Сторінка
1

Формування соціально-позитивної поведінки старшокласників

У сучасних умовах входження України до європейського освітнього простору особливо важливою є проблема створення виховної системи, яка б забезпечила формування особистості нового типу, якій притаманний високий рівень духовності та культури, вміння творчо мислити, яка б гнучко реагувала на зміни в оточуючій дійсності й сама їх створювала.

Водночас несприятливі соціально-педагогічні обставини, негативні соціальні умови призводять до педагогічної занедбаності, моральної пасивності та деградації, неадекватності поведінки старшокласника нормам системи суспільних відносин, у яку він входить в процесі свого соціального становлення.

Старшокласники мають низку проблем на психолого-педагогічному, медико-біологічному, екологічному та соціально-економічному рівнях, що прогресують і спричинюють асоціальну поведінку. Наявність такої поведінки у дітей даної категорії - одна з найбільших проблем сучасного українського суспільства. Тому надзвичайно актуальним є попередження, корекція асоціальної поведінки та формування соціально-позитивної поведінки старшокласників.

Існуюча джерельна база з даної проблеми представлена різноманітними дослідженнями вчених, серед яких: В.П. Биков, М.І. Боришевський, В.О. Моляко, П.В. Симонов, В.Г. Чужикова, В.О. Шатенко, В.В. Головченко, М.Б. Євтух, Л.М. Зюбін, А.Е. Личко, Ф.С. Махов, Г.М. Міньковський, В.П. Пастухов, О.І. Пилипенко, В.О. Татенко, М.М. Фіцула, А. Аніщенко, С. Омельченко (взаємодія соціальних інститутів у формуванні здорового способу життя та підвищенні ефективності громадянського виховання школярів); В.В. Нечитайло (переважаюча роль попередження віктимогенних факторів над їх корекцією в процесі соціалізації підлітків); В. Николаєва (важливість соціальної реабілітації у превенції різних відхилень в поведінці підлітків); Н.С. Шабаєва (гендерний аспект соціалізації юнацтва).

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що теоретичні засади формування соціально-позитивної поведінки старшокласників мало досліджені.

Метою даної курсової роботи є визначення теоретичних засад формування соціально-позитивної старшокласників.

Завданнями даної роботи є:

1. Розглянути погляди вчених щодо формування соціально-позитивної поведінки старшокласників.

2. Визначити актуальні завдання попередження, корекції асоціальної поведінки та формування соціально-позитивної старшокласників.

3. Визначити етапи процесу перевиховання старшокласників.

Об’єкт дослідження: поведінка старшокласників.

Сучасні концепції постановки даної проблеми

Вчені давно цікавилися тим, що зумовлює поведінкові відхилення у дітей і що можна зробити, щоб попередити виникнення цих відхилень. Грецькі філософи Демокрит, Платон, Аристотель були переконані в тому, що виховання шляхом переконань має позитивний вплив на розвиток вихованців. Так, Демокрит вважав, що погане оточення негативно впливає на дитину; Платон відзначав, що вихователь повинен завжди пояснювати дитині позитивність і негативність вчинків, оцінювати їх; Аристотель рекомендував вихователям враховувати вікові та індивідуальні особливості дитини і дотримуватися середини при вихованні.

Цікавими є думки римського педагога М. Квінтіліана, який у своїй книзі "Про виховання оратора" зазначав, що позитивні задатки слід розвивати, що погані вчинки дітей є результатом неуважності до них педагога.

Слушними є педагогічні ідеї мислителя-гуманіста М. Монтеня. Це, насамперед, думка про уміння вихователя розуміти, поважати, знати вихованця; не вживати до нього насильства, виявляти у відносинах з дитиною витримку, вимогливість і доброту.

Видатний чеський педагог Я.А. Коменський у своїй "Великій дидактиці" звертався до проблеми відхилень у поведінці дітей. Так, Коменський вважав, що діти не народжуються поганими чи добрими, такими вони стають. У правильному вихованні дитини з перших днів її життя він вбачає основу профілактики відхилень та протиправних дій.

Певний внесок у розвиток теорії формування соціально-позитивної дитини у другій половині XIX ст. внесли такі вчені, як М.О. Добролюбов, Д.І. Писарєв, М.І. Пирогов, К.Д. Ушинський, О.М. Острогорський. Цікавими є погляди М.І. Пирогова, який вимагав від вихователів шанобливо ставитися до вихованців, враховувати всі обставини здійснення поганих вчинків і призначати відповідне покарання. К.Д. Ушинський серед засобів морального виховання відзначав приклад, педагогічний такт, похвалу, покарання та ін.

О. Духнович розумів, що на формування поведінки дитини впливають природні нахили і навколишнє середовище. Він рекомендував нешаблонні підходи до фізично слабких дітей та дітей із затримками у психічному розвитку; покарання до дітей, вважав він, треба застосовувати тактовно, обережно, але в окремих випадках вчений допускав можливість фізичних покарань, що суперечило його гуманістичним поглядам.

Соціально-педагогічна діяльність у сучасних умовах "охоплює виховну діяльність позашкільних установ; роботу школи і педагогів із батьками за місцем проживання дітей і підлітків у мікрорайонах шкіл; працю в інспекціях РВВС з неповнолітніми; культурно-освітню педагогічну діяльність у клубах і бібліотеках, їхніх дитячих секторах і, нарешті, особливості навчально-виховного процесу в інтернатних установах, дитячих будинках, групах продовженого дня".

Виходячи з вікових особливостей старшокласників, можна висунути такі основні завдання роботи з ними.

1. Допомога у формуванні світогляду і життєвої позиції, орієнтованої на чесність, працьовитість, самостійність, миролюбність, поступливість.

2. Підготовка до майбутнього вибору професії і сімейного життя, виконання громадських обов’язків.

3. Продовження формування орієнтації на гуманну поведінку через усвідомлення мотивів власних вчинків і уникнення неконструктивного психологічного захисту.

В останній час різко зросла кількість старших підлітків з асоціальною поведінкою. Стан психічного і фізичного здоров'я дітей багато в чому залежить від умов, у яких відбувається процес їх навчання і виховання. Шкільна неуспішність, соціальна дезадаптація по-різному впливають на стан психічного здоров'я дітей і можуть призвести до невротизації, астенії, психопатичних реакцій. Подібні стани розвиваються у дітей внаслідок розумового і фізичного перевантаження, порушення мікросоціальних контактів у колі ровесників, з дорослими, батьками, вчителями. Нерідкими є випадки цькування з боку педагогів, навішування ярликів, необ'єктивного ставлення до їхньої особистості і поведінки. Причина цього - недостатня психолого-педагогічна підготовка учителів, грубе і зневажливе ставлення до учнів.

В практиці навчально-виховної роботи педагоги частіше за все обмежуються загальноприйнятими засобами впливу - заохочуванням і покаранням. Тому стосунки, які встановлюються між дорослим і дитиною, вчителем і учнем, необхідно розглядати як недостатньо природні, оскільки дитина постійно "повинна" бути старанною і слухняною.

Багато педагогів не задумуються над тим, що перебуваючи в нерівних умовах з дитиною, вони сприяють створенню психотравмуюючих чинників, які викликають відхилення від нормального фізичного і психічного розвитку особистості дитини, до відхилень у її поведінці. Правильний підхід до виховання і навчання дитини в сім'ї і дитячих закладах безпосередньо включає в себе комплекс профілактичних і оздоровчих заходів з попередження аномальної поведінки. І починається вона вже на ранніх етапах розвитку особистості.