Сторінка
1

Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону

Зміст

Вступ

І Цінні папери: їх сутність, види, порядок випуску та обігу

1. Поняття цінних паперів. Їх класифікація та види

2. Порядок випуску цінних паперів та їх обіг

3. Ринок цінних паперів як основа фінансового ринку

4. Правове забезпечення функціонування ринку цінних паперів

ІІ. Інвестиційний процес та його фінансове забезпечення

1. Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу

2. Типи і способи фінансування інвестиційного процесу регіону

ІІІ. Аналіз та економічна оцінка формування інвестиційного потенціалу регіону

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

І. Організаційно-правові засади функціонування ринку цінних паперів

а) цінні папери та їх характеристики

б) ринок цінних паперів як складова фінансового ринку

в) основні ринку цінних паперів та його суб’єктів

ІІ. Інструменти ринку цінних паперів

а) перелік і їх характеристика

б) цінні папери як інструмент формування інвестиційних ресурсів (регіону)

Вступ

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Тому у багатьох термін “ринок” асоціюється з базаром, тобто місцем обміну вироблених благ. Це правильно лише частково. Ринок – поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, торгові точки, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку, промислового споживання тощо.

Ринок (як економічна категорія) це сфера товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюється конкретна господарська діяльність щодо просування товарів і послуг від їх виробників до споживачів. Основні складові ринкового механізму – попит, пропозиція і ціна [№ 7, с. 400].

Ще стисліше трактується поняття ринку у навчальному посібнику А. С. Гальчинського, де ринок – це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва [№ 3, с. 157].

Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це ще просто сфера обміну, а також сфера, в якій обмін товарів (цінностей) здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Тобто збалансування актів купівлі продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Таким чином, ринок – це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін.

За економічним призначенням об’єкти ринкових відносин ринки підрозділяються на:

- предметів споживання і послуг

- засобів виробництва

- нерухомості

- науково-технічних розробок та інформації

- праці (робочої сили)

- валютний

- фінансовий (капіталу, фондовий)

За ступенем зрілості ринкових відносин ринки класифікують на:

- розвинений

- ринок, що формується

- ринок з різним ступенем обмеженості конкуренції (монопольний, олігопольний)

Відповідно до чинного законодавства, ринки поділяють на:

- місцеві

- національні (внутрішні)

- світові (міжнародні)

Фінансовий ринок – це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої економіки і включає:

а) кредитний ринок

б) ринок цінних паперів

Такий ринок створюється на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних паперів.

В сьогоднішніх умовах в Україні ще недостатньо розвинений фінансовий ринок, а у фінансово розвинених державах (США, Англії, Франції, Німеччині, Італії, Японії, Греції, Австрії та інших державах) він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств і організацій, істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і фінансового розвитку.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позикоодержувачами з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни). Залежно від суб'єктів і змісту відносин розрізняють:

• взаємний кредит, тобто кредитні відносини між підприємствами, фізичними особами і небанківськими закладами; різновидом взаємного кредиту є комерційний кредит у товарній формі, що надається постачальником покупцеві;

• банківський кредит — надається банками, як правило, у грошовій формі;

• державний кредит — кредитором виступає держава;

• кредит на цілі споживання — надається у формі взаємного (комерційного) і банківського; позикоодержувачами є фізичні особи.

Позикоодсржувачі залежно від величини позики, терміну, на який вона видається, попиту і пропозиції кредитів, рівня інфляції ти інших економічних чинників сплачують кредиторам певний відсоток.