Сторінка
4
Класифікація наочних засобів навчання географії
Засоби навчання – це різні види джерел, знань, які використовуються у навчальному процесі з метою формування в учнів відповідно знань, умінь і навичок.
Узагальнивши дане визначення, можна сказати, що засоби навчання – це об’єкти, що використовуються у навчальному процесі.
Засоби навчання виконують дві основні функції: пізнавальну і функцію керування пізнавальною діяльністю учнів. Ефективному використанню засобів навчання допомагає їх класифікація. Однак через їх різноманіття немає єдиного підходу до класифікації.
Наочні засоби навчання це об’єкти матеріального світу, що використовуються у навчальному процесі з метою залучення усіх органів чуття дитини до кращого сприймання речей і явищ та формування знань і вмінь.
Оптимальне поєднання географічних засобів навчання на уроках географії є необхідною умовою створення наукових знань про природу і суспільство. У більшості випадків вони призначаються для забезпечення наочності, що є особливо важливим, оскільки на уроках географії учні досить часто мають засвоювати знання про об’єкти і явища, які недоступні для безпосереднього спостереження і сприйняття. Усі засоби навчання можна поділити на ті, що забезпечують наочність та операційну діяльність учнів.
Опрацювавши та узагальнивши деякі класифікації у методиці навчання географії, ми намагаємося подати найбільш повну, за якою всі засоби навчання можуть бути поділені на 5 груп. В їх основу покладений розподіл за способом зображення і відображення географічних об’єктів і явищ.
Таким чином, ми пропонуємо наступну класифікацію засобів навчання:
І. Візуальні:
1. Вербальні (підручники, довідники, текстові таблиці тощо).
2. Ілюстративні (карти, малюнки, фото, слайди тощо).
3. Картографічні.
4. Графічні сигнали (опорні схеми тощо).
5. Графічно-статистичні (графіки, діаграми тощо).
ІІ. Аудіальні (звукові).
ІІІ. Аудіовізуальні (відеофільми, анімація, комп’ютери та ін.).
ІV. Прилади для відтворення процесів і явищ:
Метеорологічні.
Астрономічні.
Математичні.
Демонстрації явищ та процесів (телурій).
V. Натуральні об’єкти:
1. Природні і штучні об’єкти у навколишньому середовищі.
2. Природні і штучні об’єкти у класі (колекції, зразки, гербарій тощо).
Принцип наочності є одним з важливим для організації ефективного процесу навчання географії в школі. Адже без чуттєвої основи засвоєні географічні знання будуть формальними. Вони, у кращому випадку, запам’ятаються учнями, але не будуть для них зрозумілими і осмисленими.
Суть принципу наочності полягає у створенні образів, конкретних уявлень, на основі яких будується навчально – пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою географічних (уявлень, знань і понять).
Традиційно наочність розглядається у взаємозв’язку з чутливістю, з можливістю спостерігати за предметами і явищами або їх зображеннями, тобто з тими, що сприймається органами чуття дитини. Такий підхід звужує можливості використання наочності у процесі навчання географії.
У процесі творчої діяльності засоби наочності застосовуються під час пошуку способів розв’язання проблеми і як джерело нових географічних знань. Засоби наочності на уроках географії завжди поєднується зі словами вчителя:
якщо засоби наочності виступають джерелом географічних знань і учні самостійно здобувають знання, працюючи з об’єктом чи його матеріалізованою формою, то слово вчителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наочності та до повідомлення учнями результатів своїх дій;
коли інформація надходить від учителя. засоби наочності використовуються для ілюстрації, конкретизації або підтвердження окремих положень розповіді про географічні об’єкти чи явища, їх пояснення;
під час встановлення внутріпоняттєвих чи міжпоняттєвих зв’язків у процесі вивчення географії засоби наочності служать основою для осмислення їх суті. У таких ситуаціях учитель керує розумовою діяльністю школярів.
Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність учнів. (вимоги до кожної).
Застосування засобів наочності не слід перетворювати у самоціль. Важливими є й інші загальні вимоги до використання засобів наочності на уроках географії. Серед них:
зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого. що відволікало б увагу учнів від необхідного;
усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на видних місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вино використовуються для розв’язання інших дидактичних задач і підзадач: усвідомлення, осмислення, запам’ятовування, закріплення і т.д.
якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам. то на уроці краще ним не користуватися.
“ Слово, - зазначав визначний фізіолог І.П. Павлов, - яке загубило зв’язок із реальними предметами і явищами, що ним позначаються , перестає бути сигналом для суб’єкта, втрачає для нього своє пізнавальне значення”.
Аналізуючи фахову методичну літературу, ми прийшли до висновку, що проблема застосування наочності на уроках географії та упорядкування сучасних її видів недостатньо досліджена. Це спонукало нас до розробки класифікації сучасних видів наочності.
Ми розробили таку класифікацію засобів наочності:
Візуальні засоби: художньо-ілюстративні, картографічні, графічні моделі, графічно-статистичні моделі.
Аудіальні (аудіодиски, аудіокасети).
Аудіовізуальні (DVD диски, відеокасети).
Натуральні об’єкти:
а) природні і господарські об’єкти у навколишньому середовищі;
б) зразки природних об’єктів та предметів господарської діяльності (колекції, гербарії тощо).
Моделі натуральних об’єктів.
Прилади для відтворення і аналізу процесів і явищ: для демонстрації природних явищ і процесів, метеорологічні, топографічні, астрономічні.
Комп’ютерні програми: демонстрація візуальної інформації, моделювання та імітація процесів і явищ.
Мультимедійне обладнання для демонстрації трьохмірної графіки, поєднання звукового та відеоряду.
Визнаючи цінні переваги наочності, вчитель повинен мати на увазі, що це найгостріша зброя, яка при неуважному і невмілому використанні може відвести учнів від вирішення головної задачі, підмінити дидактичну мету - яскравим неефективним засобом, може стати перешкодою на шляху до глибокого оволодіння знаннями, до пізнання істотних зв’язків і закономірностей.
Картографічні посібники у системі засобів навчання
Карта – це особливий спосіб відображення дійсності у вигляді просторової моделі, що містить багато відомостей для вивчення географії.
В системі засобів навчання картографічні посібники займають центральне місце, що обумовлено специфікою предмету географії.
Зараз створена матеріальна база, яка забезпечує картографічними засобами навчання для викладання географії у школі. Вона являє собою єдину систему картографічних посібників: карти, атласи, комплекти контурних карт, рельєфні карти, карти-транспаранти, глобуси. Всі типи картографічних посібників мають певну узгодженість за способами відображення змісту і оформленню, що забезпечує їх використання для успішного формування картографічних уявлень і понять, набуття нових знань. Всі картографічні засоби, підібрані згідно з вимогами програми, віковими особливостями учнів.