Сторінка
10

Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

— страховиками і Комітетом у справах нагляду за страхо­вою діяльністю з приводу прийняття останнім нових норма­тивних актів з питань страхової діяльності, спрямованих на регулювання її фінансово-правових аспектів, а також цілий ряд інших відносин страховиків і органів державної влади та уп­равління.

В галузі страхування виникає ряд специфічних фінансово-правових відносин. Зокрема, у цій сфері страхування нормами фінансового права регулюються відносини між:

— всіма страховиками і державою в особі Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів страхових тарифів і страхових сум. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів Украї­ни «Про вдосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування» встановлено, шо розрахунки та­рифів у сфері обов'язкового страхування здійснюються з допо­могою нормативу витрат на ведення страхової справи як скла­дової частини тарифів. Страховий тариф - це ставка страхо­вого внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Межі нормативів на ведення страхової справи встановлені в таких розмірах: по обов'язковому державному страхуванню — 6 процентів тарифу; по обов'язковому особис­тому страхуванню — 15 процентів тарифу; по обов'язковому страхуванню майна і відповідальності — 20 процентів тарифу.

Конкретні розміри страхових сум і страхових тарифів вста­новлюються окремими нормативними актами по страхуванню. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України № 349 від З червня 1994 р. був затверджений «Порядок і умови обов'язко­вого державного особистого страхування посадових осіб дер­жавних податкових інспекцій», в якому було визначено, що страхові платежі сплачуються Головною державною податко­вою інспекцією (в даний час — Головною державною податко­вою адміністрацією) в розмірі 0,25 процента фонду оплати праці і що витрати страховика на здійснення страхування складають не більше 6 процентів. Цією ж постановою також встановлено максимальний обсяг відповідальності страховика в розмірі де­сятирічної заробітної плати посадової особи за місцем її остан­ньої посади;

— всіма страховиками і державою в особі Комітету у спра­вах нагляду за страховою діяльністю з приводу виконання обо­в'язків перед страхувальниками при обов'язковому страхуванні у випадку неїїлатоздатності страховика по цьому виду страху­вання,

— Національною акціонерною страховою компанією (НАСК) «Оранта», з одною боку, і Верховною Радою України, Прокуратурою України, Митним комітетом України, Міністер­ством оборони України, Міністерством внутрішніх справ Ук­раїни, Головним Управлінням казначейства України, Голов­ним Контрольно-ревізійним управлінням України (з кожним

окремо), з іншого боку, з приводу обов'язкового особистого державного страхування їх працівників і службовців;

— НАСК «Орапта» і Міністерством фінансів України з при­воду встановлення розмірів страхових платежів обов'язкового особистого державною страхування працівників прокуратури, митних органів, військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори осіб рядового, начальницького складу та вільнонайманих осіб органів і підрозділів внутрішніх справ Ук­раїни, посадових осіб державної Контрольно-ревізійної служ­би в Україні, державної казначейської служби в Україні, а та­кож народних депутатів України.

В останньому та передостанньому випадках фінансово-правові відносини виникають на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 22 березня 1995 р. про зміни та доповнення в попередніх рішеннях уряду з питань державного страхування.

Інші відносини в галузі страхування регулюються нормами цілого ряду інших галузей права, насамперед цивільного права, тому страхування як юридичний інститут вивчається не лише у фінансовому праві.

3. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

5. Порядок фінансування видатків енергетики

Енергетичний комплекс, очолюваний Міністерством енер­гетики України, включає б себе атомні, теплові й гідротехнічні електростанції, систему підстанцій і ліній електропередач, які забезпечують подачу електроенергії на території України в суміжні держави згідно міждержавних угод. До складу комп­лексу входять промислові підприємства, які випускають про­дукцію електроенергетики, науково-дослідні інститути й кон­структорські бюро, управління та організації енергозбуту, уста­нови соціальної сфери, що знаходяться на балансі підприємств галузі.

Увесь комплекс складається Із станцій, підприємств, органі­зацій та установ державного підпорядкування і невеликої кількості організацій, що забезпечують експлуатацію електрич­них мереж на територіях районів, міст і облік споживання елек­троенергії — місцевого та регіонального підпорядкування.

Після прийняття Закону «Про підприємства» в Україні всі підприємства комплексу перейшли на господарський розраху­нок як самостійні хазяйнуючі статутні суб'єкти, що мають пра­ва юридичної особи, здійснюють свою виробничу, науково-дос­лідну або іншу діяльність з метою одержання прибутку (до­ходу).

Фінансові ресурси підприємств комплексу формуються зде­більшого за рахунок реалізації продукції, енергоносіїв, вико­нання робіт або надання послуг.

До складу собівартості продукції (електроенергії), викона­них робіт, послуг підприємств і організацій енергетики та елек­трифікації входять: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, внески у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської ката-

строфи, у Фонд зайнятості, амортизаційні відрахування, вит­рати на сировину, матеріали, пальне та мастильні матеріали, поточні ремонти й інші витрати.

Після сплати податку на прибуток згідно чинного законо­давства України підприємства галузі формують фонди еконо­мічного стимулювання: фонд розвитку виробництва, науки й техніки; фонд соціального розвитку; фонд матеріального за­охочення.