Сторінка
2
Перша концепція пояснює україно-польський конфлікт існуванням численних національно-релігійних та соціально-економічних проблем, які не могли вирішитися мирним шляхом. Б.Хмельницький вірно розумів історичну обстановку, що склалася, і, по суті, з успіхом продовжив і завершив героїчні зусилля багатьох своїх попередників (Северина Наливайка, Тараса Федоровича, Павла Павлюка, Якова Остряніна, Дмитра Гуні), які із зброєю в руках боролися за козацькі привілеї, православну віру, намагалися поліпшити становище народних мас.
Другу концепцію особливо активно підтримували більшість польских свідків тих подій, істориків та літераторів (В.Коховський, Г.Сенкевич). Головною причиною визвольної війні 1648 – 1654 років вони вважали жадобу помсти Б.Хмельницького за особисті образи. Щоб підтвердити цю версію, пригадують, що напередодні Хмельниччини Річ Посполита досягла вершин своєї могутності, період з 1638 по 1648 роки – це час “золотого спокою”, “десять золотих сатурнових років” і криваві жахи внутрішньої, “домової”, війни спалахнули несподівано. Прихильники цієї точки зору вважають: для того, щоб зрозуміти справжні причини війни, слід скористатися принципом “шукайте жінку – бо це універсальне джерело всіх неприємностей”. В історичному нарисі “Жінки при Чигиринському дворі” польсько-український історик і письменник Йосип Ролле, базуючись на польських приватно-шляхетських архівних матеріалах, докладно змальовує обставини особистого життя майбутнього гетьмана, які, на думку дослідника, зробили його історичною особою. Й. Ролле свідчить, що в 1646 році Б. Хмельницький став жертвою типового для тих часів “наїзду” – рогзрабування і знищення зазнало родинне гніздо, хутір Суботів, начебто самовільно ним привласнений. Чигиринський підстароста Данило Чаплин-ський заздрив заможності Б.Хмельницького, його авторитету серед козаків, прихильності до сотника самого короля Владислава IV. Крім того, на хуторі знайшла притулок вродлива дівчина-сирота, яку з легкої руки автора нарису ми знаємо під іменем Олени Степової. Ще за життя першої дружини Хмельницький закохався в неї, а овдовівши, збирався одружитися вдруге. Під час розправи Чаплинський викрав цю напрочуд вродливу дівчину, а потім вінчався з нею за католицьким обрядом. Ображений Хмельницький викликав підстаросту на поєдинок, але там ледве врятувався від засідки. Тоді обидва противники стали в Варшаві перед судом сенаторів, який взяв сторону шляхтича Чаплицького. Жорстоко й незаслужено скривджений, Богдан залишив за собою право захистити власну честь шаблею. У грудні 1647 року він подався на Запорожжя, щоб невдовзі привести величезне козацьке військо до блискучих перемог. “Таким чином, – робить висновок Й.Ролле, – немає сумніву, що в цій кривавій історичній суперечці не останню роль відіграла жінка” [5, 312]. Ця думка виявилась привабливою, і вже наш сучасник, дослідник Михайло Чугуєнко пише: “В случае с Хмельницким мы видим наглядный пример того, как подавление таких фундаментальных инстинктов, как инстинкт собственности и половой инстинкт, приводит к радикализации поведения человека. .Конфликт Хмельницкого и Данилы Чаплинского из-за прекрасной женщины сработал как настоящий динамит, заложенный под “здание” Речи Посполитой” [9, 249, 250]. І ось перед нами уже не Олена Степова, а справжня україно-польська Олена Троянська, через яку і спалахнула Нова Троянська війна, така ж тривала і кровопролитна.
Обидві з приведених вище концепцій не залишилися поза увагою українських романістів. Віддаючи данину часу, в якому вони жили і творили, письменники досить своєрідно відобразили в художніх текстах свої погляди на зображувану історичну постать і мотиви її вчинків.
Першим твором, у якому історичні події епохи тісно пов’язані з особистими почуттями козацького лідера, стала вже згадувана нами російськомовна трилогія М.Старицького. Добре обізнаний з обставинами життя й діяльності Б.Хмельниць-кого, письменник змальовує його велику любов в образі чарівної юної польської панянки Марильки. При цьому М.Старицький іде шляхом “батька” історичного роману Вальтера Скотта і в повній мірі використовує авторське право на художню вигадку, реалізує настанову на підсилення зацікавленості читача. Головний герой постає перед нами як справжній лицар – красиве мужне обличчя, горда постать, багатий одяг та зброя, велетень-кінь. Занурений у вир подій, пов’язаних з боротьбою козаків за свої привілеї, Богдан передчуває свою любов, вона являється йому в чарівних, казкових снах то як янгол небесний, то як граційна постать зі співучим голосом, що наповнює серце солодким тремтінням, вгамовує душевний біль, тугу та стомленість. Ця дивна істота охороняє Богдана у кривавій боротьбі з чудовиськами, що загарбали рідний край, а сни повторюються в найнапруженіші періоди життя, повного небезпек. Спочатку невідомий образ приходить посеред засніженого степу, вночі, під час бурану, вдруге – в казематі Кодацької фортеці, де ув’язнений Богдан чекає смерті, потім пророцькі сни оволодівають ним на Запорожжі, де, обраний наказним атаманом, він готує козацьку флотілію до морського походу на турецькі береги. Саме під час цих зборів скалічений запорожець Грабина розповідає Хмельницькому про своє трагічне життя – шляхетсяке минуле, приховані скарби, викрадення циганкою його єдиної доньки, яка, ймовірно, була продана в Кафі в гарем. Знов блискавкою промайнув перед Богданом знайомий вже образ-мара – золотисті локони, очі, мов волошки . Він дає побратимові клятву знайти його втрачену доньку, захистити її права, а решту скарбів віддати справі визволення України. Так у житті Хмельницького нерозривно поєднуються особисті справи і суспільне служіння. Відчуття фатальної таємниці посилюється, обставини невипад-ково збігаються і поволі ведуть героя до головної зустрічі його життя. Події в романі розгортаються швидко – вже в перші дні походу козаки захопили турецьку галеру, що прямувала з Кафи до Босфору. Дівочий крик, що прорізав вогонь і галас битви, віп’явся Богданові в серце, щось знайоме й рідне здалося йому в тому голосі. Занімівши в захваті перед неземною красою юної полонянки, він уже знає, хто вона . Вона – його мрія, його доля .
Завантажити реферат