Сторінка
25
– вибору теми хорового заняття;
– вибору музичного твору;
– вибору вікової групи хорового колективу (студентський курсовий хор, та шкільний хор різний за віком).
Аналіз здійснювали експериментатор та експертна комісія (викладач-методист, викладачі кафедри, вчитель музики, викладач-дослідник).
Після проведення диригентсько-хорової роботи зі студентами в оцінюючий аркуш експертом виставлялися бали у відповідності до запропонованого методикою оцінювання рівня сформованості всіх структурних компонентів підготовки за ранговим місцем.
Результат обробки одержаного матеріалу визначався за формулою:
,
де N – кількість студентів експериментальної групи;
M – кількість студентів контрольної групи;
ni – кількість студентів певного рівня експериментальної групи;
mi – кількість студентів певного рівня контрольної групи.
Враховуючи, той факт, що той чи інший компонент може виділитися автономно, особлива увага приділялася взаємодії компонентів підготовки в ході практичної діяльності.
Таким чином, організація експериментальної роботи з комплексної диригентсько-хорової підготовки керівника хору відповідно до етапів навчання передбачає: а) перевірку соціальної бази педагогічних завдань на основі конструювання певної системи навчальних методик; б) утворення банку спеціальних вокально-хорових вправ, банку хрестоматії з творів композиторів класиків та оригінальних творів викладачів-композиторів факультету укладених за тематикою та ступенем складності; в) залучення студентів до діяльності керівника хору.
Отже, необхідність удосконалення диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору в системі музично-педагогічного навчання зумовило необхідність оцінки існуючого стану сформованості диригентсько-хорової підготовки студентів. Вивчення джерел з обраної проблеми, а також матеріалів сучасних досліджень і публікацій, присвячених диригентсько-хоровій підготовці дозволило констатувати наступне: визначенню критеріїв та показників організації різноманітних форм контролю та самоконтролю в існуючій системі підготовки студентів приділяється недостатня увага. Це спрямувало нашу увагу на вивчення фактичного стану сформованості підготовки студентів, на контроль зв перебігом формуючого експерименту, на перевірку ефективності психолого-педагогічних умов та методів навчання. У досліджуваній роботі у структурі підготовки нами було виділено п’ять компонентів, які розкривають мотиваційну, музичну, знаннєву, творчу та педагогічну сторони навчання і висвітлюють три основні напрямки діяльності керівника хору – технічній, педагогічній, творчій. Це спонукало нас до розробки критеріального апарату, змістовий аспект якого якісно розриває взаємопов’язані компоненти диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору.
Підходячи до розробки критеріального апарату в структурі підготовки майбутнього керівника хору, ми приймаємо поняття “критерій” (у перекладі з грецької мови – засіб переконання, мірило) як показник для застосування швидкої оцінки достовірності, як цілеспрямоване спостереження за процесом формування складних, інтеграційних новоутворень особистості та отримання необхідної інформації щодо її обробки, як аналіз коригованих результатів навчання.
Обираючи перший критерій – ступінь мотиваційної спрямованості – ми виходили з розуміння мети, завдань, ступеня готовності до роботи з хором, глибини професійної зацікавленості та інтересу до занять, що зробило можливим діагностувати цей компонент за означеним критерієм. Визначення поняття “мотивація” як мотив, ціль, що спрямовує особистість на оволодіння засобами та прийомами оптимізації особистісних та професійних якостей особистості, як ціннісно-смислову систему, в структурі якої виділяється пізнавальна активність, творче самовираження та самовдосконалення, як взаємозв’язок людини з біологічною та суспільною системами навколишнього середовища, як професійний ідеал позначення активних якостей зробило можливим з’ясувати показники критерію ступінь мотиваційної спрямованості, якими виступають: бажання оволодіти професією керівника хору; спрямованість на реалізацію навчальних цілей; потреба до фахового самоудосконалення.
Як визначальний фактор мотивація характеризується інтересом і спонуканням до навчальних дій, бажанням оволодіти професійною майстерністю, виступає дійовим засобом впливу на майбутню професійну установку, розглядається як постійно змінна динамічна система, що вказує на спрямованість особистості до майбутньої діяльності.
Аналіз наукової літератури дає уявлення про мотиваційні відносини в сучасній підготовці студентів як у цілому, так і окремих її аспектах. Водночас формування ціннісних мотиваційних орієнтацій студентів вимагає поповнення певними дослідженнями в галузі диригентсько-хорової підготовки. Знання студентом інтересів учнів, їх мотиваційної спрямованості до оволодіння мистецтвом хорового співу надає можливість встановити ефективні засоби координації й управління навчальним процесом, узгодити їх для розв’язання відповідних завдань. Методом співбесіди було виявлено власне ставлення студентів до діяльності керівника. На питання: „Яким Ви уявляєте керівника шкільного хору?" частина студентів висловила думку, що керівник хору повинен бути досвідченим методистом, хормейстером, який на основі музичних здібностей володіє глибокими знаннями хорового мистецтва, виконує чорнову роботу в хорі, долає певні труднощі хорової роботи. Студенти, що мали досвід роботи з хором у якості керівника хору, пов’язували цю діяльність з діяльністю музиканта інтерпретатора, від умінь якого залежить трактування художнього образу твору. Розводячи 
поняття "керівник хору" та "диригент хору", студенти порівнювали педагогічну та концертну діяльність учителя музики з діяльністю піаніста-віртуоза, знаходили між ними різницю та спільне – потребу фахового удосконалення.
Отже, відповіді студентів допомогли нам виявити не тільки власну оцінку щодо діяльності керівника хору, а й визначити їх внутрішнє ставлення, мотив до майбутньої професії. Такими мотивами студенти називають бажання оволодіти новою спеціальністю, реалізувати свої навчальні цілі в професійній діяльності.
Сучасний стан підготовки майбутнього керівника хору, прагнення до його професійної усвідомленості, до аналізу діяльності та вивчення специфіки роботи з хоровим колективом вимагає постійного узгодження мети й кінцевого результату освіти. Відповідно до музичної освіти це означає орієнтацію на підготовку такого рівня особистості, якій притаманний комплекс професійно важливих і особистісних властивостей, що в повному об’ємі виявляє його спеціальні професійні здібності. У процесі вивчення твору з хором чільне місце займають такі базові категорії й поняття, як “музичність”, “ диригентсько-хорові здібності”. Загальновизнаним є положення про те, що музичність як явище може інтегруватися в іншу художню цінність – розкривати зміст художнього образу твору. “Універсальність” визначення музичності як категорії зумовлює необхідність пізнання сформованості спеціальних музичних здібностей керівника хору в опорі на специфічність диригентсько-хорової діяльності, дозволяє в опорі на професійні дії та кваліфіковано оцінити характер, ідею, авторський задум, художній образ твору, створити підстави для побудови власної виконавської інтерпретації.