Сторінка
19
Необхідним компонентом пізнавального процесу та навчання майбутнього керівника хору вчені також визначають музичну пам'ять (емоційну, образну і логічну), що потрібна для запам'ятовування, збереження, упізнавання та уявного утворення музичної інформації у пластичному або звуковому образах і сприяє накопиченню уявлень про структурні, жанрові, стилістичні і концептуальні особливості хорових творів (П.Зеленський, С.Бочарова, К.Кондрашин).
Отже, дослідження природи музичності засвідчило, що в спеціальній науково-методичній літературі не існує єдиних поглядів щодо її природи та структури, де б окремо розглядалися компоненти музичності в річиці диригентсько-хорової діяльності. У контексті поставленої проблеми нас цікавить аспект розвитку спеціальних музичних здібностей керівника хору, що допоможе у повному об’ємі активно реалізувати їх у майбутній діяльності, сприяти досягненню високих результатів якої можливо лише за умови цілісно-комплексної підготовки студентів.
Обґрунтовуючи наступну умову – застосування індивідуалізації навчання щодо вироблення власного стилю диригентсько-хорової діяльності що виступає важливим напрямком гуманізації педагогічної технології і дозволяє у повному об’ємі визначити структуру заняття, максимально виявити професійні можливості студентів, з’ясувати психолого-педагогічні відносини між викладачем та студентом, ми згідно з обраною концепцією зосередили увагу на особистісній зорієнтованості студентів. Це виявилося в розробці та впровадженні методики комплексного навчання майбутнього керівника хору, що сприяє збагаченню його професійного досвіду для створення індивідуального стилю майбутньої діяльності. У сучасних дослідженнях О.Гребенюка, А.Кирсанова, Ю.Орлова в умовах гуманізації навчання принцип індивідуалізму дістає нове значення – аксіологічну спрямованість на індивідуальний розвиток особистості. Визначаючи цінність індивідуалізації навчання вчені вказують на те, що на сьогоднішній день в сучасному розумінні індивідуалізація виступає міжею, що відрізняє її від природного і соціального світу, обумовлює розвиток усіх сфер інтелектуальної, мотиваційної, вольової, емоційної, предметно-практичної самореалізації. Саме новий погляд на індивідуалізацію занять спонукало нас до подолання усталених стереотипів, застарілих цінностей та підходів, до пошуку ефективних умов для розкриття інтелектуальної та духовної основи майбутнього фахівця. Такими поглядами виступають удосконалення професійних якостей, творча самореалізація, підготовка до полікультурного виховання учнів засобами хорового співу.
Органічна єдність наукових поглядів щодо індивідуалізації навчання призводить до розгляду планування, змісту, форм роботи та методики проведення індивідуального заняття з “хорового диригування”, що вимагає особливої організації навчання з орієнтацією на широкий спектр вітчизняних та світових традицій. Вирішення цих завдань спонукало нас до подолання усталених стереотипів щодо проведення індивідуального заняття, застарілих цінностей, традиційних підходів навчальної діяльності. Це дозволить студентам ширше оволодівати науковими основами й технологічними процесами диригування, пізнавальними процесами у шкільному хорі, вміннями аналізувати та контролювати навчальну діяльність учнів. “Шліфування“ особистості кожного студента окремо, а також визнання його неповторності та унікальності обгрунтовує необхідність упровадження імпровізаційності в навчальний процесіндивідуального заняття. Використання такої оригінальної форми навчання передбачає наявність умінь швидко змінювати темп, упроваджувати різні педагогічні прийоми, інші форми роботи, що обумовлюється, по-перше, рівнем готовності студентів до виконання творів, активністю, ініціативою та реакцією студентів на музику, по-друге, емоційним станом викладача, його можливостями до імпровізації та інтерпретації твору.
Необхідною умовою успішного проведення індивідуального заняття є його планування: а) черговість виконання завдань; б) методичні прийоми педагогічного впливу (нотатки із записами рекомендацій викладача для прискорення подолання тих чи інших труднощів у процесі вивчення твору); в)підбиття підсумків зробленого; г) критична оцінка зробленого (відмічення нового, цікаво зробленого); д) особистісне професійно-педагогічне міркування. В світлі завдань розвивального навчання передбачення означених завдань планування викликало у студентів зацікавленість до навчального процесу та нового навчального матеріалу. Вкраплення в план заняття таких форм навчання, як робота з “уявним хором”, гра на слух, підбір акомпанементу, імпровізація робить його цікавим, різноманітним.
Особливого значення щодо ндивідуального заняття набуває методика його проведення, яка передбачає максимальне використання всіх її можливостей. У науково-методичній літературі останніх років усе частіше відзначається, що заняття в індивідуальному класі перетворені в тренування професійно-виконавських якостей на шкоду пізнавальній стороні навчання (А.Мархлевський). Причини цих недоліків полягають, на нашу думку, по-перше, в необхідності підвищення загального музичного інтелекту студентів (відкриті уроки, конкурси, іспити), по-друге, в укоріненні авторитарного характеру навчання, зщо грунтується на дотриманні існуючої традиції виховання студентів.
Тому, впровадження педагогічного принципу розвиваючого навчання, висунутого у 70-80-х роках, безпосередньо стосується як методики його проведення, так і змісту заняття та передбачає необхідність дотримання кількох важливих умов:
1. Під час вивчення твору необхідно спиратися на знання і досвід, отримані студентом у межах дисциплін диригентського та музично-теоретичного курсу.
2. Пам’ятаючи, що диригентська майстерність починається з оперування технічно-художніми образами, потрібно збагачувати свідомість студента такими уявленнями та поняттями, які б сприяли розвитку образно-асоціативного мислення.
3. Розширюючи репертуарні рамки, стимулювати розвиток практичних навичок охоплювати твір у цілому, читання з листка тощо.
4. Змінити спосіб діяльності, що базується на пам’яті та наслідуванні такою роботою у класі, яка б максимально наблизила до майбутньої діяльності, сприяла появі самостійності, творчої ініціативі студентів.
Зазначені педагогічні умови найтіснішим чином пов’язані зі змістом індивідуального заняття, що сприяє взаєморозумінню студента з викладачем, як із наставником, допомагає вільно реалізувовувати власні погляди та переконання.
Оскільки індивідуалізація навчальної діяльності це визначальна можливість виявлення здатності студентів розуміти і відтворювати музику через її зміст, то розглянемо на прикладі зміст заняття з хорового диригування, яке, на наш погляд, у загальних рисах відповідає традиційним канонам проведення індивідуальних занять з інших спеціальностей.
Так, кожне заняття з хорового диригування має загальну тему, мету, навчальний матеріал і такі методичні моменти, як: а) вивчення партитури хорового твору (гра партитури, спів голосів, аналіз твору); б) зв’ясування технічних завдань з диригування та вокального інтонування; в) складання виконавського плану хорового твору; г) вивчення шкільного репертуару. Якщо взяти до уваги те, що кожне заняття зі студентом є живим творчим процеом, де цілеспрямованість, задання і побудова визначається педагогом [9], то можна відзначити майже однакові для всіх занять внутрішні умови. Такими умовами виступають: а) компоненти змісту навчального процесу (аналітичні, вокально-слухові, мануальні, хормейстерські та ін.); б) завершеність тематизму; в)наявність принципу систематичності та послідовності у набутті знань, рівномірність ускладнення матеріалу; г) міжпредметні зв’язки; д) послідовно побудований дидактичний матеріал.