Сторінка
1
Валовий внутрішній продукт (ВВП) (Gross Domestic Product, GDP) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які вироблені в країні за певний період часу (один рік).
Розрізняють такі особливості підрахунку ВВП:
1. ВВП — грошовий показник.
Обчислюють різнорідні за складом товари та послуги, вироблені в країні, і зводять їх до єдиної грошової сукупної вартості.
2. Виключення подвійного рахунку.
Для правильного розрахунку сукупного обсягу виробництва необхідно, щоб усі продукти та послуги, вироблені в поточному році, були враховані один раз.
3. Показник ВВП виключає невиробничі угоди.
Розрізняють два типи невиробничих угод: 1) фінансові угоди; 2) продаж утриманих товарів. Фінансові угоди: 1) трансфертні видатки; 2) приватні трансфертні платежі; 3) купівля-продаж цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів тощо). До трансфертних видатків державного бюджету належать видатки з соціального страхування, зокрема допомога безробітним, пенсія ветеранам тощо. Характерним є те, що трансферти не створюють поточного обсягу виробництва. Що ж до продажів утриманих товарів, то ці продажі виключаються з підрахунку ВВП, оскільки не відображають поточного виробництва і містять подвійний рахунок.
4. З розрахунку ВВП виключається тіньова економіка.
5. Циклічні сезонні коливання реального ВВП не впливають на сумарний показник ВВП. Обсяг виробництва в економіці країни зростає упродовж року і досягає найменшого значення на початку,
а найбільшого — наприкінці року. Причини сезонних коливань пов'язані з природними умовами (наприклад, будівельні роботи найінтенсивніше проводять улітку), з періодом літніх відпусток (зростають платні послуги населенню), зі святами (зростає закупівля товарів).
Показник ВВП розраховується трьома методами: 1) виробничим (за доданою вартістю); 2) методом кінцевого використання (за витратами); 3) розподільчим (за доходами).
Розрахунок ВВП виробничим методом підсумовує додану вартість, створену всіма галузями економіки під час виробництва товарів та послуг.
Стадія виробництва характеризується показниками: 1) випуску; 2) проміжного споживання; 3) доданої вартості.
Випуск — вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць-резидентів у звітному періоді. Проміжне споживання — витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, використані економічними (інституційними) одиницями для виробничих потреб. Додана вартість — ринкова ціна обсягу продукції, виробленої фірмою, мінус вартість спожитої сировини та матеріалів, які придбані у постачальників.
Приклад. Власник агрофірми А продає яблука оптовій фірмі В за ціною 0,5 грн за 1 кг. Фірма В продає яблука магазину фірми С за ціною 1,0 грн за 1 кг. Покупець придбає 1 кг яблук у магазині за ціною 1,2 грн за кг.
На кожній стадії виробництва різниця між тим, що фірма заплатила за продукт, і тим, що вона одержить від його продажу, виплачується у вигляді заробітної плати, відсотків і прибутків в обмін на ресурси, які використовуються кожною фірмою в процесі виробництва та обігу. Додана вартість власника становить 0,5 грн, за умови, що він не купував проміжної продукції.
Яку частину вартості потрібно врахувати при визначенні ВВП? Тільки 1,2грн за 1 кг.
Стадії виробництва та розподілу |
Ціна продукту |
Додана вартість |
А |
0,5 |
0,5-0 = 0,5 |
В |
1,0 |
1,0-0,5 =0,5 |
С |
1,2 |
1,2-1,0 = 0,2 |
Разом |
2,7 |
1,2 |
Загальна вартість усіх проміжних продуктів 2,7. Якщо б ми включили цю суму в показник ВВП, то суттєво перевищили б його обсяг. Отже, в розрахунок ВВП включається тільки 1,2 — додана вартість, створена кожною фірмою.
Система національних рахунків в Україні передбачає підрахунок ВВП виробничим методом за формулою:
Розрахунок ВВП методом кінцевого використання (витратний метод) здійснюється підсумовуванням витрат усіх економічних одиниць, які використовують ВВП, — домогосподарств, фірм, держав та іноземців. Отже, ВВП (У) за методом кінцевого використання — це сукупна вартість усіх товарів і послуг, необхідна для того, щоб викупити на ринку весь обсяг виробництва:
Y = C+I + G + NX,
де С — споживання (Consumtion), або кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла): витрати домогосподарств на предмети тривалого користування (автомобілі, телевізори .), товари поточного використання (хліб, молоко .), споживчі витрати на послуги (лікарів, перукарів .); 7 — інвестиції (Investment), або валові приватні внутрішні інвестиції. До валових приватних внутрішніх інвестицій відносяться витрати фірм на будівництво будівель і споруд, у тому числі житлове будівництво; витрати домогосподарств на придбання житла, обладнання, машин, механізмів, нових технологій, амортизація, амортизаційні відрахування, зміна товарно-матеріальних запасів.
Наведене рівняння ВВП називають основною макроекономічною тотожністю.
Щорічні відрахування, які показують обсяг капіталу, котрий споживається в ході виробництва в окремі роки, називають амортизацією.
Валові приватні внутрішні інвестиції включають виробництво усіх інвестиційних товарів, призначених для заміщення машин, обладнання і споруд, які споживані в ході виробництва у поточному
році, та будь-які чисті додавання до обсягу капіталу в економіці. Отже, валові інвестиції включають і суму заміщення, і приріст інвестицій.
Термін "чисті приватні внутрішні інвестиції" вживають для характеристики доданих інвестицій, що мали місце протягом поточного року.
Співвідношення валових інвестицій і амортизації є індикатором стану економіки: піднесення, застій або спад.
1. Зростаюча економіка. Якщо валові інвестиції перевищують амортизацію, економіка перебуває на піднесенні, її виробничі потужності (обсяг капіталу) зростають. У зростаючій економіці чисті інвестиції є величиною позитивною. За рік споживається менше капіталу, ніж виробляється.
Інші реферати на тему «Макроекономіка»:
Зайнятість та безробіття; їх аналіз
Валовий внутрішній продукт та інші основні макроекономічні показники
Бюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки
Модель одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках
Сучасна макроекономічна політика стабілізації в Україні