Сторінка
1
У світовій науці на сьогоднішній день освітнє значення мистецтва набуло соціокультурного змісту і стало одним із провідних чинників розвитку особистості. Мистецтво дає людині унікальну можливість пережити чужий досвід, зберігаючи власну автономність.
У субсфері «Світ мистецтва» Базового компонента дошкільної освіти в Україні розкрито зміст освіти дошкільника за основними для цього віку видами мистецтва — образотворчим, музичним, театральним, літературним. Кожне з них саме по собі важливе для становлення особистості дошкільника, його художньо-естетичного розвитку, виховання основ смаку. Їхній синтез ще більше посилює, урізноманітнює вплив на дитину, розкриває перед нею життя в його різноманітності та красі.
Важливою складовою системи естетичного виховання є мистецька діяльність дошкільника, яка об’єднує різні види образотворчої діяльності, а також словесну творчість. У ній узагальнено весь життєвий досвід дитини — чуттєвий, ціннісний, моральний, естетичний, пізнавальний, трудовий… Основна мета естетичного виховання — виховання культури почуттів — як естетичних і моральних, так і спеціальних (почуття лінії, форми, кольору, ритму, композиції, інтонації тощо).
Специфіка ознайомлення дошкільника з мистецтвом полягає в обмеженості її технологічного аспекту, з одного боку, в поєднанні з буянням дитячої фантазії, нескінченним рядом художніх образів, із другого. Самобутність останніх визначає мистецьку цінність духовних і рукотворних витворів, становить суть дитячої творчості. Головне завдання — розвинути в дитини сприйнятливість як базову особистісну якість, прищепити здатність «приймати», «передавати», «трансформувати», тобто бути споживачем і творцем культури.
Тож послідовність навчально-виховного впливу мистецтва має такий вигляд: виховання емоційно-чуттєвої сфери — засвоєння елементарної інформації — оволодіння уміннями та навичками.
Базовий компонент художньої освіти (сфера “Культура”, субсфера “Мистецтво”) є вихідним для шкільної освітньої галузі “Художня культура”, в основі якої лежить принцип інтеґрації. Отже, мистецьку діяльність доцільно організовувати за принципом інтеґрації (гармонійного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фраґментів, живопису, поезії).
На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти одними з важливих завдань є формування мовленнєвої компетентності дитини-дошкільника та розвиток її творчих здібностей. Без виховання естетично грамотної людини, здатної розуміти й оцінювати мистецтво, без пробудження в дітей творчого початку неможливе становлення цільної, гармонійно розвиненої та творчо активної особистості.
Проблема сприйняття творів живопису є актуальною у світі зростаючу роль мистецтва, як найважливішого кошти естетичного виховання наступних поколінь. Дослідження з цієї проблеми здійснювали як психологи (Л.З. Виготський, Д.А. Леонтьєв, Б.М.Теплов, З.Л. Рубінштейн), і педагоги (П.М. Якобсон) та ін.
Дослідженням З.М. Істоміної, Е.П. Короткової, Н.П. Орланової ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку є твори живопису. Вони викликають у дітей бажання поговорити про зображену ситуацію, природу, персонаж, це наштовхує їх на розповідь, активізує досвід, у дітей з’являється потреба висловитись, розповісти про свої спостереження, враження. Відбувається складна розумова діяльність, в якій мають місце аналіз, синтез, порівняння, умовивід.
Актуальність проблеми зумовила вибір теми дослідження «Використання творів живопису у формуванні мовленнєвої компетентності дошкільників».
Мета дослідження: розкрити методику використання творів живопису в процесі формування мовленнєвої компетентності дошкільників та розробити лінгводидактичну модель розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації.
Об'єкт дослідження – мовленнєва компетентність дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження – розвиток зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповідей за ілюстраціями.
Гіпотеза: використання творів живопису у педагогічному процесі сприяє формуванню мовленнєвої компетентності дошкільників.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретичні аспекти формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку.
2. Визначити значення та особливості використання творів живопису в роботі з розвитку мовлення дітей дошкільного віку.
3. Визначити критерії розвитку зв’язного мовлення та провести дослідження рівнів і показників розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповідей за ілюстраціями.
4. Розробити і апробувати лінгводидактичну модель розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації.
5. Скласти поради вихователям щодо формування мовленнєвої компетентності дошкільників (на прикладі використання творів живопису).
Теоретичні засади дослідження становили праці О. Білан, А. Богуш, Н. Гавриш, В. Гербової, Л. Зданевич, К. Крутій, Г. Ляміної, Т. Маркова, Т. Науменко, Л. Олійник, Л. Павлова, Н. Погрібняк, О. Саприкіної, Л. Федоренко та ін. Лінгвістичні дослідження (О. Гвоздєв, М. Лісіна, Н. Рибніков, Т. Ушакова, С. Цейтлін, О. Шахнарович, Н. Швачкін, Н. Юр'єва та ін.). Психологічні аспекти - Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Г. Люблінська та ін.
Методи дослідження - теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення педагогічної, психолого-педагогічної і методичної літератури щодо становлення і розвитку мовлення дітей дошкільного віку; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням дошкільнят; бесіда, аналіз навчально-виховних планів вихователів, програм, щодо визначення стану досліджуваної проблеми у практиці дошкільних закладів.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що одержані експериментальні результати розширюють і збагачують традиційні підходи до навчання дітей рідної мови на заняттях, тобто в навчально-мовленнєвій діяльності й презентують уявлення про додаткові потенційні педагогічні ресурси, які містять у собі твори живопису; розробці лінгводидактичної моделі розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації; конкретизації основних порад вихователям щодо розвитку мовлення дошкільників (на прикладі використання творів живопису).
Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності
Характеризуючи розвиток дитини, Д. Ельконін відзначав, що для нього характерні періоди, які забезпечують засвоєння завдань, мотивів і норм стосунків між людьми, і на основі цього - розвиток потребово-мотиваційної сфери особистості дитини. Кожний такий період пов'язаний з певним типом провідної діяльності: у віці немовляти - безпосередньо-емоційне спілкування; в дошкільному - ігрова діяльність. Ці види діяльності реалізовуються в системі «дитина - суспільний дорослий».
У процесі досліджень дитячої психології було розроблено теорію спілкування дітей раннього і дошкільного віку (Д. Ельконін, О. Запорожець, М. Лісіна). Згідно з цією теорією, спілкування висвітлюється як специфічний вид дитячої діяльності. Процеси спілкування розглядаються як активні дії, через які дитина прагне передати іншим людям і отримати від них певну інформацію, встановити з тим, хто її оточує, необхідні для неї емоційно забарвлені стосунки, узгодити з ними свої дії, задовольнити матеріальні й духовні потреби.