Сторінка
4

Трансформаційні процеси в естетосфері сучасної української популярної культури крізь призму сіверянської культурологічної регіоніки

Мова – це певний спосіб світопізнання і світопереживання, певна інтерпретація явищ світу, це важливий елемент етноментальності та чинник вираження й формування індивідуальності національної культури. За відсутності сьогодні сформованого українського мовного компоненту, російськомовний текстовий компонент масової культури, який нині є універсалізуючим елементом функціонування української поп-культури, становить форму транслітерації, яка вдовольняє лише на тій стадії, коли потрібен допоміжний елемент для переходу на вищий рівень розвитку.

Глобалізаційні зрушення за допомогою ЗМІ та реклами несуть у собі різні, в тому числі протилежні, соціокультурні трансформаційні тенденції: ідуть процеси вестернізації - модернізації і одночасно процес збереження культурного різноманіття в сучасному світі. Поширення національно орієнтованих цінностей у постмодерному світі є свого роду противагою, що обмежує негативні – дегуманізуючі й денаціоналізуючі наслідки глобалізації. Етнонаціональний культурний зміст художнього твору є головним джерелом, з якого особистість одержує життєві сенси, що утворюють ієрархію її цінностей і норм, духовний стрижень її буття.

Що стосується вестернізації, то її головну ознаку було б невірно бачити лише в агресивності культурної експансії Заходу, яка спирається на його економічну й технічну потужність. За нею стоїть неадекватність багатьох традиційних культур сучасному економічному та соціокультурному життю. Запозичення західних зразків творчості для багатьох регіональних культур, що не мають можливості для інноваційного створення власних модерних витворів, виявляється найбільш простим способом задоволення чуттєво-перцептивної потреби масових споживачів, зокрема, такої, що викликана сучасною індивідуалізацією, прагненням до більшої автономії, поведінкової мобільності особистості. За умов безконтрольності в Україні, цей процес запозичення чужих зразків може мати негативні наслідки, бо в українців, за особливостями їх етноментальності, існує уявлення, що інформація, яка поступає ззовні, обов`язково повинна бути правдивою.

Це вимушене запозичення може створювати гострі конфлікти вибору на рівні особистісної естетичної свідомості, адже особистість часто зберігає у своєму етнонаціональному “ядрі” значеннєві утворення, закладені аксіосферою традиційної культури та її естетичною свідомістю. Однак, здебільшого вирішення такого роду конфліктів відбувається досить швидко і в багатьох випадках досягається шляхом культурного синтезу, тобто пристосування етноментальних особливостей індивідуальної аксіосфери до сучасних умов динаміки популярної культури. При цьому традиційні цінності зберігають для особистості світоглядне значення, продовжуючи визначати її життєву філософію, естетичні орієнтації та вподобання, ставлення до себе і до інших людей. Запозичені норми, стандарти і цінності масової культури акумулюються і сприймаються як прагматичні, що орієнтують поведінку і комунікації в рамках певного класу відносин і ситуацій (наприклад, у сфері задоволення гедоністичних запитів і естетичних потреб за допомогою розваг, матеріального споживання, гри та ін.). Обраний “життєвий світ” примушує особу будувати свій індивідуальний ціннісно-смисловий універсум, своє повсякденне спілкування у світі цінностей за своєрідністю відповідного світосприйняття.

Виходячи з цього, етнонаціональна культура має постійно перебувати у динамічному русі, що в новітніх умовах і забезпечує популярна культура, бо її аксі – естетосфери – це синтез консерватизму (чудових форм автентичного фольклору, народних звичаїв та мистецтва) та інноватики в усіх її модерних і постмодерних формах. Якщо ж відмовитись від модернізації етнонаціональної культури, то символи та ідеали її, вважав О. Шпенглер, перестануть збуджувати уяву та надихати митців на творчі пошуки. З іншого боку – нові покоління при пошуку відповіді на свої естетичні запити можуть, наприклад, остаточно американізуватися чи русифікуватися (якщо мова йде про українську, в тому числі й сіверянську молодь).

Отже, можна зробити наступні висновки. Завдяки множинності і поліцентризму ідеалів постмодерну цілком можливо зберегти специфіку аксіологічного складу етнонаціональної культури, бо вона зберігається навіть за умови зближення соціально-опозиційних статусних ціннісних орієнтацій індивідів, яке породжується спільністю культурних наслідків модернізації та універсалізації суспільств і естетико-психологічного впливу глобальної масової культури. Під впливом глобальної масової культури відбувається трансформація, а іноді навіть трансмутація верхнього шару “швидкої” етноментальності, системи її ціннісних орієнтацій та естетосфери. Трансмутація цінностей – це процес суперечливий, але історично об’єктивний. З одного боку, відбувається зміна на гірше, коли йде деградація етнонаціональних цінностей, таких, наприклад, як мова, або йде вульгаризація, тривіалізація цінностей сімейності. З іншого боку, завдяки здатності етноментальності до оновлення у вигляді трансмутації, етнонаціональні цінності модернізуються та через сучасну поп-культуру стають доступними для представників