Сторінка
5

Вплив проблемного навчання на пізнавальну активність і самостійність молодших школярів

3. Проблемне навчання забезпечує розвиток продуктивного мислення учнів, творчої уяви, спостережливості, кмітливості та творчих здібностей.

4. Засвоєні внаслідок самостійного пошуку знання і загальні способи діяльності характеризуються осмисленістю і переносяться учнями в інші ситуації, використовуються для розв’язання нових проблем і задач.

5. Проблемне навчання стимулює пізнавальний інтерес і активність учнів.

Етапи проблемного навчання загалом аналогічні, хоча й не тотожні етапам наукового пізнання:

1. Створення проблемної ситуації – відчуття учнями утруднення теоретичного чи практичного характеру.

2. Аналіз утруднення і визначення відомого та невідомого, словесне формулювання проблеми.

3. Висування і обгрунтування гіпотез, тобто припущень про можливі шляхи розв’язання проблеми. Висуванню гіпотез сприяють глибоке знання матеріалу й одержання нової інформації. Водночас тут велику роль відіграють евристичні, творчі здібності, природа яких складна і до кінця не зрозуміла.

4. Перевірка прийнятих гіпотез за допомогою дослідів, вивчення історичних джерел, словників, довідників, енциклопедій тощо. Для вирішення проблеми, тобто перевірки істинності гіпотези, учитель може надати учням додаткову інформацію, вказати їм, де можна самостійно отримати необхідну інформацію, організувати дослід, практичну роботу, дискусію, певні операції з матеріалом (аналіз художнього тексту, граматичний розбір, лабораторна робота).

5. Узагальнення результатів, включення нових знань і умінь до вже відомих, їх закріплення і застосування на практиці. На цьому етапі вчитель надає більш активну допомогу учням, ніж на попередньому.

Перевагами проблемного навчання є те, що учні включаються в активну пізнавальну діяльність, при цьому вони переживають сильні позитивні емоції (інтерес, радість відкриття, задоволення від досягнутих успіхів). В учнів розвиваються пізнавальні процеси (сприймання, спостереження, уява) і уміння (аналізувати, класифікувати, бачити проблеми, ставити питання, доводити, шукати рішення). Проблемне навчання забезпечує глибше засвоєння знань. Основний його недолік полягає в тому, що воно вимагає значно більше часу, ніж пояснювально-ілюстративне.

Структура проблемної ситуації

Центральною ланкою проблемного навчання є проблемна ситуація –психічний стан утруднення, який виникає внаслідок неможливості пояснити факт або розв’язати задачу за допомогою наявних знань і умінь. Вона може створюватись шляхом постановки завдання, запитання, демонстрації досліду, механізму, матеріалу з преси або особистих спостережень учнів.

Деякі вчителі називають проблемними будь-які запитання або завдання, що викликають в учнів утруднення.

Один із авторів цієї концепції – А. М. Матюшкін – так визначає проблемну ситуацію: це особливий вид розумової взаємодії суб’єктів дидактичного процесу, що характеризується таким психічним станом учня під час вирішення цих завдань, який вимагає виявлення (відкриття або засвоєння) нових знань або способів діяльності. Отже, проблемна ситуація – це така ситуація, під час розв’язання якої суб’єктові учіння не вистачає знань і він повинен сам їх шукати.

А. М. Матюшкін наводить шість правил створення проблемної ситуації.

Перед суб’єктами учіння слід поставити таке практичне або теоретичне завдання, виконання якого вимагає засвоєння нових знань і опанування нових навичок і умінь.

Завдання має відповідати розумовим здібностям суб’єктів учіння.

Проблемне завдання дається до пояснення матеріалу, що вивчається.

Проблемними завданнями можуть бути:

а) засвоєння навчального матеріалу;

б) формулювання запитання, гіпотези;

в) практичне завдання.

Одна і та сама проблема може бути створена різними типами завдань.

Розв’язанню дуже складної проблемної ситуації суб’єкт викладання сприяє шляхом указування суб’єкту учіння причин невиконання даного йому практичного завдання або неможливості пояснення ним тих чи інших фактів.

Під час проведення занять можна використовувати такі рівні проблемного навчання:

– постановка проблеми та її розв’язання педагогом;

– створення проблеми педагогом та її розв’язання спільно з учнями;

– розв’язання учнями проблемних завдань, які виникають у процесі учіння;

– учні разом з педагогом визначають проблему і самостійно її розв'язують.

Способи створення проблемних ситуацій

Щоб навчати проблемно, необхідно знати різноманітні типи проблемних ситуацій і шляхи їх створення – як загальнодидактичні, так і специфічні для кожного навчального предмета. Оскільки основним елементом проблемної ситуації є протиріччя, способи створення проблемних ситуацій можна розглядати як способи загострення протиріч у свідомості учнів.

1. Вчитель за допомогою досліду зіштовхує життєві уявлення учнів з фактами, для пояснення яких у них не вистачає знань.

2. Зіштовхнути життєві уявлення учнів з науковими фактами можна й за допомогою розповіді про цікавий факт, експеримент.

3. Зіштовхнути життєві уявленім учнів з науковими фактами можна також за допомогою різноманітних наочних засобів.

4. Учні стикаються з протиріччям також у випадку, коли їм пропонують виконати нове завдання за допомогою раніше засвоєних умінь. Зрозумівши неефективність старих способів діяльності, учні переконуються в необхідності оволодіння новими.

5. Проблемну ситуацію можна створити, спонукаючи учнів до порівняння, зіставлення суперечливих фактів, явищ, даних.

6. Проблемні ситуації виникають також під час зіставлення суперечливих думок знаменитих людей, учених, письменників.

7. Проблемні ситуації можна створювати також, спонукаючи учнів до висування гіпотез, попередніх висновків, узагальнень. Протиріччя виникає внаслідок зіткнення різноманітних думок школярів, висунутих припущень і результатів їх дослідної перевірки.

Основними показниками ефективності проблемного навчання є: а) істотне підвищення якості оволодіння учнями навчальним матеріалом і забезпечення можливостей його раціонального використання в нових умовах діяльності; б) формування пізнавальних потреб та інтересів учнів, бажання вчитися; в) розвиток творчих здібностей та емоційно-вольових якостей учнів.

Інший вагомий факт щодо ролі та значення проблемності в сучасній школі стосується здебільшого ймовірного, ніж наявного: проблемне навчання є найперспективнішою формою розвиваючого навчання.

Суть проблемного навчання полягає в організації вчителем самостійної пошукової діяльності учнів, у процесі якої вони засвоюють нові знання, розвивають загальні здібності, дослідницьку активність і творчі вміння. При цьому процес навчання уподібнюється науковому пошукові і відображається в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби вирішення, експеримент, результати пошуку. Структура процесу виглядає так: