Сторінка
9
Мотиваційна функція
Відомо, що успішна організація навчального процесу у значною мірою залежить від того, наскільки вчитель умотивує дії учнів (А.К. Макарова, О.В. Малихіна та ін.). Позитивна мотивація школярів до вивчення будь-якого шкільного предмету, а особливо іноземної мови, природної потреби до оволодіння якою молодші школярі ще не мають (М. Петроне), є запорукою успішної активізації та здійснення процесу навчання. Без мотиву не може виникнути жодна діяльність, у тому числі й навчальна. Психологи переконують, що чим більше у людини виражений інтерес до діяльності та її предмету, тим більш успішно вона її виконує (П.П. Блонський, Л.С. Виготський та ін.). Серед усіх методів і засобів навчання молодших школярів, саме дидактична гра найповніше реалізує цю функцію. Доказом може слугувати той факт, що у процесі навчально-ігрової діяльності в учня виникає мотив, суть якого у тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. А це, насамперед, вимагає якісного виконання діяльності до якої ця роль його зобов’язує (П.М. Щербань). У нашому випадку цією діяльністю є процес навчання іноземних мов. Окрім того, все, що може допомогти учневі досягти бажаної мети (перемоги) у процесі ігрової діяльності (сформульованість певного рівня знань, умінь, навичок), має для нього особливе значення і по-іншому ним усвідомлюється.
В умовах навчально-ігрової діяльності засвоєння необхідних знань стає внутрішньою потребою учня, адже він сам є її безпосереднім учасником, самостійно шукає шляхи і способи розв’язання проблем, а це породжує мотиви навчальної діяльності, які дозволяють інтенсифікувати процес навчання, підвищити його емоційно-почуттєвий рівень. Такої ж позиції дотримується відомий дослідник проблем використання ігор у навчальному процесі А.М. Айламазьян. Учений стверджує, що в результаті участі школярів у дидактичних іграх у них зростає загальний рівень мотивації до предмета, який вивчається, активізується інтерес, спостерігається розвиток уяви, творчого пошуку, експериментування.
На думку зарубіжних авторів створення неформальної атмосфери навчання у ході гри, необхідність швидких дій, можливість задоволення різних потреб дітей 6-9 років також забезпечують підвищення мотивації до навчання.
Ряд авторів (Ю.К. Бабанський, А.І. Буновер, М.І. Василенко, В.Г. Куліш, Г.С. Костюк, А.Н. Левітов, Г.І. Щукіна та ін.) стверджують, що інтерес та зацікавленість є запорукою виникнення стимулів і мотивів.
Відповідно до зазначених вище міркувань ми оцінюємо переваги навчально-ігрової діяльності в реалізації мотиваційної функції порівняно з іншими засобами навчання.
Механізм формування мотивації в дидактичній грі ми розглядаємо у підрозділі 2.2.
Компенсаційна функція
Компенсаційна функція дидактичної гри проявляється у здатності цього засобу певною мірою компенсувати відсутність або брак навчального досвіду у молодшого школяра, а також у прискоренні адаптації дитини до нових умов життєдіяльності, а саме включення у шкільний соціум. Адже, як нами вже зазначалось у першому підрозділі, гра являє собою природну діяльність дитини цього віку, до якої вона звикла й якою прагне займатись. У цьому аспекті дидактичні ігри дозволяють долати труднощі адаптаційного періоду, зменшують міру новизни та раптовості включення у навчальну діяльність.
Розглядаючи компенсаційну функцію дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземних мов, можна стверджувати, що вона значно наближує навчальний процес до умов володіння іноземною мовою в життєвих ситуаціях. Тому здатність гри продемонструвати дію певного правила (чи мовленнєвого явища), можливість відразу апробувати його у практичній діяльності, а у разі неуспіху повторити знову і знову до повного оволодіння ним, виправдовують використання дидактичних ігор у навчальному процесі.
Оздоровча функція
В основу більшості дидактичних ігор покладені рухи, які активізують функціональний розвиток органів і систем, стимулюють удосконалення функцій різних аналізаторів, нервових процесів, сприяють збереженню балансу між збуджувальними та гальмівними процесами.
Дидактичні ігри заповнюють прогалини дефіциту рухової активності у навчальному процесі й, за твердженням фізіологів, підвищують загальну працездатність дітей на уроці. Крім того, різноманітні рухи та дії учнів у грі сприяють удосконаленню їхнього організму, зміцнюють його стійкість проти несприятливих умов зовнішнього середовища, знімають напругу й утому від інтенсивного навчання.
Проаналізувавши зазначені вище функції дидактичної гри, а також зміст, який вони виконують у навчально-виховному процесі, ми зробимо відповідні узагальнення та представили їх у вигляді схеми.
Рис. 1.4. Функціональні можливості дидактичної гри у навчально- виховному процесі
У межах цього підрозділу ми визначили та охарактеризували загальні функції дидактичної гри як засобу навчання учнів початкової школи. Однак, враховуючи особливості шкільного предмета "Іноземна мова", функціональні можливості навчально-ігрової діяльності розширюються та уточнюються, а окремі з них набувають іншого (особливого) забарвлення.
Зіставний аналіз існуючих досліджень з цієї проблеми (О.Г. Квасова, Н.В. Кудикіна, Т.І. Олійник, К.А. Родкін, С.В. Роман, М.Ф. Стронін та ін.) дозволив нам з’ясувати, що з невеликою розбіжністю вчені визначають такі функції дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземних мов:
моделювальну функцію (сприяння соціальній адаптації дитини);
інформувальну функцію (ознайомлення дітей в ігровій формі з пізнавально цінною інформацією, а також із правилами поведінки у певних ігрових ситуаціях);
формувальну функцію (розвиток мотиваційної та пізнавальної сфер дитини у процесі формування її як особистості, індивіда, суб’єкта навчальної діяльності);
коригувальну функцію (визначення під час гри рівня навченості учнів у мовній сфері, а також рівня сформованості мовленнєвих умінь спілкування у відповідних ситуаціях);
стимулювальну функцію (забезпечення позитивного емоційного настрою, усунення негативних психологічних бар’єрів);
створення психологічної готовності учнів до здійснення іншомовного спілкування;
забезпечення умов для багаторазового повторення мовних зразків;
створення умов для організації непідготовленого іншомовного спілкування на уроці.
Дидактичні принципи використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов
Аналіз науково-методичної літератури дав змогу з’ясувати, що проблеми застосування дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов досліджувала значна кількість вітчизняних і зарубіжних дидактів, методистів, психологів. Серед них: Л.Б. Беккер, О.І. Близнюк, З.М. Богуславська, А.А. Венгер, Л.В. Волкова, В.С. Гінзберг, І.А. Данилович, О.Г. Квасова, Н.В. Кудикіна, О.І. Матецька, Р.М. Миронова, О.І. Негневицька, О.І. Олійник, К.А. Родкін, J. Dorny та інші. Більшість із них уважає, що на перших порах навчання необхідно викликати в учнів стійкий інтерес до вивчення будь-якого навчального предмета, у тому числі й іноземної мови. Цього можна досягти, використовуючи такі засоби навчання, які найповніше відповідають потребам та інтересам школярів. Одним із таких засобів організації навчального процесу з іноземної мови у початковій школі є дидактична гра.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Основні проблеми викладання образотворчого мистецтва
Педагогічні основи економічного виховання шляхом використання методу формування свідомості
Використання комп’ютерів під час викладання різних предметів
Інтерактивні технології навчання української мови
Використання диференційованого підходу на уроках у початкових класах
