Сторінка
1
У середині XVII століття на арену суспільно-політичного життя Південно-Східної Європи рішуче і для багатьох несподівано виступила мало кому відома до того людина – чигиринський сотник Зиновій Богдан Хмельницький. Здобувши гетьманську булаву, очоливши, як казав М.Костомаров, “козацьку революцію”, він швидко звернув на себе увагу сучасників. “Імператором запорозьких козаків і генераліссімусом греко-східної церкви” називав Богдана Хмельницького Олівер Кромвель, “від бога даним”, “батьком вітчизни”, “руським Мойсеєм” іменовано гетьмана в козацьких літописах, “бичем божим” здавався він польському королеві Яну Казиміру. Не менш суперечливі думки й оцінки висловлюють про Хмельницького і нащадки. Ось уже протягом кількох століть ім’я і державотворча діяльність цієї людини викликають жвавий інтерес і палкі суперечки. У чому він мав рацію, а в чому помилявся? Переяславська рада – прорахунок чи безжальна необхідність? Уславив чи зганьбив гетьман Україну, об’єднавшись з Московією? Які обставини зумовлювали його вчинки і рішення? На ці та подібні питання пропонують свої варіанти відповідей не тільки історики-науковці, але й автори художніх творів. Крім об’єктивних причин історичного, суспільно-політичного характеру, зацікавлення образом гетьмана посилювалось існуванням великої кількості чуток, легенд, недостовірної інформації про його життя. Це якнайкраще відповідало потребам літературних жанрів, давало багатий матеріал для творчої уяви поетів, драматургів, письменників.
Отже, про Богдана написані цілі томи – літописи і панегірична поезія, думи, історичні елегії, мемуари сучасників подій та літературні портрети, повісті і оповідання, драми та оперні лібретто. Особливо ж яскравим та багатогранним постає перед читачем великий гетьман в цілій низці історичних романів. Першою спробою художнього втілення образу Б.Хмельницького в романній формі слід вважати незакінчений твір російського письменника-декабриста Ф.Глінки “Зиновий Богдан Хмельницький или Освобождённая Малороссия” (1819 р.). Відверта політична тенденційність автора призвела до глибоко суб’єктивного, схематичного погляду, Б.Хмельницький в зображенні письменника на мав нічого спільного з реальним історичним прототипом. У 1895-97 роках була написана російською мовою трилогія М.Старицького “Богдан Хмельницкий” (Романи “”Перед бурей”, “Буря”, “У пристани”). Автор опрацював і вдало використав в тексті історичні джерела, наділивши свого героя видатними здібностями, едукованістю, лицарським вихованням, тобто усім тим, що мало підкреслити його особливість як керівника національно-визвольного руху. Але, історичний сюжет у Старицького настільки насичений “авантюрними” мотивами, пригодницькими зворотами, що подекуди не поступається романам А.Дюма.
Так звана “радянська доба” дала читачеві багато історичних романів, присвячених часам Хмельниччини. Це, насамперед, великі епічні твори Івана Ле “Хмельницький” (1939 – 1964 рр.), Натана Рибака “Переяславська Рада” (1950 – 1953 рр.) , роман Петра Панча “Гомоніла Україна” (1954 р.) . Пишучи в руслі єдино можливої тоді радянської ідеології, романісти зосереджували зусилля на відтворенні певних сторінок його життя – перед нами насамперед державний діяч, хоробрий воїн, талановитий дипломат, який бачить мету своєї діяльності в визволенні свого народу і в возз’єднанні з Московською державою.
Наступною ланкою в низці історичних творів слід назвати роман Павла Загребельного “Я, Богдан” (1983) Важливим творчим здобутком автора стала не тільки принципово нова композиційна побудова твору (твір написано від імені самого Богдана Хмельницького, який оглядає свій життевий шлях після смерті), але й значно поглиблена трактовка образу головного героя. “Ясновельможний пан Гетьман” – не тільки керманич грандіозного соціального й національного руху, а ще й закохана людина, особиста трагедія якої нерозривно пов’язана з трагедією його народу. Сам письменник відзначав, що його мета – реабілітація, очищення від бруду підозр і намов великої любові, що прийшла до Богдана на схилі життя і в найрішучішу хвилину нашої історії дала йому силу й натхнення звершити неможливе [3 , 650-651].
Кожен із названих вище творів має свою літературну цінність, незважаючи на те, як автори змальовували й оцінювали дії Б.Хмельницького. Кожен з романів дає сучасному досліднику можливість з позицій нового часу і нових надбань у сфері теорії і практики аналізу художніх текстів в іншому ракурсі інтерпретувати доленосні подіїї того далекого часу, вчинки і рішення нашого національного героя, навколо яких і сьогодні триває полеміка. Нові можливості пов’язані з тим, що численні ґендерні дослідження, які протягом останніх десятиліть охопили весь блок гуманітарних та суспільних дисциплін, відкрили нові виміри людського існування. Відверто кажучи, виміри були старі, як світ, але саме тому не помічались і не враховувались. Як слушно відзначив російський дослідник Г.Брандт, ми лише зараз визнали, що в людини є стать, отже і в історії є стать, і в культури та в цивілізації, і, взагалі, кожна сфера людського існування, діяльності має статтеві, ґендерні виміри [1, 25]. Це стосується, в тому числі, діяльності історичних постатей і її наукової оцінки, а також сфери існування художніх образів у світі літературного твору. Історичний роман – це масив текстів, які потенційно містять матеріал для нових версій і поглядів, для оновленої художньої трактовки історичного минулого України.
Ця ідея сприяла визначенню мети нашої статті – здійснити спробу здолати традиційні моделі прочитання і трактовки ідейного змісту і образів добре відомих історичних романів, використавши евристичні можливості категорії “ґендер” і елементи ґендерного аналізу.
Відомо, що історичні джерела дають досить полярні оцінки місця й ролі Б.Хмельницького в історії, по-різному пояснюють і причини повстання, яке спалахнуло весною 1648 року і призвело до відокремлення України від Речі Посполитої і союзу з Москвою. Існуючі в науковій сфері суперечності як у дзеркалі відображаються в літературних творах. Умовно всі історичні й літературні твердження на цю тему можна звести до двох точок зору.
Завантажити реферат