Сторінка
3
На цих землях, у працях О. Фамінцина, А. Маслова, М. Лисенка, М. Привалова, Г. Хоткевича, К. Квітки, А. Гуменка, А. Хибинського сформувалась як самостійна дослідницька галузь науки про національні музичні інструменти – етноорганологія, яка зростала у тісному взаємозв'язку з академічним інструментознавством Західної Європи, основоположником якого прийнято вважати бельгійця Огюста Геварта (1828-1908).
Головне, що відрізняє праці видатних російських, українських, польських інструменталістів – це звернення до народних витоків національної музичної культури, спроба уявити картину функціонування музичного духового інструментарію в народному мелосі, показати шляхи їх розвитку, географію розповсюдження, історичну хронологію у використанні окремих їх видів музикантами – носіями традицій (в т.ч. - скоморохами), виявити етимологію традиційних термінів, спираючись на свідчення фольклору, історичних пам'яток та історико-лінгвістичні аналізи.
Військові традиції в становленні сучасного духового оркестру
Духовий оркестр – колектив виконавців на духових (дерев’яних і мідних або тільки мідних, т. зв. банда) і ударних інструментах. Духовий оркестр може виступати в самих різноманітних акустичних і кліматичних умовах – в приміщеннях, на відкритому повітрі, в тому числі при низькій температурі, в русі. Завдяки цьому духовий оркестр здавна використовується в арміях багатьох країн світу. Широке застосування він знаходить також при проведенні суспільно-політичних, культурно-масових і спортивних заходів.
Духовий оркестр зародився в далекому минулому. Ще до н.е. в Єгипті, Персії, Греції, Китаї, Індії під час різноманітних урочистих, релігійних обрядів і військових дій використовувалися ансамблі духових і ударних інструментів. Широке розповсюдження отримали флейти, прямі труби, роги і барабани. В середні віки паралельно з удосконаленням інструментів розширюється і склад духового оркестру. Він збагачується такими інструментами як дудка, волинка, гобой, сурма, мисливський ріжок, натуральна валторна і тромбон самої простої конструкції. В багатьох країнах Європи духові оркестри з’явилися в XVII ст. До їхнього складу входили флейти, дудки, гобої, фаготи, труби, валторни і барабани. В Росії в кінці 17 – початку 18 ст. у всіх полках армії вперше були затверджені штати воєнних оркестрів. Перші російські духові оркестри були невеликими за складом: в них входили 5 голосів, 2 труби і 2 валторни; в кінці першої четверті 18 ст. вони нараховували уже 20-30 виконавців. Духові оркестри з’явилися також і при дворах заможних вельмож. В 2-ій половині 18 ст. духові оркестри поповнилися поперечними флейтами, кларнетами різноманітних строїв, басетгорнами і інструментами "яничарської" (турецької музики – великим і малими барабанами, тарілками і ін.). На початку 19 ст. в різних країнах встановилося певне співвідношення інструментів духового оркестру. Так, до складу духового оркестру французької армії входили 5 перших кларнетів, 5 других кларнетів, 2 малі флейти, 1 труба, 4 валторни, 5 фаготів, 1 тромбон, 1 серпент, 1 пара цимбал (тарілок), 1 великий і 1 малий барабани.
В 19 ст. відбуваються суттєві зміни в духових оркестрах. Створення клапанного, вентильного і пістонного механізмів до всіх натуральних мідних духових інструментів і удосконалення дерев’яних духових суттєво розширили виконавські можливості духових оркестрів. Складається два основних різновиди духового оркестру – оркестр мідного і мішаного складу. У порівнянні з 18 ст. склад духового оркестру збільшується вдвічі. Музику для духового оркестру пишуть видатні композитори: Л.Бетховен, Г.Берліоз, М.Глінка, М.Римський-Корсаков, О.Аляб’єв і ін. Духові оркестри країн Європи і Америки містять велику кількість дерев’яних і мідних духових інструментів. В кожний духовий оркестр входить від 35-40 до 70-80 виконавців. Основу зарубіжних духових оркестрів складають групи дерев’яних і характерних мідних інструментів, тоді як склад основної мідної групи інструментів є відносно скромним.
В ХХ ст. духові оркестри пройшли великий і складний шлях. Поступово сформувалося три різновиди духових оркестрів мішаного типу: малий, середній і великий.
Малий духовий оркестр із 20 музикантів містить невелику групу дерев'яних (флейта і три кларнети), більшу частину оркестру складають інструменти основної групи (корнети, альти, тенори, баритони, баси). Ці інструменти добре звучать на відкритому повітрі, зберігаючи повноту і яскравість тембру. Група характерних мідних інструментів складається з 2 валторн і двох труб, група ударних містить великий і малий барабани і тарілки. Оркестр такого складу виконує переважно твори маршової, танцювальної і естрадної музики, а також класичні п’єси малої і середньої складності.
В духовому оркестрі середнього складу, який нараховує 30 виконавців, більш повно представлена група дерев’яних інструментів – до неї введено один гобой і вдвічі збільшено кількість кларнетів. Основна мідна група є провідною: вона доповнена партіями 2-го корнета, 3-го тенора і 2-го баса. До групи характерних мідних введено 3 тромбони. Духовий оркестр середнього складу в змозі виконувати твори майже всіх жанрів середнього ступеня складності.
Духові оркестри великого складу нараховують від 40-55 і більше виконавців. До складу такого оркестру входять всі сучасні мідні і дерев'яні духові інструменти. Група дерев’яних інструментів містить флейти, альтову флейту, гобої, альтовий гобой, кларнети, альтовий кларнет, бас-кларнет, саксофони, фаготи, інколи і контрафагот. Багатство тембральних барв і технічна рухливість роблять групу однією з провідних. Групу характерних мідних інструментів, якій притаманна злитість звучання і динамічна гнучкість, представляють 4 валторни, 3 труби і 3 тромбони (число виконавців цих партій часто подвоюється). Група основних мідних інструментів збільшена за числом виконавців партій корнета, баритона, баса і контрабаса. Група ударних містить повний комплект сучасних ударних інструментів як з визначеною, так і без визначеної висоти звуку. Крім того, у великих склад епізодично використовується арфа, рояль, челеста, дзвони, там-там, маримба, вібрафон і інші інструменти. Здійснюються кроки щодо подальшого удосконалення інструментальних складів духових оркестрів. Так, оркестр із 20 виконавців тепер часто комплектується в наступному складі: флейта (зі зміною на малу флейту), 3 кларнети (зі зміною на саксофони), 2 валторни, 2 труби, 3 тромбони, великий і малий барабани, 3 корнети, тенор (1-й), баритон і 2 баса (один зі зміною на смичковий контрабас). Подібним чином комплектується і оркестр з 30 музикантів: 2 флейти (одна із зміною на малу флейту), гобой (із зміною на альтовий гобой), 4 кларнети (один із зміною на басовий кларнет), 3 саксофони (2 альти і тенор із заміною на кларнети), фагот, 4 валторни, 2 труби, 3 тромбони, 2 барабани, литаври, 3 корнета, тенор, баритон, 2 баса, смичковий контрабас.
Військова музика – музика, яка підпорядкована цілям патріотичного виховання і стройового навчання військ. Засобами військової музики у військах здійснюються також функції сигналізації, повідомлення, зв’язку і управління.