Сторінка
13
1.3 Ринок цінних паперів як основи фінансового ринку.
В умовах переходу нашої країни до ринкової економіки, коли слід визначитися як проводити реформування економіки України, важливо чітко уявити що саме і в якій послідовності потрібно реформувати. До сфер соціально-економічного життя країни, які слід створювати безумовно належить і фінансовий ринок, незмінною складовою в структурі якого є ринок цінних паперів.
Роздержавлення шляхом поглиблення процесів приватизації та розвитку підприємництва, розширення інфраструктури ринкових відносин, викликають необхідність подальшого вдосконалення кредитно-грошових відносин. А це, в свою чергу, викликає необхідність створення особливого сектору господарювання, який пов’язаний з обігом цінних паперів, кредитних ресурсів, валютних коштів та інших фінансових інструментів, - фінансовий ринок.
В економіці кожної країни, як відомо, постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів. Його головними суб’єктами виступають підприємства, організації, приватні фірми, корпорації, держава, індивідуальні господарники, різноманітні фінансові інститути (комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії, пенсійні фонди і т. Д.). При цьому в одних суб’єктів виникає потреба в додаткових коштах, в інших – накопичуються заощадження, які можуть бути використані для інвестування. Метою ж фінансового ринку якраз і є акумуляція та ефективне розміщення заощаджень в економіці країни [29, с. 23].
Таким чином, фінансовий ринок представляє собою грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах.
Поняття “фінансовий ринок” охоплює найрізноманітніші ринки, які мали місце як в існуванні раніше, так і в сучасних умовах господарювання. При цьому кожний ринок має справу з певним типом зобов’язань, обслуговує різні кола клієнтів, функціонує в різних районах, іншими словами, фінансовий ринок є цілісною системою, яка складається із взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих елементів, кожний з яких спроможний окремо впливати на розвиток цієї системи. Отже, в структуру фінансового ринку входять:
1. ринки матеріальних активів
2. Ринки цінних паперів
3. Ринки деривативів (ф’ючерсів, форвардів)
4. Ринки заставних
5. Ринки споживчих кредитів
6. Ринки інвестицій
7. ринки валютних коштів
Можуть існувати й інші розділи фінансового ринку, які виникатимуть в міру подальшого розвитку останнього, або стануть елементами вище згаданих ринків.
Таким чином, фінансовий ринок діє у вигляді цілісної і прозорої системи, в якій активно взаємодіють найрізноманітніші фінансові активи. Виключення з обігу будь-якого з елементів системи негайно призведе до її руйнування і занепаду.
Поряд з цим, існують і інші поділи фінансового ринку як системи. Фінансовий ринок може діяти як на міжнаціональному (світовому) рівні, так і на національному (в межах держави), регіональному чи місцевому рівнях.
Фінансовий ринок – це далеко не стабільне середовище, в якому відбуваються операції з валютою, цінними паперами, грошовим капіталом. Це, перш за все, ринок де відбуваються постійні коливання валютних курсів, знецінюються одні і підвищують свою надійність та ліквідність інші цінні папери.
Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів. Під ринком цінних паперів розуміють такий розділ фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбуваються на ринку між його суб’єктами з приводу випущених цінних паперів.
Ринок цінних паперів – частина ринку позикових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (банки, фондову біржу, спеціальні кредитні установи) акумулюються грошові нагромадження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів.
Розрізняють первинний ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, і вторинний ринок цінних паперів, де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше. Інституційними установами ринку цінних паперів є спеціальні кредитні заклади та фондові біржі, які сприяють акумуляції грошей підприємств, банків, держави, приватних осіб та спрямуванню їх, як правило, у довготермінові інвестиції [19, с. 103].
Учасники ринку цінних паперів
Рисунок 1.1
 |
Головною метою ринку цінних паперів кожної країни повинно стати становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.
Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і зумовлюють створення фондового ринку, як складової частини ринкових відносин, що забезпечує вільний обіг коштів у формі цінних паперів. Фондовий ринок має сприяти обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів. Він дає змогу самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму.
Створення ринку цінних паперів України вимагає врахування відомих загальносвітових принципів та стандартів функціонування фондового ринку.
Щоб фондовий ринок України став ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував належні умови для розміщення інвестицій та надійний захист інтересів інвесторів, його створення та подальше функціонування повинно будуватися на слідуючи принципах:
Соціальна справедливість – забезпечення створення рівних можливостей і спрощення умов доступу інвесторів та позичальників до ринку фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб’єктів ринку цінних паперів.
Надійність захисту інвесторів – створення необхідних умов для реалізації інтересів суб’єктів фондового ринку та забезпечення їх майнових прав;
Урегульованість – створення гнучкої та ефективної системи регулювання фондового ринку;
Контрольованість – створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів.
Ефективність – максимальна реалізація всього потенціалу фондового ринку в мобілізації та розміщенні фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення;
Завантажити реферат