Сторінка
1

Макроекономічна рівновага

ПЛАН

1. Суть макроекономічної рівноваги.

2. Дослідження економічної рівноваги Л.Вальрасом.

а) модель рівноваги в сфері обміну;

б)модель загальної економічної рівноваги.

3. Класична модель макрорівноваги.

4. Загальна рівновага національного ринку.

5. Модель Манделла-Флемінга.

Суть макроекономічної рівноваги

Рівновага виступає як особливий, “ідеальний” випадок нормального стану, для якого характерна своя логіка взаємозв`язків і взаємозалежностей кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний спосіб відновлення стійкого рівноважного стану між наявними в суспільстві засобами і потребами.

Розрізняють часткову і загальну рівновагу.

Часткова рівновага відповідає стану рівноваги між попитом і пропозицією на окремих локальних ринках (ринки праці, капіталів, споживчих товарів).

Часткова рівновага формується на трьох основних ринках:

- ринку кінцевих продуктів;

- ринку факторів виробництва (праці і капіталу);

- фінансовому ринку.

Рівновага – це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану до дії автоматично підключаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв`язки.

За змістом система економічної рівноваги багаторівнева.

I. Розмежовують рівновагу: обміну, виробництва, розподілу споживання – ці складові у сукупності формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу.

II. Одночасно виділяють:

- умови статистичної рівноваги;

- умови рівноваги економіки, що динамічно розвивається.

III. Виділяють також: повну і часткову, тимчасову і постійну рівновагу.

Сталість економічної рівноваги визначається широтою ринку: чим ширший ринок, тим менші коливання його цін і тим ближчі вони до вартісних пропорцій. Важливою умовою досягнення економічної рівноваги є розвиток національного ринку до інтернаціональних меж.

Проблема часткової та загальної макрорівноваги – це центральна проблема курсу економічної теорії.

Ця проблема породжена:

1) прогресом в суспільному поділі праці;

2) спеціалізацією та кооперацією виробництва.

Відособлені галузі повинні розвиватися узгоджено і гармонійно. Однак, наявність саме відособлених галузей економіки породжує реальну можливість:

1) розбалансування у функціонуванні галузей;

2) порушення зв`язків між галузями, їх видозміни під впливом факторів:

- НТП та технологічного прогресу;

- асортименту продукції;

- змін попиту тощо.

Теоретично можливими є два випадки:

1) при незмінності зазначених вище факторів зв`язки між суб`єктами є постійними (що малоймовірно);

2) при реальному динамічному стані зв`язки знаходяться в неперервній зміні. І відповідно до змін у зв`язках повинно відбуватися пристосування до змінених умов.

Отже, якщо припустити, що в якийсь момент має місце рівновага, то вона досить швидко і постійно порушується і приблизно з такою ж швидкістю і відновлюється.

Цей процес можна уявити як коливання навколо точки рівноваги і тому правомірно говорити про рівновагу як про щось недосяжне і одночасно наявне. Це і є стан, який прийнято називати “рівновага-нерівновага”. В цьому аспекті економіка нічим не відрізняється від природи.

“Рівновага-нерівновага” – це дійсне найменування того стану, на забезпечення якого спрямована діяльність економічних агентів ринку і економічна діяльність держави.

Важливою проблемою макроекономічної рівноваги є проблема її стійкості, тобто наскільки стійким є стан “рівновага-нерівновага”. Як правило, традиційно стійкість рівноваги визначається як стійкість цін на всіх ринках.

Економічна теорія має справу не зі стабільною рівновагою, а з постійними її порушеннями, що образно можна назвати “рівновага-нерівновага”. З цього випливає три суттєвих висновки:

1. Рівновагу слід розглядати як абстрактний модельний ідеал: його ніколи не було і не може бути, але з цього потрібно починати дослідження.

2. Рівновага є динамічна оптимальна нерівновага. Це означає, що вона, являючи собою відхилення цін від вартості, результатів – від затрат, внутрішньо (іманентно) властива ринковій економіці, відіграє позитивну роль у її функціонуванні і розвитку.

3. Рівновага як нерівновага відіграє і негативну, руйнівну роль, спонукаючи економічних суб`єктів діяти всупереч їх глибинним інтересам суспільства в цілому.

Дослідження економічної рівноваги А.Вальрасом.

Загальна економічна рівновага, за визначенням Л.Вальраса – це стан, при якому ефективна пропозиція і ефективний попит на виробничі послуги урівнюються на ринку послуг; ефективна пропозиція і ефективний попит на продукти урівнюються на ринку продуктів, і, накінець, продажна ціна дорівнює витратам виробництва у виробничих послугах.

Аналіз рівноваги Л.Вальрас почав із сфери обміну, де здійснюється взаємодія виробників і споживачів, де реалізується вироблений готовий продукт.

Модель рівноваги Вальраса у сфері обміну.

Прийнято умови для аналізу:

1) обмін здійснюється за умови досконалої конкуренції;

2) ринкові ціни, які відображають сукупність економічних взаємозв`язків, являють собою мінові відношення (пропорції), які встановлюються між контрагентами (покупцями і продавцями).

3) на ринку контрагенти виступають одночасно і як продавці, і як покупці (для спрощення аналізу).

Приймаємо для аналізу:

k – вид товару, k = 1,2 .m (є товарів).

i – споживачі i = 1,2 .n (є споживачів).

xki – кількість товару k-го виду, яка купується і-им споживачем (потенційний попит).