Сторінка
25

Шляхи попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня

Результати контрольного етапу експерименту засвідчили, що проблема важковиховуваних дітей є комплексною проблемою, а відтак, у її вирішенні мають брати активну участь і вчителі, і батьки, і самі діти.

7. В роботі обґрунтовано, що робота вчителя початкових класів у контексті вирішення проблем важковиховуваності молодших школярів повинна відбуватися у тісній взаємодії з родинами дітей і ґрунтуватися як на симптоматичному підході (робота з конкретними симптомами відхилень), так і на профілактичному (зняття причин, факторів і умов, що їх провокують). Особливого значення з огляду на вікову динаміку важковиховуваності, набуває рання профілактика відхилень у дітей молодшого шкільного віку.

Аргументовано, що профілактика важковиховуваності має вестися у двох напрямках. По-перше, це попередження її виникнення, тобто зняття зовнішніх причин, які можуть приводити дитини до такого стану, інтенсивне формування позитивних ї гальмування негативних якостей, властивостей, сторін особистості. По-друге, це попередження її розвитку, тобто подолання виникаючих прогалин в у розвитку дітей, корекція поведінки, діяльності й відносин, зняття негативного емоційного стану дитини.

Запропоновано вчителям початкових класів орієнтовну програму організації індивідуальної роботи з попередження важковиховуваності й подолання окремих її проявів у дітей школи І ступеня, яка складається із трьох основних напрямків: зміна умов сімейного виховання дитини; удосконалення навчальної-виховної роботи із класом; допомога дитині в особистісному зростанні.

В роботі визначені шляхи попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня:

Організація вчителем системної профілактичної роботи з учнями класу щодо появи важковиховуваних дітей.

Удосконалення форм і методів корекційної роботи вчителя з важковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку.

Коригування виховного середовища сімей з метою подолання важковиховуваності учнів.

До методичного забезпечення вищезазначених шляхів попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня відносимо:

Удосконалення навчальної-виховної роботи із класом: (ставлення педагога до дитини, активне використання методів позитивного стимулювання дитини, зняття психологічних перевантажень; гуманізація міжособистісних відносин у дитячому колективі, створення сприятливого психологічного мікроклімату в класі, що сприяє емоційному комфорту всіх дітей; раціоналізація навчально-виховної роботи в класі; взаємодія вчителів і батьків у педагогічному процесі).

Допомога дитині в особистісному зростанні: (організація психолого-педагогічної діагностики дитини й надання їй необхідної психологічної та педагогічної допомоги (за необхідності – залучати психологів і соціальних педагогів); індивідуальна робота щодо усунення недоліків інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової сфер; включення дитини в активну діяльність на основі використання її позитивних інтересів і уподобань; подолання демотивованості, негативної мотивації навчання; організація успіху дитини в засвоєнні шкільної програми; керівництво спілкуванням дитини з однолітками на основі опори на позитивні якості особистості; робота з формування мотивації досягнень).

Зміна умов сімейного виховання дитини (підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків, культури взаємин; створення виховуючи ситуацій у родині, активне включення батьків у виховний процес; індивідуальні консультації, допомога батькам у вихованні позитивних і подоланні негативних якостей дитини; контроль за організацією нормального режиму для дитини, усунення її не контрольованості і бездоглядності; допомога в організації розумної діяльності дитини (гра, праця, творчість, пізнання довкілля), її спілкування в родині; заходи щодо усунення порушень сімейного виховання, відновлення виховного потенціалу родини).

Визначено головні завдання корекційної роботи вчителя з важковиховуваними молодшими школярами та їх родинами, запропоновано систему форм і методів такої роботи. Доведено, що ефективна реалізація корекційних можливостей будь-яких форм і методів роботи вчителя школи І ступеня з важковиховуваними учнями залежить від багатьох факторів: особистісно-професійних властивостей вчителя (спостережливість, тактовність, гуманізм, емпатія, толерантність та ін.), рівня його загальної і педагогічної культури, володіння вербальними і невербальними засобами спілкування, зовнішнього вигляду; знання індивідуально-психологічних властивостей учнів і вибору правильної стратегії, тактики, техніки спілкування стосовно кожного важковиховуваного учня; наявності узгодженого стійко-позитивного стилю відносин між вчителем і учнем; взаємодії вчителя з батьками дітей.

Таким чином, мети дослідження досягнуто, гіпотезу підтверджено, завдання виконано.

До подальших напрямів дослідження у контексті порушеної проблеми відносимо дослідження методів роботи вчителя із сім’ями важковиховуваних учнів, вивчення форм взаємодії школи і громадськості щодо попередження важковиховуваності учнів, з’ясування негативного і позитивного впливу ЗМІ на корекцію девіантної поведінки сучасної дитини.

Стимульний матеріал до тесту «Рука», розроблений Б. Брайкаїном,

3. Петровським і Е. Вагнером

Процедура проведення.

Десять карток, одна за одною, послідовно пропонують дитині, причому послідовність і положення, в якому вони даються, стандартні. При цьому випробовуваному задається питання: «Що, на вашу думку, ця рука робить?» Якщо випробовуваному важко з відповіддю, йому пропонується наступне питання: «Як ви думаєте, що робить людина, якій належать ці руки? Назвіть всі варіанти, які ви собі можете представити». Для досягнення дійсного розуміння мети інструкції можуть варіювати за умови, що випробовуваний не залякується і не провокується на потрібну відповідь. При нечіткій і недвозначній відповіді просять пояснення, але не нав'язують ніяких специфічних відповідей. Але за бажанням випробовуваний може приєднатися до них. Тримати малюнок-картку можна в будь-якому положенні; число варіантів відповідей по картці не обмежується і не стимулюється так, щоб викликати опір випробовуваного.

Проектний тест руки містить дев'ять зображень руки. Десята картка порожня. Що стосується цієї десятої картки, то випробовуваному пропонують спочатку уявити собі руку, а потім описати, що ця уявна рука може робити.

Бажано отримати 4 варіанти відповідей. Якщо число відповідей менше, уточнюється, чи немає бажання ще що-небудь сказати по даному зображенню руки, а в протоколі, наприклад, при єдиному варіанті відповіді проставляється його позначення із знаком «х 4», тобто ця єдина безальтернативна відповідь оцінюється фактично в 4 бали замість одного, і це не ще найбільша оцінка проявленої безапеляційності.