Сторінка
8
конкретно-почуттєве сприйняття;
аналіз властивостей і відношень досліджуваних предметів, який призводить до виділення ознак поняття;
синтезування ознак (формування знань основного змісту поняття);
виділення класу досліджуваних предметів (формування знань про обсяг поняття);
встановлення кількісних і якісних зв’язків досліджуваного поняття з іншими поняттями (формування повного змісту поняття);
уточнення ознак поняття, вивчення взаємозв’язку родових і видових понять;
уточнення відповідності між змістом та обсягом поняття, що призводить до класифікації видових понять;
конкретизацію застосування поняття (розв’язування задач, прикладів, рівнянь, різноманітних вправ тощо).
Отже, формування поняття – це результат сходження від аналізу і синтезу властивостей різноманітних об’єктів до виділення та закріплення їх загальних властивостей через абстрагування й узагальнення.
Розвиткові поняттєвого мислення сприятиме курс «Логіка» для 2-6 класів. Ми пропонуємо вивчення цієї дисципліни з другого класу (після завершення періоду навчання грамоти) і по шостий клас включно. Другокласники вже можуть аналізувати предмет, не застосовуючи практичних дій із ним. Діти семирічного віку здатні вичленити різні ознаки вже в мовній формі. Вони можуть від аналізу окремого предмета, явища переходити до аналізу зв’язків і відношень між предметами та явищами. З введенням курсу «Логіка» з другого класу можна у кожного молодшого школяра сформувати достатньо високий рівень узагальнення та абстракції. Успішне оволодіння даним курсом протягом п’яти років допоможе кожній дитині досягти творчого рівня при опануванні основ всіх шкільних дисциплін. Для кожного класу створено навчальний посібник «Логіка». З метою формування культури мислення молодшого школяра у змісті освіти необхідно ввести курс «Логіка», а у зміст кожної навчальної дисципліни – систему завдань з логічним навантаженням, комбіновані завдання.
Процесуальну основу технології складають форми та засоби навчання.
Основною формою роботи у навчально-виховному процесі є конструктивна взаємодія у підсистемах «учитель – клас», «учитель – учень», «учень – учень», «учень – клас». Специфіка конструктивної взаємодії в підсистемах «учитель – клас» «учитель – учень» (колективна та індивідуальна форми роботи) полягає в тому, що основна увага вчителя спрямовується не на результат засвоєння певних знань, а на процес його досягнення. Зміст наукових понять формується у свідомості кожного учня на базі конструктивної взаємодії інформації, що надходить від учителя, зі змістом, який притаманний учневі у момент його засвоєння. Для здійснення конструктивної взаємодії зі своїми вихованцями, вчителеві необхідно вміти «транслювати» в клас власну прихильність до дітей, дружнє ставлення, виявляти розуміння ситуативного внутрішнього настрою учнів за зовнішніми ознаками (вираз обличчя, очі), передавати його учням. Це може відбуватися через зміну запитання, адресованого дитині, конкретизацію завдання, зміну його рівня складності. Розуміючи психічний стан дитини, вчитель ніколи не дозволить собі підвищувати голос на учня, якщо той відповідає неправильно. Навпаки, завжди уважно вислухає дитину, подякує за міркування і, організовуючи далі навчально-виховний процес як співпрацю у підсистемах «учитель – клас», «учитель – учень», «учень – учень», «учень – клас», досягне того, щоб дитина усвідомила власну помилку.
Найважливішою складовою процесуальної основи технології є засоби навчання. Ми розрізняємо три основні види засобів навчання. По-перше, це особистісні засоби – володіння вчителем педагогічною технікою. Педагогічна техніка – вміння використовувати власний психофізіологічний апарат як інструмент виховного впливу. Вона буває вербальною (вплив за допомогою слова) та невербальною (міміка, жести, постава, пантоміміка, контакт очей, дистанція). По-друге – методи і прийоми навчання. По-третє, це технічні засоби – аудіо-, відео-, комп’ютерні засоби, інші технічні прилади.
З метою формування культури мислення в молодшого школяра вчителеві необхідно застосовувати інтерактивні методи навчання. Такими вважаємо ті методи, які сприяють одночасному розвиткові обох півкуль головного мозку дитини. Застосування їх на будь-якому уроці вносить у навчальний процес елементи дослідження, пошуку, порівняння різноманітних фактів, явищ, позицій, висновків, допомагає учневі чіткіше визначити власну точку зору. Зміст інтерактивних методів, застосування їх на уроках математики, української мови та читання висвітлено у навчальних посібниках «Навчально-творча діяльність молодших школярів на уроках математики» та «Як навчити дитину мистецтва мислення». Зазначені посібники вийшли друком у видавництві «Початкова школа» у 2005 та 2006 роках.
Майстерність впровадження технології формування культури мислення молодшого школяра була продемонстрована педагогічним колективом НВК № 240 «Соціум» м. Києва під час роботи науково-практичного семінару. Семінар проходив 24 – 25 квітня 2007 року згідно з планом науково-дослідної роботи експериментального дослідження всеукраїнського рівня (наказ № 271 МОН України від 06.04.2006 р.) на 2006/2007 навч. рік.
У роботі форуму відбувався діяльнісний підхід до навчання і виховання, що допомогло педагогічній громадськості:
ознайомитись з основними напрямками наукових досліджень з проблеми формування культури мислення молодшого школяра в умовах шкільного навчання;
визначити концептуальну, змістову, процесуальну та діагностичну основи технології формування культури мислення молодшого школяра у межах навчально-виховного процесу загальньоосвітнього навчального закладу;
розкрити досвід формування культури мислення молодшого школяра у межах навчально-виховного процесу НВК № 240 Оболонського району м. Києва (базовий навчальний заклад експериментального дослідження);
провести обмін досвідом щодо створення психолого-педагогічних умов формування культури мислення молодшого школяра у межах навчально-виховного процесу загальньоосвітнього навчального закладу.
Висновки щодо роботи форуму
1. Основною технологічною одиницею навчально-виховного процесу є ситуація розмірковування – ситуація пошуку, допитливості, сумніву.
2. Конструктивна взаємодія між учасниками навчально-виховного процесу – фактор для формування культури мислення особистості.
3. Основні засоби розгортання конструктивної взаємодії – застосування еврестичних методів роботи, навчальний курс «Логіка», робота над завданнями з логічними навантаженням, комбінованими завданнями.
З метою розвитку професійно-значущих якостей особистості вчителя, розвитку його готовності до впровадження технології формування культури мислення особистості спеціаліст Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради С. Коцьобинська запровадила систему науково-практичних семінарів, семінарів-практикумів, рольових тренінгів для вчителів початкових класів. Свій інноваційний досвід освітяни Івано-Франківщини презентували 22 – 23 березня 2007 року в межах роботи науково-практичного семінару «Логічні компоненти змісту шкільної освіти як засіб інтелектуального розвитку учня». Цінним є те, що на кожному уроці у початковій школі м. Івано-Франківська домінує у часі творча ситуація – ситуація пошуку, розмірковування, допитливості, сумніву.