Сторінка
1

Етнічні символи та стереотипи в українській зоонімній терміносистемі

На сьогодні поза увагою дослідників залишається представлення етнічних символів та стереотипів в українській зоонімній терміносистемі. Тому актуальність нашої роботи визначається необхідністю встановлення специфіки реалізації етнічних символів та стереотипів на лексичному та фразеологічному рівнях української зоонімної терміносистеми.

Мета даного дослідження – проаналізувати, як номени тварин, включені у процес вторинного семіозису за допомогою метафоризації, створюють у вигляді етнічних символів та стереотипів своєрідні фрагменти української мовної картини світу.

У процесі аналізу розв`язуються такі завдання: 1) описати національні інтелектуально-оцінні концепти зоонімів, їх реалізації на лексичному та фразеологічному рівнях української терміносистеми у вигляді образів, еталонних стереотипів та символів; 2) дослідити, як номени тварин, включені у процес вторинного семіозису за допомогою метафоризації, створюють своєрідні фрагменти української мовної картини світу.

Мовні явища підлягають впливу позамовної дійсності, яка через посередництво колективної етнічної свідомості впливає на мову, моделюючи способи осмислення етносом реального світу і визначаючи специфічні параметри позначення цього світу в певній сітці „матеріальних координат”. Фактор навколишнього середовища мовного соціуму, що розуміється як звичайне природне і створене руками матеріальне середовище, на наш погляд, не може не враховуватися у протиставленні відношень „мова – свідомість” на правах третьої складової. Ми цілком згодні з В.М.Шаклеїним, який постулює наявність взаємовпливу матеріального побуту, етнічного мислення, духовної культури та лінгвокультурного змісту мови [9, 293].

Сприйняття етносом навколишнього світу відбувається під впливом розчленованого попередніми поколіннями етнічних мовних особистостей синкретичного об`єктивного просторово-часового континууму. Класифікаційна діяльність етносу, зокрема номінативна, зумовлена етнічно детермінованою пізнавальною діяльністю поколінь. Називаючи предмет чи явище, представники етносу роблять його надбанням етнічного мислення, дискретизуючи єдиний світ відповідно до важливих для них суб`єктивних класифікуючих ознак. Причому вибір цих ознак, на перший погляд цілком випадковий, значною мірою глибоко детермінований „ .рівнем пізнавальної діяльності народу, його психічними особливостями, ладом мислення, уподобаннями, що в свою чергу залежить від матеріальних умов його життя” [1, 98]. Матеріальний феномен, що одержує найменування, відчужується не лише від інших феноменів, а й від самого себе, стаючи лінгвокультурним фактом етнічної свідомості. На відміну від предметів та явищ навколишньої дійсності – об`єктів номінації, „ .лінгвокультурні факти репрезентують предмети та явища, їхні властивості в розкритому і „розчленованому” вигляді за допомогою позитивної чи негативної предикації [9, 281]. Виростаючи з навколишньої дійсності, відштовхуючись від неї, лінгвокультурний факт постає етнічно зумовленою суб`єктивною формою представлення реального світу. В інших термінах про процес етномовного семіозису висловлюються В.Морковкін і О.Морковкіна: „Інформема, що пройшла через семіозис, – це поіменована інформема чи концепт. Стаючи концептом, інформема суттєво змінює свій статус: вона вже виступає надбанням не лише окремої людини, а й відповідної етнічної мови .” [5, 44]. Якщо предмети та явища навколишнього світу не можуть об`єктивно кваліфікуватися як погані чи хороші, то відчужена мовою реальність вже містить у собі оцінний компонент, представляючи сутність об`єктивно існуючих реалій під етнічно зумовленим суб`єктивним кутом зору.

Середовище етносу, яке йому дано у чуттєвому сприйнятті, відіграє вельми важливу роль у формуванні еталонних стереотипів та символів сприйняття і осмислення дійсності, крізь які етнос „бачить” світ. За І.О.Голубовською [2] їх можна назвати національними інтелектуально-оцінними концептами (НІОК). Вони належать до тієї частини національно-мовних картин світу, яка виступає носієм і виразником етнічно зумовлених нюансів світосприйняття, світоосмислення та світооцінки. Накладаючись на єдиний поняттєвий базис людської мови, мислення та культури, деталізуючи і втілюючи його в національно-специфічних формах, національні інтелектуально-оцінні концепти значною мірою визначають характер національної ментальності. Виступаючи сполучною ланкою між сприйняттям, мисленням і мовою, національні інтелектуально-оцінні концепти реалізуються на лексичному рівні мовної системи у вигляді певних образів, еталонних стереотипів та символів, які функціонують, як правило, у складі фразеологічних одиниць – величин проміжної фразеологічної системи мови. Не підлягає сумніву, що лексичний і фразеологічний рівні мовної системи виступають провідними субстанціями у вираженні національно-культурної специфіки ментальності й характеру етносу.

Звернемося до характеристики тваринного світу в його мовних іпостасях.

Царство тварин як фрагмент реального світу, який дано етносу в емпіричному досвіді, виступає могутнім ініціюючим фактором створення вторинної образної картини світу. Номени тварин вже неодноразово ставали об`єктом вивчення з погляду їх метафоричного емотивного переосмислення [3, 147-165]. Вони являють собою цінний матеріал як для вивчення особливостей зооморфної метафори, так і для дослідження конотативних значень. На особливу увагу заслуговує характеристика оцінно-експресивної метафори. Завдяки своїй природі оцінно-експресивна метафора здатна породжувати стереотипи – еталонні національно-культурні уявлення (образи), що відіграють величезну роль у продукуванні мовою вторинного символічного простору. Номени тварин у їхньому вторинному „антропоморфному” означуванні дозволяють дослідити роботу гностико-асоціативно оцінного аппарату етнічної мовної свідомості. Виступаючи носіями певних національно детермінованих асоціативних стереотипів, експресивні метафори здатні позначати суттєві віхи у розумінні та „відчуванні” етносом того фрагмента реального світу, який він безпосередньо сприймає.

Услід за В.М.Телія, ми розуміємо метафоризацію як засіб поповнення не лише лексичного, а й граматичного інвентаря, тому поряд зі словами-зоометафорами розглядатимуться зооідіоми, тобто ті фразеологічні одиниці, що містять ім`я тварин, як свій компонент, а також загальномовні порівняння з елементом-зоонімом. Ми поділяємо погляд тих учених, які вважають, що між метафорою і відповідним порівнянням не існує принципової відмінності, оскільки і в першому, і в другому випадку постулюється подібність [10, 19-43; 11, 77-78].

Розширення кількості досліджуваних об`єктів передбачає не лише певне розуміння метафоризації як широкої сфери номінативної мовної діяльності. Своєрідність об`єктів вивчення диктується новими когнітивними підходами у мовознавстві, включенням до кола інтересів мовознавчої науки тих змістових об`єктів, які раніше були поза сферою її компетенції: архетипів, культурних концептів, концептуалізованих ділянок [6, 10]. Основними особливостями мовних об`єктів, що вивчаються у руслі когнітивізму, є такі: 1) більша їх масштабність порівняно з власне мовними змістовими квантами; 2) глибинний, імпліцитний характер, прихований за мовною емпірикою; 3) їх образна природа; 4) високий ступінь належності до сфери підсвідомого; 5) можливість їх реконструкції як сукупності певних властивостей і характеристик. Національно-культурні стереотипні уявлення, що породжуються механізмом вторинного культурно-мовного означування та служать для етнічних спільностей еталонними орієнтирами у гностико-оцінній діяльності, виступають таким об`єктом, який цілком відповідає духові когнітивізму.