Сторінка
1

Педагогічні умови виховання у дітей старшого дошкільного віку почуття любові до рідного міста

Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам’яті людини і є органічною частиною її духовного світу, що пов’язує з рідною домівкою, місцями, де вона народилася та зростала.

Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичні почуття – це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність.

Актуальність проблеми обумовлена необхідністю виховання любові до рідного міста , починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтації духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.

Даний відрізок життя людини є найсприятливішим для емоційно-психологічної дії на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні і тому вони залишаються в пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні патріотизму. В той же час слід зазначити, що цілісна наукова концепція формування громадянина, патріота свого міста в сучасних умовах ще не створена. У педагогів-практиків у зв'язку з цим виникає немало питань, у тому числі: що входить сьогодні в зміст патріотичного виховання, якими засобами потрібно його здійснювати.

Мета: Вивчити педагогічні умови виховання любові до рідного міста у дітей старшого дошкільного віку.

Об’єкт дослідження: патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: педагогічні умови виховання любові до рідного міста у дітей старшого дошкільного віку.

Робоча гіпотеза: Процес виховання у дітей старшого дошкільного віку любові до рідного міста здійснюється ефективно за дотриманням таких педагогічних умов: ознайомлення з рідним містом , застосування методів, які підвищують пізнавальну та емоційну активність дітей в процесі ознайомлення з рідним містом, усвідомлення дітьми значення ціннісно – дієвого ставлення до рідного міста.

Завдання:

1.Вивчити і дати аналіз теоретичних робіт в напрямку формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку;

2.Дослідити і проаналізувати педагогічні умови виховання у дітей старшого дошкільного віку почуття любові до рідного міста у ДНЗ № 27 м. Бердичева.

Патріотизм, як інтегральна моральна якість

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грец. paths — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Відомі психологи (О.В. Запорожець, В.К. Котирло) стверджували, що важливою умовою розвитку почуттів у дошкільників є створення дорослими життєрадісної атмосфери, яка сприяє становленню оптимістичного настрою, відчуття захищеності, зацікавленості тим, що відбувається навкруги. Важливе значення в процесі формування в дошкільників любові до Батьківщини має той факт, що емоційні переживання дітей старшого дошкільного вікук набувають більш глибокого та стійкого характеру. Діти цього віку здатні проявляти турботу до близьких людей та однолітків.

Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючими людьми, виконання спільної з ним діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування в дитини спільно людських моральних якостей особистості (любов, гідність, вірність, відданість батькам), залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю, виховання емоційно – діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.

Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань, серед яких пріоритетними є :

виховання в дитини любові й почуття причетності до своєї сім’ї, дому, дитячого садка, вулиці, міста;

ознайомлення дітей із символами держави (гімн, герб, прапор);

формування бережного ставлення до природи рідного краю;

формування толерантності .ю почуття поваги до інших народів, їхніх традицій.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв´язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам´ятні дати тощо). З традиціями тісно пов´язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу. У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Справжні патріотичні почуття здатний виховувати високоосвічений, інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро радітиме успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживатиме їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини, він не має нічого спільного з національним егоїзмом.

Отже, вирішуючи завдання патріотичного виховання, кожен педагог повинен будувати роботу відповідно до місцевих умов і особливостей дітей і має враховувати такі принципи : «позитивний центризм» (відбір заннь, які найбільш актуальні для дитини цього віку); неперервність педагогічного процесу; диференційований підхід до кожної дитини ; раціональне поєднання різних видів діяльності, розвивальний характер навчання, який базується на дитячій активності.