Сторінка
15

Використання творів живопису у формуванні мовленнєвої компетентності дошкільників

Зміст, тематика картин, що використовуються в роботі зі старшими дошкільнятами, диктують вимогу надавати заняттям більш значних пізнавального та естетичного акцентів. У вступній бесіді доречно дати стислу інформацію про життя і творчість художника — автора картини, про її жанр, а потім актуалізувати знання дітей про пори року, життя тварин, людські взаємини тощо, тобто ті, які налаштовують на сприймання картини. Звернення до власного досвіду дітей, залучення їх до участі у полілозі, що відповідає темі заняття, лексико-граматичні вправи також активізують мислительну та мовленнєву діяльність дошкільнят, спонукають; їх до прояву ініціативи.

Одне з центральних місць у структурі заняття посідає бесіда за картиною, що проводиться після її мовчазного розглядання дітьми.

Як ми вже зазначали, запитання — основний методичний прийом у навчанні дітей розглядання картини. Зокрема, вихователь має заздалегідь підготувати запитання про загальний зміст, характер картини, а також ті, що стосуються опису, характерних дій головних персонажів картини, та запитання, спрямовані на аналіз емоційного стану, експресивних засобів, естетичну оцінку зображеного. Певну частину становлять і репродуктивні запитання констатуючого характеру.

Вихователі не завжди замислюються, чи спонукає дитину поставлене запитання до розгорнутої відповіді, до зв'язного мовлення у формі логічного судження. Так, шаблонні запитання «Що ви бачите на картині?» або «Що зображено на картині?» вимагають від дитини короткої однослівної відповіді або переліку окремих елементів, при цьому розум її «спить». Тож годі чекати від дитини активних мовленнєвих дій.

Набагато більше, безумовно, важать проблемні запитання, що спонукають до пошуку відповіді на самій картині, до аналітичних дій, які знаходять вихід у самостійному судженні малюка. Проілюструємо сказане прикладом. Вихователь, демонструючи дітям картину «Зимові розваги», запитує: «Яку пору року зображено на картині?». Шаблонною є, звичайно, відповідь: «Зима»; або штучна, теж шаблонна: «На картині зображено пору року зиму». Ніякої інтелектуальної та мовленнєвої активності тут не потрібно, адже очевидні добре відомі ознаки зими (на картині — сніг, санки, лижі, ковзани). І дитина просто констатує це. Змінивши чи переформулювавши запитання, ми спонукаємо нашого вихованця вдивитися в картину, знайти на ній не шаблонну, всім заздалегідь відому, а власну відповідь, проявити спостережливість, уважність, уміння мислити. Тут доречним буде ствердження-провокація: «Гадаю, напередодні була велика завірюха. Ви зрозуміли, як я про це здогадалася?» Щоб відповісти на це запитання, мало сказати про сніг, треба ще й знайти сліди минулої негоди. Запитання: «Як ви гадаєте, на картині зображено вихідний день чи будень? Поясніть, як ви це зрозуміли», - також потребують від дітей активних аналітичних дій, а вихователь допомагає їм сформулювати самостійні висловлювання: «Я вважаю, що…, тому що…Якби це був вихідний, тоді б…».

Картини, картинки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери та мовленнєвого (розвиток художньо-комунікативних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв'язного мовлення) виховання.

Діти п’яти років мають значний досвід, багатий словник, вміють описувати предмети, іграшки, встановлювати прості причинні зв’язки між предметами та явищами. Від них треба вимагати вміння не тільки розповідати за змістом репродукції, складати описову та сюжетну розповідь, а й виходити за межі зображеного художником, пов’язувати зміст картини зі своїм досвідом.

У методиці розвитку зв’язного мовлення дошкільнят Н.В. Гавриш виокремлює кілька видів занять зі складання розповіді за змістом картини, які подаються за ступенем ускладнення:

1. Складання розповіді-опису предметної картини.

2. Складання сюжетної розповіді за змістом картини.

3. Порівняльний опис двох картин.

4. Складання розповіді за пейзажною картиною чи натюрмортом.

При організації експериментального дослідження ми враховували наукові доробки вчених (О.І. Білан, А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, Г.І. Григоренко, Р.Й. Жуковська, Є.В. Зворигіна, С.Л. Новосьолова, В.І. Яшина та ін.).

Започатковуючи констатуючий етап експерименту, нами було визначено критерії і показники розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповідей за ілюстраціями. Із-поміж них:

1) когнітивний критерій із показниками: обізнаність із ілюстраціями; розуміння дітьми ілюстрацій; сприймання різних видів ілюстрацій;

2) репродуктивно-мовленнєвий критерій із показниками: повнота відтворення змісту ілюстрації; відповідність розповіді за ілюстрацією художньому тексту; наявність у розповіді образних виразів і засобів художньої виразності, адекватних змісту художнього тексту;

3) творчо-мовленнєвий критерій із показниками: самостійність розповіді; творча імпровізація тексту за ілюстраціями; малювання і розповіді за власними малюнками.

Відповідно до кожного показника в межах виокремлених критеріїв було запропоновано дітям низку експериментальних завдань. Окреслені критерії і показники виступили підґрунтям для виокремлення рівнів розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповіді за ілюстраціями: високий, достатній, середній, низький.

На формуючому етапі дослідження було розроблено лінгводидактичну модель розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації, яка обіймала три взаємопов’язаних етапи: художньо-ознайомлювальний, мовленнєво-комунікативний і мовленнєво-творчий.

На прикінцевому етапі експериментального дослідження було проведено підсумкові зрізи з метою з’ясування ефективності розробленої методики навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями.

За підсумками нашого дослідження в експериментальній групі відбулися значні позитивні рівневі зрушення в розповідях дітей за ілюстраціями. Так, якщо на констатуючому етапі експерименту високий рівень був відсутнім як в експериментальній, так і в контрольній групах, то на кінець року його було зафіксовано у 20% дітей експериментальної і лише 4% - контрольної груп. На достатньому рівні перебували 42% старших дошкільників експериментальної і 18% - контрольної груп (на початку навчання було відповідно 14% і 16%). Якщо на середньому рівні на констатуючому етапі знаходилися 56% дітей експериментальної і 50% - контрольної груп, то після формуючого етапу експерименту цей показник становив 30% в експериментальній і 56% - у контрольній групах. Значно зменшилося дітей на низькому рівні: з 30% до 8% (в експериментальній) і з 34% до 22% (у контрольній групах).

Вважаємо, що саме професіоналізм вихователя, знання методик, використання нових наукових розробок, постійна самоосвіта та самовдосконалення є головною запорукою розвитку зв’язного мовлення. Методика навчання складання розповідей за творами живопису постійно збагачується новими творчими знахідками педагогів, цікавими методами та прийомами керівництва мовленнєвою діяльністю дітей.