Сторінка
1

Технології профорієнтаційної роботи соціального педагога з дітьми молодшого шкільного віку

Вибір професії для кожної людини – це вибір свого місця в житті, подальшого шляху навчання і праці. Без перебільшення можна сказати, що для випускників загальноосвітньої школи – це завжди вибір номер 1. Але дуже часто діти не можуть зробити остаточний вибір або довго вагаються. Це відбувається тому, що часто несподівано швидко виникає потреба визначитись із майбутньою діяльністю, а дитина до такого вибору не готова.

Профорієнтаційна робота стає пріоритетною лише у старших класах, коли проблема самовизначення стає нагальною, тому цьому питанню треба починати приділяти увагу раніше щоб підготувати дитину до такого рішення.

В молодших класах до знань дитини стосовно професійного світу часто досить скептично відносяться. В цей час у дитини відсутня потреба обрати професію, якою б вона хотіла займатись у майбутньому, тому даному питанню майже не приділяють уваги ані педагоги, ані шкільний соціальний педагог, ані батьки. Дитина губиться у різноманітті професій та також не ставиться до свого вибору серйозно поки не постає питання остаточного визначення.

Але вчасно почата профорієнтаційна робота могла б підготувати школяра не лише до професійного вибору, але й, навіть, до майбутньої професійної діяльності. Допомогла б виявити пріоритетні напрямки розвитку дитини ще з початкової школи.

Метою даної роботи є вивчення уявлень учнів молодших класів про світ професій та визначення технологій профорієнтаційної роботи з ними.

Об’єктом дослідження постає робота соціального педагога в процесі самовизначення особистості.

Предметом дослідження є визначення технологій профорієнтаційної роботи соціального педагога з дітьми молодшого шкільного віку.

Для реалізації поставленої мети, вирішуються такі завдання:

окреслити технології роботи соціального педагога в школі;

проаналізувати рівень знань дітей молодшого шкільного віку стосовно професійної діяльності;

визначити технології соціально-педагогічної роботи з профорієнтації у початкових класах.

Гіпотеза дослідження полягає в припущені, що діти молодших класах не обізнані у змісті професійної діяльності як такої та мають потребу у профорієнтаційних заходах.

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано комплекс методів дослідження:

теоретичні: аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;

емпіричні: анкетування, спостереження, опитування,

математичні методи первинної обробки даних експерименту.

Напрями та функції професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

Соціальні педагоги та практичні психологи навчальних закладів є головною ланкою в структурі психологічної служби освіти в Україні, їхня діяльність регламентується Положенням про психологічну службу та іншими нормативно-правовими документами психологічної служби системи освіти.

Соціальний педагог — це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості.

Аналіз науково-педагогічної літератури з проблем вивчення основних функцій соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах призвів до висновків, що основними їх функціями є: організаторська, консультативна, захисна, прогностична, діагностична, координаційно-посередницька, функція фандрейзингу.

Організаторська — забезпечення змістовного дозвілля дітей і підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу у навчальному закладі.

Консультативна — надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Захисна — забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).

Діагностична — вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу або референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікро-середовища, особливостей сім'ї і сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей і підлітків.

Прогностична — прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних або позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи

Координаційно-посередницька – налагодження взаємодії між закладом освіти та різними соціальними інституціями (медичними, позашкільними, культурними, спортивними закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядовими організаціями тощо), колективом педагогів та учнів з метою спільного вирішення проблем соціального становлення та розвитку особистості.

Функція фандрейзингу – пошук додаткових ресурсів для вирішення соціально-педагогічних завдань.

Російська дослідниця Р.В. Овчарова на основі цих функцій виокремлює основні напрями професійної діяльності соціального педагога у загальноосвітніх закладах:

— вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціального впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів;

— організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім'єю, школою та громадою;

— соціально-педагогічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях надаються через з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки;

— корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть здобуванню підлітками нового досвіду, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє "Я", підтримці ініціатив окремого учня або групи, створенні умов для творчості.