Сторінка
3

Українознавство — наукове підґрунтя, ідеологічний стрижень Української Самостійної Соборної Держави та сучасної української політичної нації

Також Петро Кононенко накреслив редакційну політику щодо дослідження концептуальних засад українознавства як цілісної та інтегративної системи наукових знань і навчальної дисципліни: "Журнал "Українознавство" є спадкоємцем не тільки однойменного вісника 90-х років XX ст., а й ЛНВ Наукового товариства імені Шевченка 90-х років XIX ст.: відповідно до предмета дослідження – Україна, світове українство, українознавство у їхній часопросторовій ґенезі – він буде відбивати не лише синтез українознавчих наук у їхній універсальній цілісності та системності, а й українознавчі сфери буття та життєтворчості. Це означає, що будуть друкуватися матеріали фундаментальних досліджень і гіпотези, версії, полемічні трактати; напрацювання у сферах джерелознавства й археології, найхарактерніші набутки літератури і мистецтва; напрями практичного втілення українознавства в заклади виховання й освіти; плани, наслідки роботи вітчизняних і зарубіжних українознавчих центрів. Разом з цим наголосимо: розширення меж українознавчих публікацій – це веління часу, але й воно не стільки мета, скільки засіб, один із шляхів до головної мети. Та мета – новий якісний рівень українознавства у всіх його сутностях і формах. З огляду на це особлива увага буде приділятися розробці історико-теоретичних, методологічних проблем . Маємо відштовхуватися від вимог XXI століття: науці – науковий метод. У світлі цієї вимоги маємо дослідити й висвітлити історію українознавства: у її корінні; вітчизняних і зарубіжних джерелах; у характерних рисах етапів і шкіл; бодай у найяскравіших постатях світочів українознавства – і на цій основі скристалізувати найголовніші принципи подальшого розвитку науки. Цілком зрозуміло, що найпершою вимогою тут буде збір та аналіз джерел і документів" [3, 8].

У вітчизняній академічній і освітянській науці впродовж довгого часу дискутується проблема місця українознавства в системі наукових і навчальних дисциплін. Ми вважаємо, що серед важливих проблем, які потрібно вирішити українознавству, чи не найактуальнішими постають питання сенсу, характеру, принципів його взаємодії з галузевими науками та навчальними дисциплінами. Як головний редактор, П. Кононенко так розуміє вирішення цієї проблеми: "Потрібні кооперація й координація зусиль фахівців, науково-системний метод і вивчення, й аналізу, й інтерпретації. А для нас – розуміння: українознавство не претендує ні на замінника, ні на дублера історії, мовознавства, природознавства, культурології, філософії, психології, релігієзнавства, політології тощо. Воно – синтез та інтегратор досліджень і відкриттів усіх наук, котрі займаються Україною й світовим українством, як і його мета – дати цілісний образ України в усіх гранях та часопросторових вимірах її буття й перспектив. Тому журнал публікуватиме дослідження, що розкриватимуть не сутності й проблеми фольклору, етнології, мовознавства, літературознавства, мистецтва й культурознавства . як окремих наук і чинників буття та поступу, зокрема в проблемах їхнього внутрішнього розвитку, а роль фольклору, етнології й етнографії, мови, культури . як форм українознавства [3, 9].

І підсумовуючи, головний редактор наголошує: "З якомога повнішої системи окремих фактів, подій, історичних особистостей давньої і сучасної історії, на засадах аналізу причин і наслідків важливих тенденцій розвитку суспільства, нації, держави, мови, культури, політичної і правової системи, характеру й наслідків взаємодії людини, роду, етносу і природи, суспільства, людини й мови, цивілізації і культури, внутрішніх і міжнародних інтересів, самосвідомості, ментальності, психіки, долі й історичної місії створити цілісний образ Українського світу, щоб, пізнавши його, творити в світлі найгуманістичніших ідеалів, – таке завдання українознавства" [3, 9].

За чотири роки свого існування журнал "Українознавство" завжди намагався бути послідовним прихильником розбудови Української Самостійної Соборної Держави та Української Національної Ідеї. Як головний редактор, так і кожен автор публікацій, спільними зусиллями намагалися пробудити політичну, бізнесову, інтелектуальну еліту й простих пересічних українців до активної співпраці на благо України і її громадян. Кожне число часопису сіяло зерна Мудрості й Наснаги, Віри й Любові, Мужності й Завзяття, Сміливості й Толерантності. І врешті-решт ці зернятка пустили паростки Надії. І саме ця Надія на побудову в Україні вільної, заможної, цивілізованої і правової держави підштовхнула всіх свідомих громадян нашої країни до протестних акцій щодо злочинної, корумпованої, збанкрутілої й малоросійської влади.

Отже, я переконаний що журнал "Українознавство" своєю громадянською позицією, своїми публікаціями статей, своїм існуванням сприяв формуванню в суспільстві тієї критичної маси, яка не тільки розпочала Помаранчеву революцію, а й довела її до переможного завершення. Все це дало повне право головному редактору журналу "Українознавство" Петрові Кононенку у своїй статті "Оранжево-сонячна революція" так сказати про творців Помаранчевої революції: "Зрештою, і це основне, мільйони реально-міфологічних Антеїв, які були голосом Землі і народу: "Разом нас багато – нас не подолати!" Зрештою – мільйонів тих, що усвідомили: щоб стати європейцями – насамперед необхідно стати українцями – духом і діяннями! Традиціями і новотворчістю, гордістю за верховенство закону, Конституції. . Астрономи повідомили, що під час виборів в Україні на небі появилася незвичайно сяйлива, загадково-пророча комета. Світова преса сповістила, що на Землі засяяла сонячна планета – Україна. Розпочався новий етап розвитку світової історії. Розпочався у Києві" [4, 12].