Сторінка
10
Detache (відділений) – прийом виконання окремих звуків, характеризується енергійним (але не різким) поштовхом язика при атаці та досить значною подовженістю звуку.
Складність викликає необхідність витримування рівномірної сили та продовжності кожного звуку.
Staccato (відривисто) – прийом виконання окремих відривистих звуків за допомогою швидких та легких поштовхів язика при атаці. Ступінь відривистості звуків визначається довжиною пауз, що утворюються між звуками: чим більша пауза, тим коротше та гостріше staccato і навпаки. В нотному запису staccato визначається крапками, які стоять над нотами чи під ними.
Складність виконання даного штриха викликає декілька причин:
- по-перше, необхідність максимальної рухливості та легкості рухів язика при атаці;
- по-друге, чітке узгодження рухів язика та роботи пальців.
Martele (чіткий, відчеканений) – прийом виконання відривистих, злегка акцентованих звуків за допомогою дуже чіткої, енергійної атаки, що підкріплюється посиленим видихом. На відміну від staccato, в нотному запису цей штрих позначається короткими, вертикальними, загостреними у напрямку до ноти рисочками, які, зазвичай, називають клинами.
Non legato (незв’язно) – прийом виконання звуків за допомогою окремих пом’якшених поштовхів язика. При грі non legato звук злегка скорочуються, внаслідок чого між ними утворюються невеликі паузи. В нотному запису позначається лігою та крапками, які стоять над чи під нотами.
Portamento (поступ, перенесення) – прийом виконання м’яких та максимально витриманих звуків, при якому поштовх язика майже не переривають плавного руху повітряного струменя, що видихається. В нотному запису позначається лігою та рисочками, які стоять над чи під нотами.
Подвійне staccato – особливий прийом виконання окремих звуків у швидкому темпі за допомогою так званої комбінованої атаки звуку, в основу якої покладені поперемінні рухи переднім кінцем та спинкою язика.
Frulato – специфічний прийом виконання одного й того ж звуку, що швидко повторюється, подібно до смичкового tremolo, досягається під час виконання язиком рухів, які називаються тріскачкою (промовляння букв: фрррр або трррр).
чистота інтонування є необхідною умовою виконання музики на духових інструментах. У теоретико-методичних дослідженнях видатних педагогів-духовиків виділяються декілька причин фальшивого звучання музичного інструмента:
Технічні причини – пов’язані з недосконалістю моделі інструмента, його несправністю чи невідповідністю до віку виконавця.
Індивідуально-особистісні причини – недостатньо розвинений слух у школяра, відсутність або недостатність слухового контролю, погана зосередженість та концентрація уваги.
Причини виконавського плану – недосконале володіння необхідними вміннями та навичками звуковидобування (виконавське дихання, амбушюр, постановка тощо)
Підсумовуючи вказане вище, слід зазначити, що застосування певних прийомів видобування звуку на духових інструментах, виконання штрихів, динаміки повністю підпорядковане завданням виконавського втілення музичного образу.
Зміст та сутність комплексної методики освоєння духових інструментів (КМОДІ)
Основним мотивом створення методики комплексного освоєння духових інструментів, за твердженням її автора В.М.Говора, стало складне становище з ансамблево-оркестровим музикуванням на духових інструментах. А духовий оркестр – це унікальна форма соціально-психологічного та естетичного виховання. Прикладом можуть слугувати сполучені Штати америки, де в більшості загальноосвітніх шкіл існують загальні духові оркестри, склад кожного з яких має до 100 учасників.
Причин складної ситуації з оркестровим музикуванням на теренах пострадянського простору, на думку В.М. Говора, декілька. Однією з най складніших є відсутність наукових основ у навчанні гри на духових інструментах, без яких:
по-перше, неможливо забезпечити процес ефективного та якісного освоєння цих інструментів;
по-друге, забезпечити широку доступність в освоєнні духових інструментів.
Методика комплексного освоєння духових інструментів (КМОДІ) є перспективною спробою технологізації процесі навчання грі на духових інструментах за допомогою якої:
значно скорочується початковий етап я інструмента та виходу на рівень колективного музикування (як у системі К.Орфа);
підвищується мотивація до оволодіння грою на духових інструментах та якість ансамблевої культури вже в дитячому віці.
Провідними завданнями методики є якісність звукового результату, а саме: тембру, інтонаційної стійкості та динамічної гнучкості.
Можливість використання даної методики, за твердженнями експертів (серед яких професор кафедри духових інструментів А.М.Вавиліна, та її колеги В.Ф.Венгловський, А.Т.Скобелєв, К.Шнайдером та іншими) для освоєння всіх духових інструментів доведена практикою та забезпечується використанням методу аналогії, який вперше застосовується у даному контексті. Суть даного методу полягає у знаходженні спільних біофізичних закономірностей та психофізичних особливостей у однієї групи інструментів та перенесення їх на інструменти зі схожими властивостями.
Наприклад, експериментальним шляхом були знайдені спільні особливості у роботі голосових зв’язок співаків і губ трубача у взаємодії з природнім диханням. Вони були перенесені спочатку на мідні інструменти. Потім були знайдені спільні закономірності в тих же компонентах (дихання - губи) у флейти. Після чого розроблений єдиний підхід до звуковидобування на мідних духових інструментах і флейті, який значно активізує роботу губного апарату за рахунок його позиційної настройки.
Подібна настройка сприяє досягненню вказаних вище показників та відкриває можливості для переносу цього підходу на інші духові інструменти, з незначно. Корекцією відносно управління тростю на кларнеті та саксофоні, а також на гобої та фаготі.
Методологічну основу КМОДІ складає СФЕРОДИНАМІКА – наукова теорія нового часу заснована Б.В.Гладковим (2000 р.)на результатах математичного дослідження Шкали натурального музичного звукоряду (НМЗ). За допомогою цієї методики автори намагаються розкрити секрети формування сенсорного простору людини, з одного боку та формування звукового середовища по сферам, с іншого
Спираючись на математичну модель формування звукового простору з її динамічними якостями, автору вдалося виявити можливість її застосування до побудови технології освоєння духових інструментів в більш ефективному та доступному режимі
Нова модель процесу освоєння духових інструментів, що склалася таким чином реалізується в практичному вигляді як модель складної взаємодії організму та інструмента.
В понятійному плані динаміка має широкий спектр застосування, як в музичні теорії, так і в музично-педагогічній практиці.
Динаміка розглядається авторами теорії як якісний показник інерційного руху в бік зростання або спаду інтенсивності будь-якого процесу, явища тощо.
Під основними видами динаміки у вказаній системі розуміються наступні:
динаміка будь-якого руху;