Сторінка
1

Наочні засоби вивчення географії материків та океанів

Головною метою сучасної географічної освіти є всебічний розвиток особистості школяра з урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів та потреб через формування географічної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності. Географія допомагає дитині усвідомити велике різноманіття і цілісність природи Землі як єдиної географічної оболонки й водночас осмислити вразливість природних об'єктів, їх залежність від дій людини, озброєної сучасними технічними та технологічними засобами впливу на природне середовище.

Вивчення шкільного курсу фізичної географії потребує використання особливих дидактичних інструментів. Взагалі процес пізнання природи розвивається за формулою «від живого бачення до абстрактного мислення і від нього до практики». Теоретично її обґрунтував Я.А. Коменський. Він розумів наочність широко, не лише як візуальний засіб, а й як залучення усіх органів чуття до кращого сприймання речей і явищ , що позитивно впливає на емоційну сферу особистості, навчає розуміти географічні процеси та закономірності, розпізнавати прекрасне у природі, цінувати красу рідного краю.

Наочні засоби навчання відіграють провідну роль при навчанні географії материків та океанів, адже вони сприяють кращому засвоєнню матеріалу, розвитку наочно-образного мислення, гостроти сприйняття та спостережливості. На основі застосування наочних засобів навчання вчитель має змогу організовувати ефективну пізнавальну діяльності учнів, спрямовану на формування навичок самостійного здобування знань, що є складовою мети сучасної шкільної освіти.

Аналіз педагогічної та методичної фахової літератури, вивчення шкільної практики свідчить, що проблему використання наочності у навчанні географії досліджено недостатньо. Зокрема, потребують подальшого аналізу психодидактичні засади застосування наочних засобів навчання, тоді як головною умовою свідомого оволодіння алгоритмами такого застосування є розуміння та усвідомлення пізнавальних психічних процесів, на яких воно ґрунтується. Неоднозначно трактується місце навчальних моделей у системі наочності, їхня роль в організації пізнавальної діяльності школярів. Питання використання навчальних моделей при вивченні географії є особливо актуальним у зв’язку з тим, що багато географічних явищ приховані від очей учнів або їх протікання не співпадає з періодом спостереження. В цьому випадку навчальні моделі виступають в ролі «замісників» реальних об’єктів і дозволяють адекватно відтворювати сутність вивчаючих явищ, процесів, законів і закономірностей. Отже, необхідність розв’язування виявлених невирішених питань і зумовила вибір теми нашого дослідження.

Об’єкт дослідження: процес навчання фізичної географії материків та океанів.

Предмет дослідження: наочні засоби вивчення географії материків та океанів у загальноосвітніх закладах.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування методики застосування наочних засобів на уроках географії материків та океанів й експериментальна перевірка її ефективності.

Виходячи з мети дослідження даної теми в роботі поставлено наступні завдання:

- на основі вивчення літератури та шкільної практики проаналізувати стан вирішення проблеми застосування наочних засобів у методиці навчання географії;

- з’ясувати психолого-дидактичні засади застосування наочних засобів на уроках фізичної географії;

- визначити місце навчальних моделей у системі засобів навчання географії та охарактеризувати методику їх застосування;

- розробити графічні навчальні моделі до шкільного курсу географії материків та океанів;

- провести експериментальне дослідження ефективності використання навчальних моделей, спрямованих на формування знань та вмінь учнів.

Гіпотеза дослідження: організація пізнавальної діяльності учнів на уроках географії материків та океанів на основі застосовування наочних засобів буде ефективнішою, якщо:

визначити педагогічне значення наочних засобів навчання та їхнє місце у системі дидактичних засобів;

обґрунтувати методичні вимоги до застосування навчальних моделей як ефективних наочних засобів та умови їхнього застосування;

розробити навчальні моделі до шкільного курсу географії материків та океанів й обґрунтувати методику організації пізнавальної діяльності на основі їхнього використання.

Наукова новизна полягає у тому, що узагальнено та удосконалено класифікацію засобів наочності.

Результати даної роботи доцільно використовувати вчителями-початківцями, які ще не сформували власної специфіки викладання географії, адже результативність використання навчальних моделей має вагомі результати. Також даний матеріал можна використовувати для проведення різних конференцій, факультативів тощо.

Дана робота складається із вступу, основної частини, яка включає два розділи, висновків та додатків.

Спираючись на доступну наукову літературу та результати власного педагогічного дослідження з методики застосування навчального моделювання в школі, ми маємо на меті дослідити та обґрунтувати механізм пізнавальної діяльності учнів при застосуванні даної методики, дати об'єктивну оцінку ефективності її використання.

Але не зважаючи на значний інтерес до методики використання навчального моделювання на уроках географії та під час організації навчання з інших предметів, аналіз літературних джерел, вивчення досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів показали, що навчальне моделювання недостатньо висвітлено у методичній літературі та не всі вчителі підготовлені до її використання. Це і зумовило вибір теми нашого дослідження.

Проблема застосування наочних засобів навчання у методиці навчання географії

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому методів навчання, залежить від матеріальних передумов, тобто від засобів навчання.

Засоби навчання – допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями. Їх розрізняють:

за особливостями використовуваного матеріалу (словесний, образотворчий, конкретні мовні одиниці та схематичний показ);

за видом сприйняття (зорові, слухові, наочно-слухові, аудіо, візуальні та аудіовізуальні);

за способом передачі матеріалу (за допомогою технічної апаратури чи без неї - традиційним способом; в статиці чи динаміці; готові таблиці та матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки);

за організаційними формами роботи з ними (фронтальна - на основі демонстраційних засобів та індивідуальна - на основі розданого учням образотворчого матеріалу).

У системі засобів навчання особливе місце посідають наочні засоби. Я.А. Коменський розумів наочність широко, не лише як візуальний засіб, а й як залучення усіх органів чуття до кращого сприймання речей і явищ. При застосуванні наочності створення уявлення повинно базуватися на зоровому, слуховому, тактильному і м’язовому сприйнятті. Отже, наочність здійснюється не тільки за допомогою бачення, але й шляхом мобілізації інших аналізаторів. Досягають цього завдяки поєднанню різних дидактичних інструментів, насамперед словесних та наочних методичних прийомів: слова і демонстрації. Співвідношення методів і прийомів змінюється залежно від стану засвоєння матеріалу, його складності, підготовленості і віку учнів.