Сторінка
2
Ринок цінних паперів у вигляді акцій, облігацій, зобов'язань державного казначейства, ощадних сертифікатів та векселів не тільки є прямим продовженням кредитного ринку, з яким він взаємодіє, а й має багато особливостей, одна з яких полягає у необхідності правового регулювання відносин між усіма його учасниками. Цінні папери — це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили, і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є власниками їх.
Ринок цінних паперів складається з двох частин — первинного і вторинного ринків. На першому відбувається емісія цінних паперів, тобто випуск їх у обіг. Другий ринок призначений для перепродажу цінних паперів. Це відбувається на фондовій біржі, через що ринок цінних паперів називають фондовим ринком. Саме він дає змогу в ринковій економіці забезпечити тісні прямі та зворотні зв'язки між відтворенням справжнього капіталу і того, що функціонує у вигляді цінних паперів. Зокрема, прямий зв'язок біржової кон'юнктури залежно від стану справ у економіці дає можливість фондовій біржі через зміну курсів цінних паперів виконувати роль барометра економічної кон'юнктури. Зворотні зв'язки виявляються у впливі коливань розмірів акціонерного капіталу на перебивання капіталу в інші галузі, фінансування підприємств тощо [14, с. 167-168].
Саме цінні папери різних типів, видів і різновидів, економічні суб’єкти, ринкова технологія, інфраструктура є атрибутами фондового ринку. Кожний з цих атрибутів можна покласти в основу класифікації.
Цих класифікацій існує велика кількість. Зокрема, класифікація за технологією обороту цінних паперів дає “первинний ринок” і “вторинний ринок”. Первинний ринок – це ринок, на якому відбувається їх оборот. Класифікатором ринку цінних паперів є так звана система “чотирьох ринків”. “Перший ринок” – фондова біржа. “Другий ринок” – позабіржовий ринок, на якому відбувається оборот цінних паперів, не зареєстрованих на біржі. “Третій ринок” – позабіржовий ринок з реєстрацією цінних паперів через посередників. “Четвертий ринок” – позабіржовий ринок, на котрому операції здійснюються через комп’ютерну систему [21, с. 91].
В дипломній роботі будуть детально розглянуті ринок цінних паперів, його структуру, основи регулювання, місце у національному господарстві та роль у суспільному відтворенні взагалі.
Ринок цінних паперів як економічна категорія виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на початковий капітал, котрий знайшов своє вираження у формі цінних паперів. Самі терміни “ринок цінних паперів”, “фондовий ринок”, “ринок капіталу” законодавчо не закріплені. Лише пояснення терміну “ринок цінних паперів” наведено у Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України, яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р.: “Ринок цінних паперів являє собою багатофункціональну систему, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин [8, с. 11].
Ринок цінних паперів – це частина фінансового ринку (інша його частина – ринок банківських кредитів). Банк рідко видає кредити більше ніж на рік. Випускаючи цінні папери, можна отримати гроші навіть на декілька десятиліть (облігації) або взагалі у безтермінове користування (акції). За цим поділом фінансового ринку на дві частини стоїть поділ капіталу на оборотний і основний.
Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, банки надають посередникам ринку цінних паперів кредити для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам великі блоки цінних паперів для перепродажу і по іншим причинам. В деяких європейських країнах основну посередницьку роль на ринку цінних паперів відіграють найбільші комерційні банки.
Завдання ринку цінних паперів – забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох під структур:
1) цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, що саме продається і купується);
2) учасників (суб’єктів) ринку цінних паперів (визначається, хто саме купує і продає цінні папери);
3) процесу (технології) фондової діяльності (визначається, як саме відбувається обіг цінних паперів).
Ми, відповідно до вибраної теми дипломної роботи, більш детально зупинимося на питаннях ринку цінних паперів та його ролі у формуванні інвестиційного потенціалу регіону.
Розділ І. Цінні папери: їх сутність, види,
порядок випуску та обігу.
1. Поняття цінних паперів, їх класифікація та види.
Будь-який цінний папір характеризується трьома такими універсальними ознаками.
По-перше, цінний папір є безвідкличним свідоцтвом емітента про те, що він узяв на себе певні зобов’язання перед інвестором. Емітент не має права в односторонньому порядку, якщо це не обумовлено в договорі із інвестором, відкликати цінний папір, анулювати його, обміняти, відібрати і здійснювати інші дії, на шкоду правам та інтересам інвестора.
По-друге, інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають із самого факту володіння цінним папером.
По-третє, для передачі прав власності на цінний папір достатньо внести ім’я нового власника до реєстру акціонерів у реєстратора або депозитарія. За документарної форми випуску – передача цінного паперу здійснюється з допомогою індосаменту.
Проте загальні, універсальні ознаки цінних паперів цим практично й вичерпуються. Конкретна сукупність майнових прав, привілеї та обмеження визначаються конкретним видом цінних паперів.
За ознаками їхньої економічної природи цінні папери, як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фінансові інструменти. Пайові папери засвідчують відносини спів власності або пайової участі у формуванні статутного фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фінансові інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.) – це особливі фондові цінності ,які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Вони не дають ні права власності, ні права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів (частіше акцій) [№ 10, с. 34].
Завантажити реферат