Сторінка
22

Аналіз фінансових ресурсів підприємства (на прикладі колективного підприємства «Зеленбуд»)

Структура фінансового механізму, що розроблена ук­раїнськими вченими, в цілому логічна, але водночас вона потре­бує певних уточнень і подальшого розвитку.

Так, Льовочкін С.В. пропонує замість терміну "фінансово-кре­дитний механізм" використовувати "фінансовий механізм", тому що кредит визначається як складова фінансів, кредитна система — як частина фінансового ринку, який відноситься до фінансової си­стеми, а дії фінансів і кредиту мають єдиний механізм впливу.

Враховуючи, що фінансовий механізм дає уявлення за допо­могою чого можна здійснити фінансовий вплив і повинен пока­зувати, як це зробити, то у складі фінансового механізму доцільно виділяти фінансові інструменти, за допомогою яких ре­алізуються прийняті рішення та фінансові індикатори, що до­стовірно відображають стан суб'єкта фінансових відносин.

В узагальнюючому вигляді за Льовочкіним С.В. можна наве­сти наступне визначення фінансового механізму — це сукупність методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток і система фінансових індикаторів та фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.

Структура фінансового механізму може бути представлена на схемі (див. рис. 3.1.)

Рис.3.1. Структура фінансового механізму

Слід зазначиш, що загалом серед українських вчених Існує чітка позиція щодо визначення фінансовою механізму підпри­ємства та його складових, якщо поза увагою лишити центральну складову механізму економічний інтерес учасників фінансових відносин та її присутність у кожній складовій механізму (крім фінансових індикаторів).

Фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів па розв'язання окремих завдань фінансової політики господарюючого суб'єкта. При цьому розрізняють за­безпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія про­являється у встановленні джерел фінансування, тобі о покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансово­го забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпе­чення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин.

Вона мас наступні напрямки свого прояву:

• за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів, які впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами;

• за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюється відповідна система реалізації еко­номічних інтересів.

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання здійснює­ться за допомогою фінансових інструментів, які в свою чергу ма­ють свої важелі впливу. Елементи фінансових інструментів поділяються на:

• первинного впливу, то діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);

• вторинного впливу, то діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії").

Дія фінансових інструментів здійснюється на основі:

• загального підходу, характерного для всіх суб'єктів фінан­сових відносин (єдиний рівень оподаткування, кредитування, фінансування);

• селективного, диференційованого підходу.

При здійсненні ефективної фінансової політики перевага на­дається селективному підходу.

Важелі впливу на соціально-економічний розвиток підпри­ємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують, що дію та поділяються па:

• за напрямом дії стимули, санкції;

• за видами - норми й нормативи;

• за методологічними засадами умови і принципи форму­вання доходів, нагромаджень і фондів; умови і принципи фінан­сування і кредитування.

В теорії фінансів система фінансових індикаторів включає:

• фінансові категорії;

• фінансові показники;

• фінансові коефіцієнти.

Застосовування фінансових категорій як фінансових індика­торів не є доцільним, тому що вони відображають лише наукову абстракцію реальних економічних відносин, тобто чисто теоре­тичні поняття і не можуть використовуватись як інформаційна база. Фінансові показники підприємства характеризують кількісну сторону фінансових відносин і показують обсяги фінан­сових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансової діяль­ності. Фінансові коефіцієнти це відносні фінансові показники, які виконують оцінюючу функцію, тобто дають можливість оціню­вати фінансову діяльності. Саме вони можуть виступати у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються ви­моги повноти, достовірності та своєчасності.

Отже, по-перше, фінансовий механізм — це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це ме­ханізм, який дозволяє розв'язувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що ролі, фінансів у відносинах розподілу вторин­на і основне регулювання здійснюється у сфері виробництва. Таким чином, фінансовий механізм с способом організації фінансів.

висновки

З наведеного вище матеріалу можна зробити такі висновки: Фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і та задоволення інших суспільних потреб. Однією з найважливіших умов розкриття змісту й призначення фінансових ресурсів є виявлення їхнього взаємозв'язку І з вартісною структурою валового внутрішнього продукту.

Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою процесу відтворення на всіх його стадіях, однак формування кінцевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, споживання й нагромадження, здійснюється розподіл доходів між підрозділами суспільного виробництва, галузями господарст­ва, соціальними групами, безпосередніми виробниками матеріальних благ. Питома вага фінансових ресурсів у ВВП за роки незалежності зменшилася з 93.8% до 72.1%. Незважаючи на загальну позитивну значимість цієї тенденції до зниження, такі різкі коливання мають негативні наслідки для розвитку макроекономічних процесів і призводять до механічного руйнування фінансових пропорцій, які утворилися господарюючими суб'єктами попереднього часу та є фактором щодо поглиблення фінансової кризи, зокрема кризи неплатежів.