Сторінка
12
Безперечну наукову та практичну цінність мають запроваджені І.Якустіді дослідження роботи язика валторніста за допомогою рентгенограм. Профільні рентгенограми кісних тканин голови з контрастуванням язика і губ за рахунок змащення вапном сіркокислого барію були отримані дослідником на рентген-апараті «Діагномакс». Рентгенограми показали, що функції язика не вичерпуються тільки атакою звука, вони є важливішим елементом теситурної техніки валторніста. Змінюючи свою форму і положення, язик разом з відповідним положенням нижньої щелепи і м’якого піднебіння змінює об’єм і форму резонуючої порожнини рота, котра створює сприятливі умови для доброго звучання валторни на всіх ділянках її звукоряду. Робота язика, що пов’язана з атакою звука, як показали дослідження І.Якустіді, відзначається великою точністю і різноманітністю. Форма, положення і кінематика його рухів змінюється в залежності від зміни висоти видобуваємих звуків. Дослідження І.Якустіді переконують в тому, що не існує універсального типу роботи язика, який був би придатний для надійної атаки звуків різної висоти, а також показують, яким чином в цьому випадку повинні змінюватися форма, положення і напрямки руху язика’.
Різноманітні лабораторні дослідження об’єктивних та суб’єктивних факторів тембру та динаміки фагота провів професор Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського В.Апатський. За допомогою автоматичних аналізаторів спектру різної конфігурації йому вдалося визначити спектральний склад всіх звуків фагота, а також виявити сильну форманту в зоні 400-500 герц. І слабку другу форманту, розташовану приблизно вдвічі вище першої. Ретельне вивчення отриманих спектрограм показало, що фаготні форманти мають властивість підвищувати своє частотне розташування в міру того, як підвищується теситура аналізуємих звуків. Під час досліджень В.Апатському вдалося висвітлити цілу низку питань, пов’язаних з тембральною природою фагота: тембральну своєрідність регістрів і природу виникнення формант фагота, причину неякісного звучання і недостатньої інтонаційної чіткості його нижнього регістру, причину збіднення спектрів високих звуків фагота та ін. Апатським досліджувалась тембральна природа так званих перехідних процесів фагота. Експериментальні дослідження показали, що тембр фагота перебуває в стані постійного руху, він живе, дихає, безперервно змінюючись і перетворюючись. В цьому криється специфіка і принадність живого звучання фагота, яку сьогодні можна відтворити на електромузичних інструментах.
Апатським була виконана ціла низка інших дослідних робіт. За допомогою вимірника рівня звукового тиску визначався динамічний діапазон фагота. За результатами загальних тембрально-динамічних вимірів були виявлені звуковисотні зони найбільшої і найменшої виразності фагота.
Дослідження суб’єктивних факторів виявило, що найкращі тембральні і динамічні характеристики звучанню фагота надає о-образний амбушюр. Досліджувався вплив на тембр і динаміку звучання фагота таких елементів амбушюра, як ступінь підвертання губ на зуби, стан підборіддя, глибина захвату тростини губами, тиск губ на тростину, пружність м’язів губного апарату та ін.
Пневмографічним методом досліджувались фізіологічне і виконавське дихання. Пневмограми показали, що між ними існує тісний зв’язок, і починати постановку виконавського дихання інколи слід з виправлення недоліків фізіологічного дихання. Досліджувались об’єм вдиху, залежність витрачання від регістру і динамічного нюансу, з’ясовувався оптимальний ступінь наповнення легень під час виконавського вдиху та звільнення легень під час виконавського видиху.
За допомогою рентгенограм досліджувалась робота резонаторів звукового апарату фаготиста. Рентгенограми показали, що під час гри у Фаготистів розширюється порожнина рота, язик відсувається назад, трохи Піднімається м’яке піднебіння. Деяке зближення спинки язика з задньою стінкою глотки чітко формує рупороподібну резонуючу порожнину рота.
Робота губного апарату фаготиста та характер коливань пластинок тростини досліджувались за допомогою тензометричних вимірювань. В основу експерименту було покладено ідею виявлення характеру коливань пластинок тростини і зусиль губ фаготиста за деформацією пластинок. Для, цього на пластинки наклеювались мініатюрні тензодатчики. Під час гри в залежності від зусиль губ пластинки деформувались в тій чи іншій мірі. За цими деформаціями, які фіксувалися відповідними приладами, можна було судити про характер коливань пластинок і зусилля губ, що тиснуть на тростину. Для з’ясування кількісної сторони питання застосовувалось тарування. Тензометричні вимірювання довели, що у професійного фаготиста під час гри нижня губа натискає на тростину середньої міцності із зусиллям від 20 до 400 грамів. Молоді фаготисти, які не оволоділи мистецтвом гри на опертому диханні, натискали губами на тростину з ще більшим зусиллям. Сучасна о-подібна постановка губ фаготиста сприяє досягненню більш рівномірного навантаження на обидві губи. Однак, як свідчать тензограми, і в цьому випадку нижня губа працює більш активно, ніж верхня. Опір тростини на нижню губу значно зростає під час підвищення теситури. Вимірювання показали: якщо під час видобування звука До великої октави нижня губа натискає на тростину з зусиллям приблизно 20 грамів, то при видобуванні звука До другої октави це зусилля зростає до 350 грамів’.
Чималий внесок у вивчення природи духового вібрато зробили експериментальні дослідження, які здійснив професор класу фагота Харківського державного інституту мистецтв Г.Абаджан. Його дослідження довели, що в процесі духового вібрато мають місце періодичні змінювання гучності, висоти і тембра звука з частотою 5-7 коливань на секунду. У деяких виконавців переважало вібрато гучності, у інших – вібрато висоти. Під час вібрато має місце збагачення спектру звуків за рахунок додаткових компонентів – бокових складових гармонік. На думку дослідника, до найбільш значного збагачення спектра приводить вібрато висоти. Вперше в науковій літературі
Г.Абаджан дає опис нового, ще невивченого типу вібрато, яке він називає бронхіальним. Дослідник висуває сміливе припущення, згідно з яким бронхіальне вібрато виникає завдяки роботі м’язів бронхів, що періодично змінюють розміри просвітів бронхів. Здійснивши об’єктивні дослідження цього типу вібрато за допомогою медичною апарату фонопульмографа, дослідник довів, що його припущення має рацію.
Цікаві лабораторні дослідження дихання, амбушюру і тростини кларнетиста були проведені професором Одеської державної консерваторії К.Мюльбергом.
За допомогою електропневмографії досліджувалось дихання 14 кларнетистів різної кваліфікації. Було отримано 300 пневмограм, знятих в різних виконавських умовах, при виконанні різних завдань. В експерименті використовувався багатоканальний осцилограф. Одночасно були зареєстровані звуковий результат, сила звука, час, дихальні рухи по лінії грудей, на рівні підложочки і нижніх ребер.
Обробка отриманих даних дозволила зробити висновки, що мають безсумнівну практичну цінність. Зокрема було зафіксовано майже у всіх учасників експерименту деяке підвищення позиції дихання в сидячому положенні.