Сторінка
1

Методи кількісного аналізу ризику

Зміст

1. Вступ

2. Статистичний метод

3. Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільно­сті витрат)

4. Аналітичний метод

5. Метод аналізу чутливості (критичних значень)

6. Нормативний метод

7. Метод експертних оцінок

8. Метод аналізу ризику з використанням дерева рішень

9. Метод аналогій

10. Висновок

11. Індивідуальне завдання.

Вступ

В цій курсовій роботі розповідається про різні методи кількісного аналізу ризику. Це такі методи, як статистичний, аналітичний, метод аналогій та ін. Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є стати­стичний метод. Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за пев­ний період часу. Метод оцінки фінансової стійкості орієнтований на оцінку фінансової стійкості під­приємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потен­ційних зон ризику . Суть методу полягає у виявленні чутливості оціночних по­казників проекту при зміні значень вхідних величин. Метод аналогій для оцінки ризику передбачає використання даних про аналогічні проекти, які виконувалися у порівнян­них умовах.

Статистичний метод

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є стати­стичний метод.

Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за пев­ний період часу. Як оціночний показник звичайно використо­вують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять до одні­єї з п'яти областей ризику (рис. 1): безризикова область,

Умовні позначки: В - виторг,

Пч - чистий прибуток; ВК - власні кошти підприємства;

Вд - валовий доход; Ут - утрати

Рис. 1. Схема областей ризику

область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого гра­ничного значення.

Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат.

Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у за­гальній величині власних коштів підприємства.

Для кількісної оцінки рівня втрат уводять поняття коефіці­єнта ризику (К). Коефіцієнт ризику можна розраховувати:

•як відношення всього капіталу підприємства до суми йо­го активів;

•як відношення розміру втрат до величини власних кош­тів підприємства (табл. 1);

•як відношення очікуваного значення втрат до очікувано­го значення доходу або прибутку (табл. 2) тощо.

Таблиця 1

Рівні ризику залежно від співвідношення величини можливих утрат і величини власних коштів підприємства

Таблиця 2

Типи поведінки особи, що приймає рішення

залежно від співвідношення очікуваних значень

утрат (Еут) і надбань (Енд)

У розглянутому варіанті статистичного методу, значення коефіцієнта ризику є скоріше нормованими значеннями, то характеризують певний рівень утрат, а не розрахованими від­повідно до викладеного вище.

Так, утратам у розмірі половини чистого прибутку відповідає коефіцієнт ризику 0,125, а утратам усього чистого прибутку - 0,25 (область мінімального ризику). Відповідно, утратам у роз­мірі валового доходу відповідає коефіцієнт ризику 0,5, а в роз­мірі його половини — 0,375 (область підвищеного ризику) і т. д.

Частота виникнення певного (і-го) рівня втрат знаходить­ся за формулою:

, (1)

де п - число випадків настання конкретного рівня втрат; N - загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає й успішно здійснені операції даного виду.