Сторінка
3
Серед учених поширена думка, що гра – структурна модель поведінки дитини, за допомогою якої вона пізнає навколишнє середовище і готується до активного його перетворення.
Отже, для дітей ігри – це їхнє безпосереднє життя, а дорослі за допомогою ігор формують їхній характер. У грі закладені невичерпні можливості для всебічного вивчення психології дітей.
Розрізняють три основні групи ігор: творчі, рухливі та спортивні.
Визначальною особливістю творчих ігор, є наявність в них фабули та сюжету, що самостійно створюються тими, хто грає. Відповідно до сюжету відбувається перевтілення гравців, їх дії не регламентуються, оскільки правил гри не існує.
У тому випадку, коли зміст гри – це біг, стрибки та метання, відбувається розподіл рухливих ігор за ступенем інтенсивності навантаження, і вони належать до тих виявів ігрової діяльності дитини, в яких яскраво виражений ступінь рухової активності.
Яка ж відмінність між рухливими та спортивними іграми? Між рухливими та спортивними іграми є багато спільного: і ті і інші розвинулись шляхом народної творчості, являють собою ігрову діяльність, яка характеризуються різними рухами, діями, взаємовідносинами учасників гри. І в рухливих і в спортивних іграх є певні правила і суддівство. Рухливі та спортивні ігри взаємопов’язані, причому рухливі – більш елементарні і є первинним ступенем ігрової діяльності, тоді як спортивні – найвищий її ступінь, який веде до майстерності.
Рухливими іграми називають, зміст яких складають різні види бігу, стрибків, метань та інших рухів. Рухливі ігри як засіб фізичного вдосконалення мають виховне, освітнє та оздоровче значення і взаємозв’язок з іншими засобами фізичного виховання.
Засоби розвитку витривалості насамперед повинні сприяти поширенню діапазону функціональних можливостей систем дихання і кровообігу. До такого висновку приходять групи дослідників на чолі з Р.Е. Мотилянською (1969).
Обсяг і інтенсивність потрібно регулювати інтервалами відпочинку, орієнтуватися на показники пульсу, розмір якого не повинен перевищувати в школярів 190 уд/хв.
При рівномірному методі розвитку витривалості є можливість давати навантаженням з урахуванням фізичної підготовки школярів, і легко регулювати її за часом. Вправи при даному методі виконуються в одному темпі, без стрибків, прискорень і сприяють розвитку загальної витривалості.
Інтенсивність виконання вправ при розвитку витривалості повинна бути вище критичної, приблизно на рівні 75 – 85 % від максимальної (В.М. Зациорський, 1969). Інтервал відпочинку, як правило інтервал відпочинку заповнюється мало інтенсивною роботою.
Сумарна тривалість ігрових завдань спадає від 20-30 до 60 хв. При ЧСС від 110- 120 до 160-170 уд/хв.
Тренування ігровим методом сприяють комплексному вдосконаленню загальної, швидкісної та силової витривалості.
Залежно від мети та індивідуального рівня фізичної підготовленості кількість занять з розвитку витривалості може починатись від 3-4 до 6-7 разів на тиждень. При цьому варто взяти до уваги, що відновлення після великого навантаження з розвитку загальної витривалості може тривати 2-3 доби.
Засоби розвитку витривалості насамперед повинні сприяти розширенню діапазону функціональних можливостей системи дихання і кровообігу. До такого висновку приходить група дослідників на чолі з Р.Е. Можилянською (1969). До таких засобів ставляться: легкоатлетичний біг, різноманітної тривалості і інтенсивності, рухливі і спортивні ігри, ходьба на лижах, катання на ковзанах. Чинники, що визначають інтенсивність засобів розвитку витривалості, є своєчасні строки їхнього застосування, продумана система, ще передбачає правильне співвідношення обсягу й інтенсивності навантажень, їхня раціональна послідовність.
Обсяг і інтенсивність потрібно регулювати інтервалами відпочинку, орієнтуватися на показники пульсу, розмір якого не повинен перевищувати в школярів 190 уд/хв. Тривалість інтервалу відпочинку при пробіжці коротких відрізків (30 – 80 м) може бути від 1 до 1,5 хв. При пробіжці від 150 до 250 м інтервал збільшується до 3-4 хв.
Дослідження А.Г. Болдирева, Ю.В. Захарова (1969) і інших свідчить про те, що найбільш ефективним методом виховання витривалості є застосування серії різноманітних засобів педагогічного впливу, при цьому варто особо відзначити виводи цих досліджень. Так, умовно розділивши всі засоби виховання загальної витривалості на дві групи, А.Г. Болдирев відзначає позитивні і негативні їхні сторони при роботі зі школярами.
Група засобів, пов’язаних тільки з бігом, є прекрасною базою для наступного розвитку швидкісної витривалості, розширює функціональні можливості органів дихання і кровообігу, привчає дітей і підлітків до бігових навантажень, але одноманітність цих засобів швидко стомлює, дає однобокий, тільки специфічний розвиток.
Використання вправ із багатьох видів спорту дозволяє урізноманітити тренування, робить її менш стомлюючою, роблячи сприятливий вплив на емоційний стан учнів, все створене впливає на фізичний розвиток у дитячому і підлітковому віці.
Таким чином, для виховання витривалості у дітей і підлітків рекомендується використовувати різноманітні засоби педагогічного впливу і різноманітні методи - рівномірний, повторний, перемінний.
При рівномірному методі розвитку витривалості є можливість давати навантаження з урахування фізичної підготовленості школярів і легко регулювати її за часом. Вправи при даному методі виконуються в однім темпі, без стрибків, прискорень і сприяють розвитку загальної витривалості.
Регулювати навантаження кількістю повторень вправ при достатніх інтервалах відпочинку дає можливість повторний метод. У цьому випадку учні декілька разів за урок пробігають (або виконують якусь іншу вправу) порівняно невеличку дистанцію з короткочасними інтервалами відпочинку після кожного відрізку. При цьому швидкість пересування повинна бути такою ж або вище швидкості, що потрібно показати під час здачі норми.
Перемінний метод полягає у тому, щоб вправи виконувалися в перемінному темпі. Що стосується інтервалів відпочинку між виконанням вправ на витривалість, то вони залежать від довжини залежності фізичної підготовленості, складають від 140 до 180 уд/хв.
Старшинській І. і Вільчковський С. у своїй роботі вказували на те, що з учнями 5 -8 класу проводять ігри, різноманітні за руховим змістом. Провідне місце серед них займають ігри з активними, багато повторними руховими діями, проте не пов’язані з тривалим всебічним силовим напруженням.
У 5х-6х класах значне місце відводиться іграм, які сприяють, головним чином, на удосконалення умінь і навичок програмованого матеріалу з гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки, плавання, а також іграм, які можна розглядати як підготовчі до спортивних.
На думку Демчишина А.А. і Мозоли А.М. ігри, які використовують для учнів 5х-7х класів такі: «Розвідники і вартові», «Ловля парами», «Вудочка», «Захист фортеці», «Не давай м’яча ведучому», «Гилка», «Дужі й спритні», «Бій півнів», «Колова гилка», «Снайпери», «Перестрілка», «Боротьба в квадратах», «Піонербол».