Сторінка
7

Вплив проблемного навчання на пізнавальну активність і самостійність молодших школярів

Питаннями використання проблемних ситуацій в навчальному процесі початкової школи займались такі психологи і педагоги: Л.В. Занков, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, М.В. Матюшкіна, Н.О. Воскресенська, А.С. Денисюк, О.Я. Савченко і ін.

Дослідження показали, що прийоми створення проблемних ситуацій в початкових класах різноманітні і ефективність їх неоднакова.

Проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних проблем, вирішуючи які, вони під керівництвом вчителя активно засвоюють нові знання.

Специфіка проблемного навчання в початкових класах проявляється в формах організації проблемно-пошукової діяльності учнів, в типах проблемно-пізнавальних завдань.

Як показують спеціальні дослідження, проблемне навчання в початкових класах може застосовуватися в формі проблемних завдань і запитань: їх можна використовувати при вивченні нового матеріалу на різних етапах його засвоєння. З допомогою питань, завдань, пошукових задач мислення учнів спрямовується на аналіз і синтез фактів, на пошук узагальнень і висновків.

Думка школяра напружується і переборює труднощі в тому випадку, якщо є стимул – інтерес, мотив, через які виникає необхідність аналізу (розгляд) фактів. Для стимулювання розумової діяльності учнів в процесі засвоєння матеріалу створюються життєві ситуації, ставляться проблеми. В зв’язку з цим в початкових класах ширше практикується проблемний підхід до вивчення нового матеріалу. Вирішенню цього завдання сприяє створення ситуації утруднення.

Вченими розглянуті можливості застосування проблемного навчання для різних навчальних предметів.

Вивчення причин відставання молодших школярів в навчанні показує, що провідне місце серед них займає недосконалість методики викладання, переважання способів навчання, розрахованих на механічне запам’ятовування і відтворення навчальної інформації. Таке навчання не розвиває школярів.

Поряд з цим, підхід до проблемного навчання як до універсального напрямку, єдино правильного, на практиці приводить до ряду помилок. Одна з них проявляється в неправомірному прагненні деяких вчителів обов’язково починати кожен урок із створенням проблемної ситуації. Але є багато уроків, в змісті яких немає явних проблем. Спроби ставити перед учнями “проблеми” на таких уроках ведуть лиш до надуманих ситуацій.

Недоцільно ставити як проблему урока питання, відповідь на яке вже відома учням. Проблемна ситуація в цьому випадку стає надуманою, штучною, вона не спонукає дітей до пошуку.

Постановка на уроках в початкових класах проблем, що не випливають безпосередньо із змісту уроку, не дозволяє провести на такому уроці цілеспрямований пізнавальний пошук з метою усвідомленого засвоєння виучуваного матеріалу.

Ставити перед школярами пізнавальні проблеми правомірно тоді, коли для їх розв’язку діти мають необхідні знання або досвід. Педагогічним перекручуванням виглядає варіант “проблемного навчання”, при якому від учнів вимагають добування знань із невідомих і незрозумілих для них джерел.

Звичайно, дітям можна давати завдання по збору матеріалу до уроку. Але такі завдання повинні бути посильними для самостійного виконання учнями, а роботу з цими матеріалами можна вести тільки на уроці під керівництвом вчителя.

До числа поширених помилок в здійсненні проблемного підходу в навчанні молодших школярів відноситься створення проблемних ситуацій переважно словесними методами, а не шляхом постановки дослідів, аналізу спостережень.

Отже, проблемне навчання, безумовно, може бути одним із важливих напрямків удосконалення навчального процесу, оскільки сприяє цілеспрямованості пізнавальної діяльності дітей, надає творчого характеру їх навчанню і в кінцевому результаті створює сприятливі умови для успішного навчання і розвитку інтелекту учня. Але, щоб повністю реалізувати ці можливості проблемного навчання, потрібно усунути недоліки в його практичному здійсненні.

При постановці проблеми потрібно старанно продумувати чи випливають вона із змісту уроку, чи служать його дидактичним і виховним цілям. Необхідно враховувати, що постановка проблем, що не відповідають цій вимозі, може заважати учням зрозуміти суть питань, що розглядаються на уроці. Постановка проблеми на початку уроку визначає його зміст і логіку. Урок повинен включати логічно цілеспрямовану систему питань і завдань, що дозволяють вирішити проблему і реалізувати цільову установку уроку.

Враховуючи велику роль наочності і предметних дій в пізнавальній діяльності молодших школярів, потрібно ширше використовувати для постановки проблеми результати спостережень учнів, демонстрацію дослідів і їх проведення учнями, конкретні ситуації із життєвого досвіду дітей, показ фільмів, діафільмів і діапозитивів.

Проблемний підхід повинен ширше застосовуватися на уроках мови. В цьому випадку навіть в початкових класах можуть виявитися прийнятними й більш високі рівні проблемності: при виконанні деяких завдань самостійний пошук можуть здійснювати учні 3-4 класів.

Педагогічна теорія і практика наголошують, що при проблемному підході до навчання ні в якому разі не можна зменшувати роль вчителя на уроці. Самостійність мислення, практичних і розумових дій учнів успішно розвивається тільки в тому випадку, якщо пізнавальною діяльністю дітей постійно і уміло керує вчитель.

Причин неякісного застосування проблемності в навчанні багато. Це, зокрема, й небажання частини вчителів розібратися у специфіці проблемного навчання, й індиферентне ставлення до такого навчання методистів, і сукупність причин соціально-психологічного порядку (авторитарний стиль керування в системі освіти й такий самий стиль викладання та спілкування вчителя з учнем, домінування виконавчої ініціативи педагогів і школярів, низький рівень психологічної культури вчителів тощо).

Зрозуміло, перш ніж переходити до проблемного навчання, треба навчити школярів працювати за зразком, навчити їхній уважно слухати і систематично готувати домашні завдання, треба проводити додаткові заняття з відстаючими, навчити працювати з книгою, враховувати всі принципи дидактики й активізувати навчальний процес. Але активна навчальна діяльність школярів – це тільки перший крок до активізації їх пізнавальної (розумової) діяльності.

Проблемне навчання вимагає зміни типу діяльності учня і зміни структури навчального матеріалу. Суть активності, що досягається при проблемному навчанні, полягає в тому, що учень повинен аналізувати фактичний матеріал і оперувати ним так, щоб самому одержати з нього нову інформацію. Іншими словами, це розширення, поглиблення знань за допомогою раніше засвоєних знань, нове застосування колишніх знань. Нового застосування колишніх знань не може дати ні вчитель, ні книга, воно шукається і знаходиться учнем, поставленим у відповідну ситуацію. Це і є пошуковий метод навчання як антипод методу сприйняття готових висновків учителя (хоча останній метод теж викликає певну активність учня).

Аналіз змісту навчального матеріалу з рідної мови щодо можливостей використання проблемного методу