Сторінка
13
Як відомо, умовою успішного навчання являється встановлення різноманітних зв’язків між знаннями і новим матеріалом і приведення цих знань в систему, тобто закріплення дидактичного спільності матеріалу і створення в учнів цілісного представлення про тему, що вивчається, для чого в ЛОС кодується інформація по крайній мірі двох параграфів.
Вибір методів навчання визначається змістом навчального матеріалу, метою і завданням уроку, рівнем розвитку учнів, їх віковими особливостями. Найбільш ефективним являється робота з підручником, евристична бесіда із самостійною роботою учня з географічними картами, зі статистичними даними, з таблицями та іншими джерелами географічних знань.
Під час вивчення нового матеріалу ЛОС знаходяться на кожній парті або у кожного учня. Вчитель організовує активну мисленнєву діяльність, спрямовану на сприйняття інформації, вирішення проблемних і інших питань, диференціація частин матеріалу за ступенем важливості. Учні, прослідуючи логіці мислення вчителя, порівнюють нове із раніше вивчаючим, осмислюють новий матеріал, запам’ятовують його, вносять в ЛОС рекомендуючі вчителем нові дані по вивчаючому питанню.
На етапі закріплення використовується повторна розповідь (хоч поетапне закріплення іде практично на всіх уроках) з опорою на ЛОС з обов’язковим використанням тих ключових слів, понять, цифр, які там зазначені. Мета повторної розповіді – коротко і в чіткій логічній послідовності представити учням саме головне в матеріалі теми і пов’язати інформацію з конкретними опорними сигналами. Цим створюється база для подальшої роботи над вивчаючим матеріалом.
Під час пояснення з використанням ЛОС учителю легше навчити дітей порівнювати, виділяти загальне і різне в явищах і предметах. Крім того він підбирає питання, відповісти на які учні зможуть, спираючись на отримані знання.
Дуже часто в ЛОС вводяться запитання, на які учням потрібно відповідати «чому?», тобто шукати причинно-наслідкові зв’язки і таким чином навчатися творче мислити.
Відтворюючи ЛОС на кожному уроці по пам’яті, а значить, вивчивши, осмисливши відповіді свої і товаришів, учні активно включаються в процес вивчення нового матеріалу.
Отже, ЛОС на уроках географії являється особливим видом оглядовості, в стислому вигляді визначаючим основний зміст вивчаючого матеріалу. З їх допомогою програмується навчальна діяльність учнів, впорядковується засвоєння і аналіз вивчаючого матеріалу, підвищується ефективність його запам’ятовування і полегшується творче застосування.
А схематичний запис логічних зв’язків, що міститься в навчальній інформації, допомагає учню зрозуміти логіку інформації, зосередити увагу на самому головному у вивчаючій темі, підвищує його пізнавальну активність. Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу учнями саме на уроці, ЛОС допомагає ефективно використовувати урочний час.
Структурно-логічні схеми (СЛС) – це своєрідні плани-конспекти, за допомогою яких учень «включає» в роботу різноманітні аналізатори пам’яті. В процесі підготовки і проведення уроків по темі вчитель виділяє крупні смислові блоки, визначає круг питань для рольових ігор, конференцій семінарів, поглиблення і поширення знань, умінь і навиків, а також тематику і кількість годин, котрі відводяться на виконання практичних робіт на уроки контролю і корекції.
Картографічний матеріал на уроках географії материків та океанів
Мета нашої роботи полягає у встановленні методичних особливостей використання прийомів картографічного методу дослідження на уроках географії. Питання формування картографічних знань та вмінь висвітлено в працях М.М. Баранського, К.О. Салищева, А.П. Божко, Г.Ю. Грюнберга та багатьох інших.
Використання географічних карт у школі має вирішувати щонайменше два головних і взаємопов’язаних завдання, а саме сприяти вивченню фізичної і економічної географії та формувати в учнів картографічні уміння і навички. Уміння працювати з географічною картою приходить з опануванням прийомів і способів роботи з нею, які є складовими картографічного методу дослідження.
Незаперечним є факт, що географічні карти займають важливе місце в процесі навчання в середній і вищій школі. Географічна карта є моделлю, що заміняє учневі об’єкт вивчення – Земну кулю. При цьому не слід забувати, що ця модель, з одного боку, зберігає досліджувані особливості явищ, процесів, а з іншого, відтворює наочність.
Сучасні педагоги і психологи підкреслюють, що вивчення моделі за ефективністю майже рівнозначне вивченню самого об’єкта, якщо ця модель містить основні властивості, що подаються в об’єкті.
Слід відзначити, що в шкільному курсі географії на вивчення суто картографічних тем відноситься обмаль часу. Так, відповідно до календарного планування на 2009/2010 н. р. на вивчення розділу «Земля на плані і карті» у шостому класі відводиться 14 год., а на тему «Джерела географічної інформації» у восьмому класі 6 год.
Ми вважаємо, що в процесі навчання учні мають навчитися розуміти і читати географічну карту. Формування знань щодо розуміння географічної корти повинно бути спрямоване на засвоєння головних властивостей карти: просторово-часову подібність, змістову відповідність, абстрактність, вибірність, однозначність, синтетичність тощо.
В методичній літературі при аналізі різних видів роботи учнів з картою говориться про розуміння, читання і знання карти.
Розуміння карти включає наявність картографічних знань: що таке географічна карта, які її основні властивості, чим вона відрізняється від інших видів зображення земної поверхні. Крім того, щоб розуміти карту, необхідно вміти працювати з масштабом і градусною сіткою. Таким чином, розуміння карти не слід путати з розумінням причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами і явищами, які зображені на ній.
У шостому класі вивчаючи розділ «Земля на плані і карті» формуються вперше такі поняття, як масштаб, географічні та прямокутні координати, умовні знаки, кути напрямку та ін.
Для перевірки засвоєння матеріалу, учням можна задати запитання пов’язані з градусною сіткою: в якому напрямку протікає річка Амазонка? В якому напрямку простягаються гори Анди?
На завданнях, спрямованих на формування вміння визначати географічні координати, ми навмисне зупинятися не будемо, однак відмітимо, що для підвищення рівня оволодіння даними уміннями учнів, вони мають знаходити пункти по заданим координатам, а також визначати координати по картам, побудованих у різних проекціях. Вміння визначати географічні координати необхідне і при обчисленні протяжності об’єкта за допомогою градусної сітки.
Читання географічної карти – вміння пізнавати дійсність, реальний світ в сукупності умовних знаків, тобто брати із карти інформацію про якісні і кількісні характеристики зображеної на ній території.
Якість читання карти передусім залежить від підготовки учня та глибоких його географічних знань. Дане вміння формується в учнів протягом не одного року. Читання карти відрізняється від читання географічного тексту. Читати карту – означає вміти розпізнавати географічну дійсність за її зображенням на карті за умовними позначеннями, їх поєднаннями та просторовим розміщенням. Уміння правильно користуватися картами дає змогу проводити уявні подорожі, що веде до розвитку творчої пам’яті, логічного мислення, формування цілісно просторового образу елементів географічного простору.