Сторінка
27

Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів

обґрунтування сукупності дидактичних умов, які у комплексі забезпечують реалізацію педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів;

підготовка вчителів до проведення формувального експерименту, ознайомлення з теоретичними основами досліджуваної проблеми та методикою її експериментальної перевірки;

визначення контингенту учнів, залучених до експериментального навчання, а також місця і часу його проведення.

Організація експериментального навчання:

підготовча стадія (проведення окремих розвідувальних експериментів, анкетування вчителів та учнів початкової школи; виявлення рівня володіння учнями програмовим навчальним матеріалом (констатувальний зріз); поділ школярів на експериментальні та контрольні групи);

основна стадія (перевірка вірогідності гіпотези у процесі експериментального навчання).

Аналіз результатів експериментальної діяльності:

на основі тестування учнів початкової школи необхідно з’ясувати ефективність педагогічної технології використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів.

Етап І. Підготовка експериментальних матеріалів

Мета дослідження – перевірити ефективність експериментальної педагогічної технології дидактичної гри та дидактичних умов, що забезпечують її реалізацію.

Завдання експерименту:

провести експериментальне навчання з використанням дидактичних ігор різних видів (ігри, що готують до комунікативної діяльності та ігри, що забезпечують комунікативну діяльність) за визначених нами дидактичних умов;

визначити оптимальний режим розгортання дидактичної гри у часі та її місце на уроці іноземної мови;

виявити вплив навчально-ігрової діяльності на:

формування в учнів початкової школи іншомовної комунікативної компетенції (мовної, мовленнєвої, соціокультурної) та загальнонавчальної компетенції;

пізнавальну активність учнів протягом уроку іноземної мови;

активізацію пізнавальної діяльності школярів;

характер взаємодії учасників дидактичної гри;

міжособистісні стосунки у дитячому колективі;

мотивацію навчального процесу з іноземної мови;

результати співпраці вчителя й учнів у процесі навчально-ігрової діяльності;

провести тестування учнів експериментальних і контрольних груп, проаналізувати одержані результати й сформулювати відповідні висновки.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що процес навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри буде ефективнішим, якщо будуть дотримані такі умови:

буде здійснюватися навчальна співпраця вчителя й учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри;

дидактична гра буде доступною за змістом і відповідатиме психологічним особливостям та віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам;

будуть використовуватися різноманітні види дидактичної гри, що забезпечить стійкий інтерес учнів до навчання іноземних мов;

будуть застосовуватись ігри, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму;

зміст дидактичної гри відповідатиме меті та завданням уроку.

Експериментальне навчання проводилось протягом І семестру 2005–2006 навчального року у 17 паралелях других, третіх і четвертих класів Кагарлицького районного ліцею, Кагарлицької ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів, Слобідської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Переселенської ЗОШ І-ІІІ ступенів (Київська обл.), Нововолинського навчально-виховного комплексу „спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - колегіум" (Волинська обл.), Першої міської гімназії м. Черкас.

Матеріалом для проведення експериментального навчання слугували підручники з німецької мови для другого класу (автор З. Л. Павлюк), з англійської мови для третього класу (автор О.Д. Карп’юк), з іспанської мови для четвертого класу (автор В.Г. Редько).

Процедурою експерименту передбачалося, що у навчальному процесі (на уроках) в експериментальних групах будуть використані запропоновані нами дидактичні ігри відповідно до раніше описаних умов. Контрольні ж групи будуть працювати у відповідності до запропонованих у змісті підручників видів навчальної діяльності та навчально-тематичних планів учителів.

До експериментального навчання було залучено 401 учень. В експериментальних групах налічувалося 201 учень, а в контрольних – 200 учнів. Розподіл учнів по групах представимо у таблиці.

Таблиця 3.1 Розподіл учнів, залучених до експериментального навчання

Класи були підібрані з відносно однаковими умовами навчання. Їхня рівноцінність досягалася за таких умов:

учні як експериментальних, так і контрольних груп навчалися за однаковими програмами і підручниками;

в обох групах працювали як досвідчені, так і молоді педагоги з невеликим, але достатнім стажем педагогічної роботи;

контингент груп складали школярі з відносно однаковим рівнем успішності (вірогідність умови перевірялась у ході констатувального зрізу).

Перед початком експерименту в усіх групах було проведено анкетування (додаток А) й опитування школярів, що дозволило виявити особистісні характеристики учнів та їхнє ставлення до іноземної мови й дидактичної гри.

Опрацьовані анкетні дані дозволили визначити індекс задоволеності учнів вивченням іноземної мови. Розраховувався вищезгаданий індекс за формулою, запропонованою Н.В. Кузьминою:

Формула 3.1

де

А (+1) – максимум задоволеності.

Б (+0,5) – задоволеність.

В (-0,5) – незадоволеність.

Г (-1) – максимум незадоволеності.

Д (0) – байдуже ставлення.

А, Б, В, Г, Д – відповідна кількість учнів.

N – загальна кількість учнів.

I – індекс задоволеності .

Отримані в процесі анкетування дані засвідчили, що 105 учнів мають максимум задоволеності від вивчення іноземної мови, 145 – задоволені, 96 школярів виявляють байдуже ставлення до цього навчально предмету, 31 – незадоволені, а 24 учні проілюстрували максимум незадоволеності.