війн. Причому витрати на ведення війн, як правило, перевищували за своїм обсягом всі інші ви­датки держави, разом взяті. Головними доходами держави в цих суспільствах були: надходження від доменів (державного майна) і регалій (монопольного права монарха на окремі про­мисли і торгівлю певними товарами — сіллю, прянощами тощо), воєнні трофеї, данина з поневолених народів, періодичні нату­ральні і грошові збори всередині країни, повинності, мито, по­зики.

Із занепадом феодалізму та поступовим утвердженням в його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати чисто грошові доходи і видатки держави, а питома вага натуральних зборів і повинностей скорочувалась. Також в історичних рамках феодалізму на межі ХУІ-ХУІІ століть сталася ще одна епохальна подія у розвитку фінансів — по­вністю відділилася від власності монарха і стала самостійною державна казна. Саме тоді з'явилися власне кредит, а дещо пізніше — державний бюджет.

Державні фінанси зіграли роль потужного важеля первіс­ного нагромадження капіталу, що мало місце головним чином у ХУІ-ХУШ століттях, 3 їх допомогою з колоніальних країн у метрополії перекачувались величезні багатства, які потім пере­творювались у капітал. Державні податки і позики все частіше стали застосовуватись у виробничих інтересах для створення і розвитку перших капіталістичних підприємств. Важлива роль у нарощуванні первісних капіталів належала системі протекці­онізму, яка давала можливість першим вітчизняним капіталі­стам встановлювати на товари і послуги, що вони виробляли чи надавали, особливо високі ціни, одержувати надприбутки, спрямовувати їх переважно на розширене відтворення.

В капіталістичній державі, коли товарно-грошові відноси­ни набули всеосяжного характеру, фінанси стали виражати еко­номічні відносини по утворенню, розподілу і використанню фондів грошових коштів в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу. Основні засоби капіталістичних держав зосереджувались у державному бюджеті.

Для державних фінансів капіталістичних країн XIX століття було характерним дуже швидке зростання видатків, постійне перевищення їх над доходами казни, що зумовлювалось насам­перед мілітаризацією економіки. Ще більше посилилась ця тен­денція на рубежі ХІХ-ХХ століть, коли майже у всіх капіталі­стичних країнах видатки держав на воєнні потреби значно пе­ревищили половину їх прибутків. Крупні кошти витрачалися також на утримання державного апарату — парламенту, міністерств і відомств, поліції, тюрем і т.д. Видатки на соці­альні потреби — освіту, охорону здоров'я, страхування — були мізерними. Основним джерелом доходів держави були подат­ки, переважно непрямі.

У XX столітті відбулося повне зрошення капіталістичної держави з монополіями, дальше розширення функцій держави. Держава стала забезпечувати не тільки обороноздатність країни. охорону приватної власності, свободу підприємництва і правопорядок, але й безпосередньо брала участь в процесі ви­робництва, розподілу і використання суспільного продукту. В умовах державного монополістичного капіталізму, особливо після другої світової війни, в структурі державних видатків ста­лися нові глибокі зміни. їх сутність полягає в тому, що, не дивлячись на дальше швидке зростання видатків в абсолютних величинах на мілітаризацію (особливо в США), питома вага їх в порівнянні з аналогічними видатками на початку XX століття значно скоротилась і водночас істотно збільшилась питома вага та абсолютні розміри видатків на соціальні цілі — освіту, охо­рону здоров'я, соціальне забезпечення.