Сторінка
1
Силова витривалість – важлива фізична якість у фізичному вихованні підлітків. Вона обумовлює ефективну діяльність людини в багатьох видах рухової активності і спорті. Тому визначення рівня розвитку силової витривалості дозволить більш ефективно управляти процесом фізичного виховання.
Особливої уваги заслуговує дослідження силової витривалості дітей середнього шкільного віку, адже цей вік посідає особливе місце в житті людини, характеризується активними змінами у будові та діяльності всього організму. Водночас у цей шкільний вік організм ще повністю не сформований. Тому, визначаючи рівень розвитку силової витривалості в учнів середнього шкільного віку, слід знати і враховувати анатомо-фізіологічні та фізичні особливості дітей. Виходячи з цього, тема нашого дослідження є актуальною.
Об'єкт дослідження – навчальний процес фізичного виховання школярів середніх класів.
Предмет дослідження – методи дослідження рівня розвитку силової витривалості дітей середнього шкільного віку.
Мета дослідження полягає у визначенні рівня розвитку силової витривалості дітей середнього шкільного віку.
Для того, щоб досягти мети, необхідно вирішити такі Завдання.
Проаналізувати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей середнього шкільного віку.
Окреслити значення силової витривалості для дітей середнього віку.
Визначити можливі методи дослідження силової витривалості дітей даного шкільного віку.
Дослідити рівень розвитку силової витривалості в дітей середнього шкільного віку.
Методи дослідження. Аналіз літературних джерел, тестування, методи математичної статистики.
Практичне та теоретичне значення. Дана робота може бути використана студентами факультету фізичного виховання та спорту при написанні курсових та випускних робіт, та під час проходження педагогічної практики, а також вчителями фізичної культури при визначенні рівня розвитку силової витривалості учнів.
Анатомо-фізіологічні особливості розвитку школярів середнього віку
Підлітковий вік – це перехідний період від дитинства до дорослого стану, що характеризується психоемоційною та соціальною незрілістю дівчини чи юнака.
Аби уникати помилок у стосунках із підлітками, дорослі, насамперед учителі, повинні добре знати природу фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі підлітка, з метою уникнення перевантажень і недонавантажень у навчальних завданнях.
Кожній віковій групі дітей властиві особливості будови, функцій і систем організму, психологічні особливості, знання та врахування яких необхідні для правильного, раціонального фізичного виховання.
Розвиток дитини супроводжується змінами в організмі, що мають кількісні і якісні показники росту й розвитку та залежать як від біологічних так і соціальних факторів.
Традиційно використовується система умовного поділу так званого «шкільного періоду дитинства» на три вікові групи, а саме:
- молодший шкільний вік (6-10 років – учні I-IV класів);
- середній шкільний вік (11-14 років – учні V-VIII класів);
- старший шкільний вік (15-17 років – ІХ-ХІ класів).
Середній шкільний вік займає важливе місце у біологічному житті людини. Він характеризується максимальним темпом росту всього організму та окремих його частин, посиленням окисних процесів, наростанням функціональних резервів організму, активізацією асиміляційних процесів, різко вираженими ендокринними зрушеннями, посиленням процесів морфологічного і функціонального диференціювання головного мозку та інших органів. У 12-15 років у дівчат та у 13-16 років у хлопців відбувається процес статевого дозрівання. Відмічаються інтенсивний ріст і збільшення усіх розмірів тіла – друге «витягування». Проте в учнів даного шкільного віку ще не завершено формування багатьох систем організму, які б забезпечували високий рівень розвитку фізичних якостей.
Кістяк верхніх і нижніх кінцівок формується у дітей різними темпами. Так, до 13 років завершується окостеніння зап'ястних і п'ясткових відділів рук. Зрощення первинних і вторинних ядер окостеніння рук продовжується в період з 16 до 25 років. Зрощування трьох тазових кісток відбувається в 14-20 років. До 13-17 років і до 15-21 року в юнаків відбувається окостеніння фаланг пальців ніг.
Таким чином, незважаючи на закладку зон окостеніння в більшості кісток у перші місяці внутрішньоутробного розвитку, процес його формування (злиття первинних і вторинних зон окостеніння) завершується тільки до 25 років.
Після 13-14 років хлопчики стають вище дівчаток, мають великий обсяг і розмір грудної клітки, виражені переваги в розвитку м'язової сили і швидкості рухів.
З 13 до 14 років спостерігається інтенсивне зростання тіла – його довжина збільшується на 9-10 см, а з 14 до 15 років – на 7-8 см, темпи росту довжини тіла різко падають до 16-17 років, а від 15 до 16 років тільки на 2-3 см. Спостерігаються високі темпи збільшення м'язової маси. Відношення ваги м'язів до ваги тіла в 12-річному віці близько 13%.
М'язи складають 32-35% від ваги тіла підлітків. У підлітків 12-14 років більшість м'язів укріплена всіма з'єднувально-тканинними структурами, але в меншій мірі ніж м'язи дорослого. Будова, тип розгалуження іннерваційного апарату кістякових м'язів приймають риси закінченості. Процеси диференціювання м'язових волокон продовжуються і в наступні роки.
Ріст і формування окремих органів і систем дитячого організму відбувається в зв'язку з розвитком дихального апарату. По мірі формування дихального апарату – збільшення розмірів грудної клітки, розвитку дихальних м'язів, відбувається підвищення дихальних обсягів, зміна типів подиху. У хлопчиків 10-14 років переважає грудний тип подиху, у наступні роки – змішане, а в дорослих – черевне.
У міру розвитку змінюється режим подиху: тривалість дихального циклу, співвідношення між вдихом і видихом, глибина і частота подиху. Для дітей характерний частий, недостатньо стійкий ритм подиху, невелика глибина, приблизно однаковий розподіл часу між вдихом і видихом, коротка дихальна пауза. Частота подиху з віком зменшується. Так, у 7-8 років – 20-25 дихальних рухів за хв., а в 14-15 років – 15-18. Дихальний об'єм з віком підвищується. У дітей 7-8 років у межах від 163 до 285 мл, а в підлітків – 300-365 мл. Добуток частоти подиху за хвилину на дихальний обсяг характеризує хвилинний обсяг подиху (ХОП). У 13-14 років ХОП складає 125 мг/кг, у 15-17 – ХОП знижується до 110 мг/кг.
Важливою характеристикою дихальної функції є максимальна легенева вентиляція (МЛВ) чи так звана межа подиху. З віком МЛВ збільшується. У результаті зростає резерв подиху, тобто різниця між ХОП у спокої і величиною МЛВ.
З розвитком організму збільшується загальна ємність легень (ЗЄЛ), що складається із залишкового обсягу (ЗО) і життєвої ємності легень (ЖЄЛ). З віком залишковий обсяг збільшується менше ніж ЖЕЛ.
Загальна ємність легень у 14 років складає 3-4 л. при спокійному диханні людина з кожним актом змінює по 0,5 л повітря. При фізичному напруженні ця кількість збільшується до 3-3,5 л.